Модерн (від французького moderne — «сучасний») — стиль (художній напрям) у мистецтві, архітектурі і особливо декоративно-прикладному мистецтві, який досяг піку своєї популярності в останній декаді XIX— початку XX ст. (до початку Першої світової війни).
Характерною особливістю стилю стала ідея синтезу, яка б змогла об’єднати всі види мистецтва і залучити в сферу прекрасного природну красу.
Натхненний природою й органічними формами модерн (інша назва – ар-нуво) був знаковим стилем початку XX століття. Він поширився по всій Європі в добу неймовірного соціального й технічного розвитку, вплинувши на все від декоративного й образотворчого мистецтва до архітектури й дизайну. Для настільки вагомого стилю, він панував недовго – всього близько десятиріччя.
Одним із перших архітекторів, які працювали в стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта.
Різновиди архітектурного модерну
Стиль модерн, або ар-нуво, який зародився у Бельгії та Франції на початку XX століття, швидко здобув популярність у всій Європі. Він мав різні варіанти назв: Modernisme іспанською, Liberty style італійською, Jugendstil німецькою і Secession чеською. Та сенс залишався незмінним: нове мистецтво.
Модерн, який вирізнявся природними візерунками й органічними формами, став відповіддю на швидкий технологічний розвиток індустріальної епохи. Значні зміни у європейському суспільстві, такі як поширення електрики та телефонного зв’язку, породили нові концепції та ідеології. Зміни були настільки стрімкими, що творча спільнота не могла їх проігнорувати. Митці, особливо архітектори, прихильно сприйняли нові матеріальні досягнення та наукові інновації того часу. Вони впроваджували ці розробки у своїх роботах за допомогою нових естетичних рішень, поєднуючи їх з індивідуальними стилями та оригінальними художніми прийомами.
Ар-нуво відомий елегантними лініями та завитками. Художники використовували органічні та негеометричні форми для створення плавних і витончених декоративних елементів. Це особливо помітно у таких предметах, як меблі, ювелірні вироби та кераміка. Лінії та завитки у стилі модерн завжди ніжні й делікатні, але вони також мають потужний ритм.
Сецесіон — «стиль практичної користі», стиль у мистецтві Австрії (кінець XIX — початок XX ст.).
Стиль Модерн (арт нуво) був відомий в мистецтві Австро-Угорської імперії як Сецесія, що дослівно означає "відхід, відокремлення".
Насправді така форма елементів фасаду є алегоричною оповіддю легенди про Святого Юрія(Георгія) Переможця, що вбиває дракона: Св. Юрій (каталанською Сан Жо́рді) є покровителем Каталонії. Форма даху будинку нагадує спину дракона, дерев'яні сходи всередині будинку нагадують його хребет, а дахівка на даху — луску на шкірі тварини. На даху встановлено хрест — цей елемент для дизайну житлових приміщень Ґауді використовував досить часто.
Саму будівлю було збудовано у 1877 р. за проектом Амілі Сали Куртеса. У 1901 р. барселонський підприємець Жузеп Бал Бо-льо-тнобас замовив Ґауді перебудувати фасад, але архітектор запропонував зробити реконструкцію будинку не лише зовні, але і в середині. Власник будинку погодився — Ґауді було поставлено нову задачу : зробити так, щоб будинок Бальо перевершив своєю оригінальністю вже реалізовані будинок Бісенс, Палац Ґуель та будинок Калбет. У тому ж 1901 р. до мерії було подано прохання зруйнувати попередній будинок, щоб на його місці побудувати новий. Цьому запитові було відмовлено, тому було ухвалене рішення докорінно перебудувати стару будівлю.
Роботи проводилися з 1905 р. до 1907 р. Стару будівлю було перебудовано майже повністю : до зовнішнього фасаду додано трибуну, балкони, дах з керамічною черепицею та два додаткові поверхи. Середину будівлі перебудовано таким чином, щоб туди надходило більше свіжого повітря та щоб він краще освітлювався. Центральне подвір'я також було збільшене.
Разом з Ґауді над фасадом працювали архітектори Жузеп Марія Жужол та Жуан Рубіо-і-Бальбе, над металевими елементами — брати Бадья (кат. germans Badia), теслі Казас (кат. Casas) та Бардес (кат. Bardés), над керамічними елементами працював Себастья Рібо (кат. Sebastià Ribó), вітражі зроблені майстрами з родини Палагрі (кат. Pelegrí).
Художню цінність мають не лише фасад будівлі та її дах, але і деталі інтер'єру : фойє, меблі, сходи, вітражі та дерев'яні вікна.
Будинок з химерами (1901–1902) — цегляна споруда з прикрасами міфологічних та мисливських сюжетів, є головною архітектурною спорудою раннього декоративного стилю модерн міста Києва, столиці України. Свою назву отримала завдяки скульптурним прикрасам, тематика яких — тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, казкові істоти. ...
Розташована по вулиці Банковій, 10. Архітектор — Владислав Городецький, який збудував її у 1901–1903роках як прибутковий будинок із помешканням для своєї родини. Місце для будови обрав над крутим урвищем на Банковій вулиці. Скульптурні прикраси за власними ескізами виконав скульптор Еліо Саля.
Будинок спроектовано у формі куба: з боку вулиці Банкової він має три, а з боку площі Івана Франка — шість поверхів. У вільному плануванні використано принцип функціонального взаємозв'язку ізольованих груп приміщень (парадних, житлових, господарських), що притаманно розкішним помешканням початку ХХсторіччя. У будинку було сім електрифікованих квартир: дво- та трикімнатні на першому поверсі (для служниць, кімната для гувернантки, запасна кімната, буфетна, посудомийна, два клозети, дві комори), шестикімнатна — на другому, восьмикімнатні — на третьому та шостому, дев'ятикімнатна — на п'ятому та десятикімнатна — на четвертому.
Доволі скромна за розмірами земельна ділянка використовувалася проте раціонально. На подвір'я в'їжджали повз подвійні арки пандусом, з'єднаним з цегляною підпірною стіною. Ліворуч від центрального фасаду тішив око камерний садок з альпійською гіркою та фонтаном
Фасади оздоблені з характерним для модерну використанням різних стилів. «Будинок з химерами» отримав у народі таку назву завдяки скульптурним прикрасам на міфологічну та мисливську тематики на фронтоні. Цікавим є використання високого парапету на даху, що дозволило практично сховати покрівлю — перша будівля «без даху» в українській столиці.
Скульптурні прикраси за власними ескізами Владислава Городецького виконано його незмінним компаньйоном, міланським скульптором Еліо Саля. Над скульптурною битвою орла і левиці надряпано автограф майстра: «E. Sala. 1902». У стіну будівлі вмуровані бетонні голови слонів, носорогів, антилоп та крокодила. На колонах причаїлися ящірки. За водостоки правлять голови слонів. На даху гігантські жаби, морські чудовиська та нереїди. Замість волосся на голові вони несуть ланцюги, фантастичне листя та квіти. На розі будівлі велетенський пітон.
Владислав Городецький — особистість непересічна та загадкова. Окрім захоплення архітектурою, він полюбляв і полювання. Стояв біля витоків створення мисливського товариства у Києві, мріяв взяти участь в африканському сафарі. Тому, можливо, він і оздоблював фасад власними мріями для себе, на своє 40-річчя. Ось як описував будинок мистецтвознавець Сергій Гіляров:
"З кутків даху спускають свої вуса-щупальця потворні дельфіни, їхні хвости, переплітаючись, чітко профілюють на тлі неба. На спинах дельфінів сидять оголені жіночі фігури з тризубами в руках; уздовж карнизів розмістилися величезні жаби; стовбурами колон, обабіч парадного входу, вилазять бадьорі ящірки; в орнамент капітелей уплетені морди носорогів, а лиштви вікон зображають слонячі голови..."
Парадні сходи не менш дивовижні, ніж зовнішнє убрання будинку. Еліо Саля прикрасив їх ліпним фризом, рельєфами, в центрі помістив колону із зображенням обвитого рослинами величезного дельфіна. На п'єдесталі кутової огорожі орел роздирає здобич — пораненого лева.
Ніде у світі немає споруди, схожої на Будинок з химерами. Майстрові вдалося «оживити» важкий матеріал – бетон, перетворивши його в об’ємні зображення рослин, міфічних тварин і людей.
Опрацювати матеріал підручника стор. 63-69.
Творча робота. Підготувати (на вибір) презентацію, реферат або повідомлення про один із різновидів стилю модерн: ар-нуво, сецессіон, ліберті, "Гуцульська сецесія", югендстиль