Урок № 1

Культура і мистецтво народів Європи

На початку уроку переглядаємо ВІДЕО

Європейська культура і мистецтво – вагома складова всесвітнього культурного процесу. Спираючись на римсько-еллінську традицію, європейське мистецтво у своєму розвитку пройшло декілька великих періодів – Середньовіччя, Відродження, Реформація, Просвітництво і Новітні часи, – що обумовило появу і розквіт великих європейських стилів – романського, візантійського, готичного, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму, реалізму, імпресіонізму тощо. По суті, зміна художніх стилів – це трансформація світогляду людини, її поглядів на світ і людину в той чи той час.

У структурі сучасної світової культури особливе місце посідає європейський регіон.

Європейська культура – одна з найвагоміших складових всесвітнього культурного процесу. Спираючись на римсько-еллінську традицію, вона сформувалась як самобутнє явище, яке до останнього часу визначає обличчя сучасної цивілізації. Невід’ємною частиною культури є мистецтво – особливий світ думок, поривань і почуттів, що втілюється в русі пензля, ритмі поезії, жесті актора, кадрі кінофільму ...

Художній розвиток Європи починається з мистецтва Стародавньої Греції. Успадкована і трансформована Римом мистецька спадщина греків поширилася значною частиною європейського континенту.

З тих часів збереглися античні рельєфи, мозаїки, фрески, монети, зразки вазопису, присвячені міфу про викрадення Європи.

Скульптурні композиції на цю тему є практично в усіх європейських містах.

Сюжет надихав багатьох відомих художників: Рафаеля, Тіціана, Рембрандта, К. Лоррена, Я. Тінторетто, П. Веронезе, Дж. Б. Тьєполо, А. Ватто, Ф. Буше, В. Сєрова, Г. Моро та інших.

Численні варіації мають також міфічні образи Орфея, Прометея, Геракла, Енея. Митці європейських країн — художники, скульптори, композитори, режисери — творчо осмислювали грецькі міфи мовою різних мистецтв.

Греція — колиска європейської цивілізації та її величі. Греки заклали основи багатьох наук і мистецтв.

У Греції виникли слова «муза», «музей», «музика».

Порівняння кращих художніх досягнень різних країн Європи демонструє не лише їхню національну самобутність, а й спільність тенденцій розвитку. Це дає підстави для виокремлення великих загальноєвропейських стилів, що виникали паралельно або з певним проміжком у часі.

Пріоритет у розгляді національних особливостей надаватиметься країнам, де певне стильове явище виникло вперше або уславилося на весь світ завдяки геніальності того чи того митця світового рівня.

ГРА СТИЛІ МИСТЕЦТВА

Навички з інфомедійної грамотності:

Вправа «Копії та підробки в мистецтві»

Що це за картина? Хто і в якому році її написав? Де вона зберігається нині?

Всесвітню славу цій картині принесла не лише мистецька довершеність, але й деякі скандальні історії.

Так, у 1911 році оригінал картини було викрадено. Вона зникла на цілих два роки, перш ніж її знайшли. Злодієм виявився італійський маляр Вінченцо Перуджа, він працював у Луврі декоратором і установлював нове захисне скло перед полотном Леонардо да Вінчі. Він знайшов спільників, зокрема художника Іва Шадрона. Викрадачі вивезли «Джоконду» у США. Там почали продавати копії картини, видаючи їх за оригінал. Так продали шість картин і заробили загалом $2 млн — $47 млн як на тепер. Кожен із покупців-мільйонерів вважав, що купує той самий викрадений оригінал. План був вдалим, адже навіть якщо підробки були б виявлені, покупці не змогли би повідомити про це в поліцію, бо їх вважали би спільниками. За два роки поліція розкрила справу та повернула картину, однак це зникнення додало популярності Джоконді.

На жаль, ще здавна люди намагалися фальсифікувати важливі речі, серед них інформація, історія та скарби — гроші, твори мистецтва.

Часто і «справжнє» виявляється правдоподібною імітацією, створеною з більшою або меншою часткою фантазії.

Йдеться про історичні документи, в яких змальовувалися постаті та події, твори мистецтва та літератури.

З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА...

✎Інформація, яку ми знаємо про Стародавній світ, дійшла до нас завдяки історіографії, але, на жаль, вона не завжди була правдивою. Так, праці грека Фукідіда або римлянина Саллюстія містили немало вигадок. Зафіксовані в них нібито справжні листи рідко є реальними, хоча в них цілком може міститися частка правди. Ці документи прикрашені й поліпшені, або ж, навпаки, спотворені. Автори займали певну позицію і «переробляли» минуле.

✎ Якщо твір, який не мав єдиного автора, — міф, легенда тощо, вважався суспільною творчістю і його можна було змінити та доповнити, то з появою імені Гомера, який підписав великі епоси «Іліаду» й «Одіссею» своїм іменем, повільно почало формуватися усвідомлення унікальності авторського художнього твору.

✎ Отже, вже в Давній Греції виникли уявлення про значення особистих досягнень та інтелектуальну власність.

Ніхто не повинен приписувати собі чужі заслуги, адже результатом будуть глузування і презирство — про це попереджає одна з байок, створених у Греції між V і I століттями до н. е. І приписуваних Езопу.

✎ Але в античності й ця унікальність (авторство) могла підроблятися й бути вдаваною. Так, ще у V столітті до н. е. скульптор Фідій підписав статую свого учня Агоракріта, щоб тому було легше продати свою роботу. Те ж саме неодноразово повторював у IV столітті до н. е. живописець Апеллес, щоби його молодий колега Протоген міг підняти ціни за свої картини.

ОТЖЕ, Авторське право — це юридичний термін, пов’язаний із використанням творів науки, літератури або мистецтва. Він використовується для опису прав, які мають автори на свої твори. Авторське право поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені твори, що існують у будь-якій формі (письмовій, усній та інш.).

Авторське право захищає й поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп’ютерні програми, фільми, тексти, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти й технічні креслення тощо. Звісно, авторське право поширюється й на живопис, тобто картини.

Авторське право поширюється й на полотна живопису. Тож якщо говорити про фальсифікацію, картини художників не є винятком.

Коли ми говоримо про живопис, чим, на вашу думку, відрізняються поняття «копія» та «підробка»?

Як думаєте, що таке «репродукція картини» та «картина за мотивами»?

Копія — картина, виконана художником за образом і подобою іншого твору мистецтва. Природно, що копія залежно від таланту художника може виглядати буквально як оригінал або бути схожою на нього лише частково. Професійний копіїст не стане приховувати справжнього автора роботи, в іншому випадку копія почне називатися підробкою.

Під час створення копії особою, яка не є автором оригінального твору, необхідно запитати дозволу у правовласника авторських прав на картину.

Сьогодні різні арт-студії та окремі художники пропонують такий продукт, як створення копії відомої картини. Ціна залежить від автора, який створює копію, від стилю виконання, матеріалів, розміру. Ось на цьому зображенні ми можемо, наприклад, побачити український сайт, на якому можна купити копію картини Айвазовського «Дев'ятий вал» за 5400 грн.

Підробка — виготовлення витворів образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва з наслідуванням стилю певної історичної епохи або відомого майстра з метою збуту. Автори підробок не підписують роботу своїм іменем, а маскують її, видаючи за роботу іншого митця.

Репродукція — це відтворення зображення за допомогою технічних засобів (друкарських машин, принтерів) на полотні, папері та іншій основі. Сучасні технології дозволяють відтворити картину настільки добре, що передається буквально фактура мазка. Тож деякі недосвідчені люди приймають подібні картини за оригінали.

✎Де можуть використовуватися репродукції?

✎ Репродукцію якого мистецького твору ви би хотіли мати в себе і в якому вигляді?

✎ Як ви гадаєте, чи охороняються репродукції авторським правом?

✎ Чи мають право відвідувачі музеїв фотографувати картини чи скульптури та публікувати ці фотографії?

Картина за мотивами — це зображення, яке художник не копіює чи повторює, а на яке лише сюжетно спирається. Картини за мотивами пишуть тоді, коли сподобався сюжет та ідея, яку художник реалізує у своїй манері. Якщо художник апелює до загальновідомого шедевру, то це може бути своєрідним зверненням до шедевру як явища культури, епохи. Варто зазначити, що в будь якому випадку художник, який створює картину за мотивами, має позначити автора ідеї та назву картини.

Наприклад, митець постмодернізму Енді Воргол змінював шедеври живопису — на світлині нижче ви бачите зображення за мотивами картини Сандро Боттічеллі «Народження Венери».

Авторський повтор — фактично це означає, що художник повторює в новій картині певний мотив власної старої роботи. Не слід плутати це поняття з копією, що нерідко й відбувається. Коли йдеться про копію, творець прагне повторити кожен мазок полотна-оригіналу. А коли ми говоримо про авторський повтор, художник бере роботу за ідейну основу, але може змінити колір і техніку виконання. В результаті виходить абсолютно нова робота.

Наприклад, картина представника епохи рококо Антуана Ватто «Паломництво на острів Кіферу» (1717 рік) та друга версія картини «Відплиття на острів Кіферу» (1718).

Яку шкоду, на вашу думку, завдають автори підробок?

Крадіжка матеріальних об’єктів у суспільстві однозначно сприймається як злочин, тимчасом як крадіжка інформації іноді трактується не так однозначно. Хоча інтелектуальна власність теж, як ми зазначали вище, захищається законом. Незаконне виготовлення й поширення творів мистецтва тягне за собою кримінальну відповідальність.

(Див. стаття 176 Кримінального Кодексу України «Порушення авторського права і суміжних прав».) Стаття 176 передбачає: якщо в судовому порядку буде доведено, що особа, яка незаконно використовувала чужі твори, завдала істотної шкоди автору, їх може бути покарано ув’язненням строком до двох років.

Отже, підробка є порушенням авторського права з метою збагачення — шахрайством. Таким чином, «мистецький злочинець» не лише намагається незаконно збагатитися, а й коїть злочин у культурологічному сенсі: дуже часто такі дії змінюють уявлення про факти з історії мистецтва та життя відомих художників. Однак репродукції, зображення за мотивами можуть наблизити картини до сучасності та популяризувати їх.