Embedded Files
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО КИТАЮ ТА ЯПОНІЇ
Визнання східними народами високої естетичної цінності природи як безмежного космосу, мізерною частинкою якого є людина, зумовило появу пейзажного живопису. Він набув розквіту в епоху династій Тан і Сун і став провідним у китайському малярстві.
Визначальна ознака цього виду творчості у східній культурі — мистецький синтез, у якому гармонійно поєднані зображення, поезія, каліграфія і друк. Ієрогліфи — назви твору, вірша або афоризму — доповнюють картину, «озвучують» її, розшифровують прихований символічний смисл.
Засновник китайського пейзажного живопису, поет, художник і музикант Ван Вей (699—759) першим став писати тільки чорною тушшю. Він настільки зближував образи живопису і поезії, що сучасники зазначали: «Його вірші подібні картинам, а його картини подібні віршам».Творив у жанрі «гори і води».
Малюнок тушшю на папері чи шовку неможливо ні виправити, ні стерти, що потребувало неабиякої майстерності. Штрих мав бути легким, як хмара, чи сильним, як дракон. Брак кольорів компенсували безліч нюансів, які відображали деталі природного довкілля.
У китайському живописі встановилися такі жанри: «гори і води» (шань-шуй), «квіти і птахи» (хуа-няо), «люди» (жень-у-хуа), «тварини» (анімалістика).
У пейзажах «гори і води» гори уособлювали активний чоловічий початок (ян), а води — жіночий (інь). У композиціях немає лінійної перспективи, її замінила розсіяна, повітряна. Складається враження, що гірські верхівки злітають до небес, а хатинки, самотні фігурки мандрівників на крутих стежках чи групи вершників губляться, мов піщинки, у цій грандіозній панорамі. Це ще більше загострювало відчуття безкрайності Всесвіту у творах епохи Тан і Сун, зокрема на картинах основоположника «зеленого пейзажу» Лі Сисюня (651—716).
Ван Вей. Пейзаж (жанр «гори і води»)
Лі Сисюнь. Пейзаж (копія доби Мін)
Китайські живописці винайшли оригінальний спосіб відтворення передачі безмежності простору та часу на сувої — горизонтальному і вертикальному.
Горизонтальні розкручували поступово, неспішно занурюючи глядача в сюжет.
Вертикальні розвішували на стінах, застосовували в ширмах (меблевих перегородках).
Одна з перших друкованих книг-сувоїв
Китайська ширма
У жанрі «квіти і птахи» переважають чотири благородні образи:
орхідея (втілення чистоти і благородства),
хризантема (символ самотності, безсмертя),
квітка дикої сливи мейхуа з п’ятьма пелюстками (уособлює п’ять першоелементів, непохитність),
стрункий бамбук (символ стійкості і мудрості).
Певній рослині відповідала конкретна пташка:
фенікса, павича, півня і фазана зображували разом з півонією;
качку — з лотосом; лелеку — із сосною.
Засновниками цього жанру вважають
Сюй Сі (886—975) та Хуан Цюаня (900—965).Улюблена тема – квіти, метелики, птахи. Контури робив тушшю, а зображення розфарбовував ніжними відтінками кольорів.
Хуан Цюань. Начерки рідкісних птахів (шовк)
Сюй Сі. Метелики та квіти гліцинії
Поцікався самостійно іншими китайськими квітами-символами, порівняй з українською народною квітковою символікою.
Жанр «люди» охоплював портрети, історичні та міфологічні сюжети, сцени палацового життя. Відомими майстрами цього жанру стали Янь Лібень (600—673) і Чжоу Фан (730—810). Створені живописцями образи Імператорів і придворних красунь відтворювали ідеали чоловічої і жіночої краси епохи Тан
Чжоу Фан. Придворні пані з квітами в зачісках
Янь Лібень. Імператор та придворні (фрагмент сувою)
В анімалістичному жанрі тварин зображували реалістично, часто в русі, у характерних позах.
Вишуканими й точними лініями без попередніх замальовок художники відтворювали хутро кішки чи рухи мавп.
Сюй Сінци. Кішка
Ці Байші. Білка і вишні
Чжу Чжаньцзі. Гібони граються
Шлях японського мистецтва можна схарактеризувати як вічний пошук Краси, який приводить до осягання Істини. Мистецтву притаманне одухотворення природи, яка є джерелом натхнення і засобом вираження почуттів.
Один із найяскравіших майстрів японського мистецтва гравюри укійо-е Кітагава Утамаро (1753—1806) створив галерею портретів красунь, зібраних у серії альбомів. На них ми бачимо витончених молодих японок у кімоно. Художника цікавили не лише зовнішність, а й характер персонажів. Зображуючи сцени з повсякденного життя, митець зумів виявити яскраву палітру людських емоцій і пристрастей. Колірна насиченість гравюр у поєднанні з пластичною лінією передає цілу гаму настроїв. Утамаро концентрує увагу на виразі обличчя, граційності жестів і поз.
Кітагава Утамаро. Гребінь
Мистецтву найвідомішого японського художника Кацусіке Хокусая (1760—1849) притаманні самобутність, невичерпна фантазія і новаторство в царині гравюри укійо-е. Застосування митцем кількох десятків псевдонімів свідчить про наполегливі пошуки власного стилю. Недарма багато своїх творів Хокусай підписував: «художник, одержимий малюнком». Витоки творчості митця — у надбаннях багатовікової культури Японії, досягненнях китайських і європейських майстрів, які він ретельно вивчав. Вершиною творчості майстра стала серія із 46 гравюр на дереві «Тридцять шість видів Фудзі», яку відкривала славетна «Велика хвиля в Канагаві»
Таким чином, образи живопису і графіки далекосхідного регіону через художню символіку передавали широкий спектр почуттів, думок, ідеалів людей.
Опрацюй матеріал уроку
Пдручник стор. 92-100
Запиши в зошит жанри китайського живопису.
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ: створи власну картину-символ за традиціями китайського живопису (обов'язкове для виконання!)
Поцікався творчістю японського художника Кацусіке Хокусая. Презентуй реультати своєї роботи.
БАЖАЮ УСПІХУ!
Page updated
Google Sites
Report abuse