Урок № 21

Балтійське свято пісні й танцю — національне свято Латвії, Литви та Естонії, що проводиться в столицях цих країн кожні п’ять років (у Литві — кожен четвертий рік); із 2003 року визнане ЮНЕСКО шедевром усної та духовної спадщини людства.

 У кожній країні це свято символізує єдність народу, який зумів не тільки створити і зберегти свою державу, а й пам’ятає про свої витоки.

Латвійський фестиваль пісні і танцю — багаторічна традиція в суспільному і культурному житті латиського народу, що була започаткована 1873 року. Протягом свята, яке триває понад тиждень, на вулицях, площах і в парках Риги відбуваються різноманітні масові заходи.

До слова, повсюди лунає не лише народна, але й академічна музика, написана на основі фольклору. Зокрема, виразні національні мотиви звучать в рок-опері Зігмарса Лієпіньша «Лачплесіс», створеній за мотивами однойменного народного епосу. Автор лібрето — Мара Заліте.

Історія естонського Свята пісні налічує вже понад 150 років, адже зародилося воно 1869 року в місті Тарту. Із першої чверті ХХ століття й донині це величне дійство відбувається на талліннському Співочому полі, що вміщує 35 тисяч співаків. Свято танцю, започатковане на 65 років пізніше, з кінця ХХ століття проводиться водночас зі Святом пісні.

Програма святкувань складається з багатьох яскравих і цікавих подій, але найважливішими з них є гала-концерт танцювального свята (стадіон «Калев»), гала-концерт пісенного свята (Співоче поле) й урочиста хода містом, під час яких панує атмосфера загального щастя, любові, поваги. 

Останніми роками на Талліннському Співочому полі відбуваються не лише Свята пісні, а й масштабні світлові шоу. Темою зимового фестивалю 2022–2023 років став чарівний світ «Аліси в Дивокраї» Л. Керролла. Завдяки світловим та звуковим технологіям відвідувачі отримали можливість потрапити в іншу, неймовірну реальність. 

Литва славиться фестивалями класичної, хорової та джазової музики, що відбуваються у Вільнюсі, Каунасі, Клайпеді. І звісно, в цій балтійській країні теж проводять національне Свято пісні й танцю (щоправда, раз на чотири роки), яке збирає величезну кількість слухачів і виконавців з усього світу. Варто зазначити, що литовському хоровому співу притаманні особлива ліричність та мелодизм.

Жанр ораторії виник у XVII ст. майже одночасно з кантатою і оперою. Маючи певну схожість із ними і відрізняється від кантати розгорнутим сюжетом і більшими розмірами, а від опери — переважанням оповідальності над драматургією, а також відсутністю сценічної дії та, за окремими винятками, — художнього оформлення.

Мабуть, тобі цікаво буде дізнатися, що до репертуару хорових колективів країн Балтії входять українські народні та професійні пісні. 

Прослухай ще раз українську народну пісню у виконанні вільнюського камерного хору «Aidija»  «Ой ходить сон коло вікон» в обробці О.Кошиця. Намалюй свої враження за допомогою фарб та пензля. 

https://youtu.be/9v1cE9-O1Xk