Чарівний світ Сходу вабить, хвилює, надихає… Він багатоликий і де в чому досі лишається недосяжним для західного розуміння. Занурмося в таємничість культури та мистецтва Китаю, Японії, Північної та Південної Кореї та інших країн Далекосхідного культурного регіону. Кожна з великих культур Далекого Сходу є унікальною і неповторною. Зокрема, естетичними та художніми підвалинами китайського мистецтва, що має тисячолітню історію, є філософські традиції буддизму, конфуціанства та даосизму.

 На культуру Японії вплинула китайська цивілізація. Японці ввібрали й переосмислили відповідно до своїх потреб традиції релігій (буддизму, конфуціанства та давньої японської релігії – синтоїзму) і витворили свою неповторну культуру. 

 Національні риси мають релігійні вірування японського народу. 

Синтоїзм почав формуватися майже одночасно з японською етнічною культурою, отже він є релігійною культурою, яка ніколи не існувала окремо від цього суспільства. Синтоїзм – релігія, яка виникла в Японії на основі первісного культу природи, поклоніння родовим богам. Основу релігії Синто становлять міфи про виникнення світу і виділення із загального хаосу верховного божества, яке родичається із земними правителями. Японський імператор вважався сином небес, богом у людському обличчі. Саме на синтоїстські принципи спиралися імператори, які посилювали культ богині Аматерасу, від якої ведеться родовід верховного правителя. Оскільки імператора вважали нащадком богині сонця, він був найбільшим авторитетом у політичних і релігійних питаннях. Один японський професор заявив:”Імператор – це бог у вигляді людини. Він є виявлеим Божеством”. Водночас посилювалося переконання, що Японія – це божественна країна. Коли у XIII сторіччі монголи напали на Японію, з’явилася віра в камікадзе ( буквально – "божественний вітер"). Двічі гігантський флот монголів приступав до острова Кюсю, і кожного разу його плани порушував шторм. Японці вважали, що цей шторм, або вітер (кадзе), зіслали синтоїстські боги (камі). 

Джерела:

https://youtu.be/TDiMdzyST5g