Урок №8 . Слова власне українські й запозичені. Виправдані й небажані запозичення 

§ 5. СЛОВА ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКІ Й ЗАПОЗИЧЕНІ . ст. 23-26, виконайте вправу №2 (с.24).

СПОСТЕРЕЖЕННЯ 1. Прочитайте речення й виконайте завдання. 

Індустріальна сфера деградує, якщо інвестори й топ-менеджери не реагують на девальвацію. 

Промислова галузь занепадає, якщо вкладники й провідні керівники не зважають на знецінення грошей. 

А. Яке речення легше для сприйняття? 

Б. За яким принципом дібрано лексику в цих реченнях? 

Запозичені (або іншомовні) слова становлять приблизно десять відсотків словникового запасу української мови. В українській мові вони «пристосовуються» до її граматичних і фонетичних особливостей. Наприклад, запозичене слово аптека не тільки відмінюється (аптека, аптеки, аптеці тощо), а й підлягає фонетичним законам української мови: кінцевий приголосний основи чергується з ц та ч при формо- і словотворенні (аптека, аптеці, аптечний — порівняйте: рука, руці, ручний). 

Використання іншомовних слів виправдане в офіційно-діловому стилі, оскільки вони ввійшли до активного словника міжнародного спілкування й часто не мають відповідників в українській мові. До інтернаціоналізмів належать фінансові та юридичні терміни, терміни бухгалтерського обліку чи поштово-телеграфного зв’язку: банк, конституція, бюджет, телефон, віза, копія, сума, штраф, аванс, адвокат. 

Використання значної кількості запозичених слів в офіційно-діловому й науковому стилях зумовлене прагненням до точності й однозначності викладу. Іншомовні слова зазвичай не багатозначні, тому своєю однозначністю й унеможливлюють неправильне сприйняття. Багато іншомовних слів стали науковими термінами: інфінітив, синтаксис, тангенс, асимілювати, атом. 

Треба пам’ятати, що іншомовні слова потрібно використовувати передусім тоді, коли немає українського відповідника з тим самим обсягом значення: телеграф, банк, баланс. Не завжди виправданим є вживання іншомовних слів на зразок аргумент (підстава, доказ), координувати (погоджувати), лімітувати (обмежувати) та ін. 

Недоречно поруч із запозиченим словом уживати власне українське пояснення: власна автобіографія, вільна вакансія чи хронометраж часу. 

У розмовно-побутовому й художньому стилях іншомовних слів значно менше. Якщо й використовують, то здебільшого давно запозичені, усіма знані: майдан, клас, кавун, солдат, пальто. Хоча останнім часом — з розвитком інформаційних технологій — намітилася тенденція запозичувати й уживати іншомовні слова надміру: юзер (користувач), контент (наповнення, зміст) та ін. А окремі з них настільки суперечать законам милозвучності, що їх важко вимовляти: лайфхак, мерчендайзер, продакт-плейсмент та ін. Мовознавці радять вдаватися до іншомовних слів лише за крайньої потреби — тоді, коли в українській мові немає прямого відповідника.