Урок № 29

Витоки різнобарвної і самобутньої музики Індії сягають перших індійських цивілізацій. Священні гімни Веди виконували речитативом. Поряд з культовою, храмовою існувала народна та світська (придворна) музика. У суспільстві музичному мистецтву надавали великого значення. Вважали, що воно має чудодійну силу, впливає на природу, тварин. Співом, на думку давніх індусів, можна викликати навіть пожежу. Як свідчить легенда, співець, якого господар змусив співати заборонену мелодію, згорів живцем, хоча стояв по горло в річці. Індуси вірили, що під час посухи наспівом можна було викликати дощ, приборкати розлючених слонів, вони вміли мелодією на флейті заклинати змій. 

Найхарактернішою рисою художньої культури Індії є синтез мистецтв — поезії, музики (вокальної та інструментальної), хореографії, що створював оригінальний жанр — танцювальну драму. Він дістав назву сангіт. На такому синтезі побудовано гру в традиційному народному театрі Індії. Існували також лялькові та тіньові театри, класична драма (мовою санскрит). Під впливом цієї традиції виник унікальний вид національного живопису на музичні теми ваніка, де сім звуків асоціювалися із сімома кольорами та певними графічними формами. 

Індійцям загалом притаманні космологічні уявленні про музику: сім звуків символізували сім відомих на той час планет Сонячної системи. Звук розглядали як енергію космосу, а ритм — як розвиток Всесвіту. Для теорії музики, що розробляли індуси, притаманна числова містика (число «7» вважали священним). 

Музичні інструменти:

Світовим рекордом визнали представники Книги рекордів Гіннеса народний танець Каламандалам Хемалента з Індії тривалістю 123 години. 

Домашнє завдання:

1. Опрацюй самостійно  стор. 120-126 і поповни свою презентацію (або ел. портфоліо)  зразками мистецтва живопису Індії. 

2.  Стор. 126-132 (підручник). 

3. Конспект відео "Музична культура Індії".