Лицарі виходили на бій (під час турніру або війни), закуті в лати та інші обладунки, і їх практично не можна було впізнати. Розпізнавальними зна­ками лицарів були яскраві герби. Кожен герб являв собою «візитівку», своєрідне «обличчя» роду. Знаки на лицарських щитах мали різноманітну форму: смуг, квадратів, ромбів, трикутників. Із часом зображення набули символічного значення. Наприклад, зображення мосту або башти свідчили про те, що засновник роду відзначився під час захоплення відповідно воро­жого мосту чи башти. Дельфін означав заслуги мореплавця, цап уособлював стійкість, швидкість дій, книжка - ученість. Фантастичні дракони та гри­фи свідчили про силу й могутність роду, нагадували про пам’ятні події в історії міста. За бойові заслуги дідів і прадідів на гербах нащадків зображу­вали також орлів, левів, леопардів тощо.

Середньовічні герби «розповідали» не тільки про подвиги, а й про безслав’я, промахи та вади їхніх власників. У такому разі лева, наприклад, зображували без кігтів та висолопленого язика, укорочена нижня частина щита вказувала на вбивство полоненого, зрізаний кут герба свідчив про боягузтво його власника. Так у давнину виховували розуміння лицарської честі. Ніхто самовільно не міг змінити герб без покарання.