Мистецтво Київської Üусі – одне з величних культурних явиÁ минулого, на художніх досягненнях якого століттями поспіль зростала вся українська культура. Запровадження християнства долучило культуру Київської Üусі до цінностей західної цивілізації. Із Візантії разом з новим релігійним світоглядом русичі запозичили й мистецькі традиції: особливості храмової архітектури, монументального і станкового живопису (ôрески, мозаїки, ікони), книжкової мініатюри. Поступово образо творче мистецтво й архітектура набули своєрідних рис. 

Архітектуру стародавніх слов'ян ми можемо собі лише уявляти. Традиції дерев'яного будівництва сформувалися ще за багато століть до Київської Русі. І на той час, як у Києві з'явилися перші муровані споруди, давньоруські міста являли собою розвинені архітектурні організми, а русичі були досвідченими будівничими.

За перші сто років існування Київська Русь набула сили. Зросли й розбудувалися руські міста - Київ, Новгород, Чернигів, Переяслав, Смоленськ, Полоцьк та інші, що постали на великих водних шляхах, іноді на місцях колишніх племенних центрів, а нерідко зведені як фортеці на важливих для оборони рубежах. Необхідність у будівництві монументальних мурованих споруд була зумовлена потребами молодої держави. Київ повинен був мати храми, які б не поступалися константинопольським, а київський князь - палаци, не гірші ніж у візантійських імператорів.

Другий етап розвитку мистецтва Київської Русі розпочався після смерті Ярослава Мудрого, коли феодальні відносини швидко поширилися у всіх князівствах. Архітектурно-художній стиль другої половини ХІ - початку ХІІ ст. ладом пропорцій, певним геометризмом мас, підкресленою замкнутістю об'ємів значно відрізнявся від живописного, з прагненням до об'ємно просторових композицій стилю Х - першої половини ХІ ст.

У 30 - 80 роки ХІІ ст. архітектура, яскраво відбиваючи часи феодальної роздрібненості, прибирає рис фортечних споруд, важких, могутніх, з вікнами-амбразурами та декором з характерною для романського стилю аркртурою, що походить від оборонних пристосувань замкових стін. Спостерігається спрощення планових і композиційних рішень. Традиційні зв'язки з Візантією підупадають, натомість пожвавлюються зв'язки з країнами Заходу, в першу чергу з сусідами - слов'янськими народами.

Архітектура кінця ХІІ - першої половини ХІІІ відрізняється тенденціями до раціоналізації будівельного виробництва, пошуками нових методів і конструктивних рішень. На противагу графічності попереднього стилю новий стиль за характером - живописний, як то було в ХІ ст. Він підкреслюється яскравими колірними поєднаннями червоного цегляного мурування, білого тла декоративних ніш та елементами фрескового фасадного розпису. Особливо зацікавлює декорування фасадів вставками кольорового каміння та різнобарвної майоліки.

Перші кам'яні будівлі на Русі зводилися під керівництвом візантійських архітекторів. Масштабні роботи зі створення ансамблю монументальних споруд князівського центру в Києві розгорнулися в кінці Х - на початку ХІ ст. За короткий час були побудовані два палаци розмірами 45х11 м з поздовжніми фасадними галереями. Судячи з матеріалів розкопок, а також мініатюр Радзивіллівського літопису, київські князівські палаци були двоповерховими, з аркадами і службовими приміщеннями на нижньому поверсі та житловими на верхньому. Центральна і, можливо, бокові частини будівель завершувалися високими баштами з чотирискатними дахами, покритими черепицею. Разом із теремами часів княгині Ольги нові палаци стали гідною окрасою міського центру Києва 

Головними різновидами сакральної архітектури були православні церкви й собори. Згідно з візантійським каноном споруда в плані утворювала хрест, а її центральна частина увінчувалась куполом, навколо якого зазвичай розташовувалися інші – менші за розмірами. У центральній апсиді розміÁувався вівтар – місце для богослужіння. Íебагато пам’яток мурованої архітектури та образотворчого мистецтва княжої доби збе- реглося в містах України: Києві, ×ернігові, Переяславі, Володимирі-Волинському, Галичі.