Розвиток кінематографа й телебачення сприяв активній популяризації мистецтва. Зокрема, стали доступними для великої глядацької аудиторії різноманітні мистецькі події, що відбуваються у світі. Фестивалі, театральні прем’єри, концерти класичної або естрадної музики, які ми хотіли б відвідати, але через великі відстані чи інші обставини не можемо цього зробити, саме завдяки телебаченню приходять до нас - і ми насолоджуємося мистецтвом, не виходячи з дому.
Театральні вистави, концерти, різноманітні мистецькі заходи на телебаченні можна передавати у прямій трансляції чи в запису.
Завдяки телебаченню сьогодні ми можемо у прямій трансляції побачити театральні вистави з будь-якої точки світу. Особливістю прямої трансляції є те, що вона здійснюється з місця її постановки без попереднього запису. Прямі трансляції переважно бувають приурочені до визначних дат або подій у житті театру, наприклад, відкриття або закриття театрального сезону, прем’єрні вистави, ювілейні постановки, опери з особливим складом запрошених виконавців, бенефіси, вечори пам’яті тощо.
Такі трансляції для глядачів можуть бути як безкоштовними (транслюватися по домашніх телеприймачах), так і платними, якщо здійснюються у певних приміщеннях (як правило, це - цифрові кінотеатри), куди заявлено платний вхід (переважно телеканали купують ліцензію - дозвіл на таку трансляцію). Таку форму останнім часом використовує, наприклад, оперний театр La Skala, відкриваючи новий сезон.
Інтернет є потужним засобом впливу в сучасному медіапросторі і має великі можливості для підвищення інтересу користувачів до мистецької спадщини. Завдяки інтенсивному розвитку у ХХІ столітті інтернет-техно-логій з’явилася можливість інтернет-трансляцій театральних постановок .
Телевізійна чи мережева трансляція театрально-концертного дійства є передусім засобом технічної передачі вистави в момент її сценічного здійснення. А завдяки використанню специфічних телевізійних прийомів (зміні планів, переміщенню камери, суміщенню кадрів тощо), наближенню виконавця до глядача, виділяючи його крупним планом, у традиційне дійство привносяться специфічно телевізійні художні доповнення. А показ зацікавленої, схвильованої, розчуленої публіки в залі допомагає глядачеві повністю поринути в атмосферу дійства.
Іншими формами «нового життя» театрального твору є екранізація та створення оригінальних екранних творів спеціально для теле- чи кіноекрана.
Сутність екранізації полягає у відтворенні режисерського прочитання існуючого сценічного твору за допомогою художніх прийомів кінематографічного та телевізійного мистецтва - тобто зйомці кіно- чи телефільму за сюжетом і музикою відомої вистави (балету, опери, мюзиклу тощо). До цієї форми належать і мультиплікаційні версії відомих сценічних творів
Створюючи мультиплікаційні опери і балети, автори вимушені робити певні скорочення, щоб мультфільм тривав не більше ніж 30 хв, що зумовлено віком аудиторії - маленьких телеглядачів. З-поміж відомих таких творів є опера-мультфільм «Снігуронька» (реж. Іван Іванов-Вано), балет-мультфільм «Лускунчик» (реж. Борис Степанцев), мультфільм «Уявна опера» (реж. Паскаль Рулен), що складається з 12 коротких номерів - арій з опер Вольфганга Амадея Моцарта, Джузеппе Верді, Жоржа Бізе та ін.
Серед фільмів студій Волта Діснея, створених на основі популярної музичної класики, - «Фантазія» (1940) з її балетними епізодами (сюїтою з «Лускунчика», «Танцем годинників», «Весною священною») та «Фантазія» (2000) з «Карнавалом тварин».
Але частіше по телебаченню транслюються вистави у формі екранної версії - адаптації. Спектакль знімають заздалегідь на сцені театру; режисер готує його до виходу на екран, активно застосовуючи засоби кіно - плани, ракурси, монтаж тощо та художні прийоми телемистецтва.
В українському кіно перші оперні екранізації з’явилися ще на початку його розвитку - «Наталка Полтавка» (1936) та «Запорожець за Дунаєм» (1937) режисера Івана Кавалерідзе. Ці улюблені українські опери не раз екранізували різні режисери.
Поцікавтеся, екранізації яких відомих літературних творів здійснили українські теле-режисери. Дослідіть, які твори є улюбленими (їх екранізували кілька разів).
Екранізація є улюбленою формою популяризації й інших музично-театральних жанрів - балету, мюзиклу, оперети. Улюбленими картинами телеглядачів є екранізовані оперети «Містер Ікс» (реж. Юлій Хмельницький), «Весілля в Малинівці» (реж. Андрій Тутишкін), «Принцеса цирку» (реж. Світлана Дружиніна), роботи Яна Фріда «Сільва», «Летюча миша». Дуже популярні екранізовані мюзикли, наприклад «Звуки музики» (реж. Роберт Вайз), «Ісус Христос - Суперзірка» (реж. Норман Джуісон), «Привид опери» (реж. Джоел Шумахер) та ін.
На дозвіллі перегляньте один із вищезазначених творів або іншу екранізацію в кіноверсії та театральній постановці. Поміркуйте про переваги кожного втілення літературного твору.
З-поміж найвідоміших кіномюзиклів, створених для телеекрана, - «Весь цей джаз» (реж. Боб Фосс), «Мулен Руж!» (реж. Баз Лурман) та ін. Музичні комедії, що звучали з телеекранів нашої батьківщини впродовж багатьох десятиліть, - «Веселі хлоп’ята», «Волга-Волга», «Труффальдіно із Бергамо», «Мері Поппінс, до побачення» тощо, - це, по суті, також оригінальні кіномюзикли.
Український екран початку ХХІ століття відзначився цілою низкою кіномюзиклів: «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Шалений день, або Одруження Фігаро», «Попелюшка», «За двома зайцями» та ін. До виконання цих творів запрошувалися відомі естрадні виконавці, у них прослідковується наскрізна музична драматургія, рівноцінність акторської гри, співу та хореографії, ознаки, що дають усі підстави називати їх телемюзиклами.
Нові сучасні інтерпретації класичних творів мистец - тва із використанням комп’ютерних технологій, різноманітних художніх поєднань - це захопливі видовища, що залучають до мистецтва велику аудиторію.
Наприклад, балетно-акробатична інтерпретація балету Петра Чайков-ського «Лебедине озеро», яку створили митці із Шанхая, змушує, затамувавши подих, спостерігати за неймовірними трюками виконавців. Хореограф Жао Мінг поєднав воєдино класичний балет і стародавню китайську акробатику. Це казка з оригінальним хореографічним, сценічним, світлотехнічним, відеографічним та акробатичним наповненням, де використано найсучасніші світові технології.
Однією з візитівок Гонконгу є світлове шоу «Симфонія вогнів», яке вражає своєю масштабністю і різнобарв’ям. Його проводять на дахах і стінах сорока гонконгських хмарочосів, які підсвічуються різнокольоровими вогнями, і перед глядачами з’являються химерні казкові дракони, герої народних китайських переказів, красиві квіти й різноманітні геометричні фігури. Крім світла прожекторів, одночасно запускаються феєрверки та звучить гучна класична музика в сучасній обробці. Шоу складається з п’яти актів, кожен з яких сповнений таємного змісту, як це здавна прийнято в китайських традиціях: пробудження, життя, спадщина, співпраця, святкування. Фінал - найбільш вражаюча частина «Симфонії», коли калейдоскоп вогнів буквально «підриває» нічний простір, з дахів хмарочосів угору спрямовуються вогні феєрверків, а урочиста музика доповнює святковий настрій.
Ще одне дивовижне видовище - світло-музичні фонтани, що чарують глядачів у багатьох місцях світу. Зокрема, «співаючі фонтани» в Празі мають широкий репертуар виконуваних творів: від класики до сучасних музичних композицій. Найчастіше звучать мелодії з опер чи балетів, причому одночасно можна спостерігати й невелике театральне дійство на майданчику перед фонтанами під музику, яка звучить. А під час деяких вистав здійснюється проектування фільмів прямо на воду в супроводі балету. Водні вистави супроводжуються музичними фрагментами з творів таких майстрів, як Бедржих Сметана, Вольфганг Амадей Моцарт, Антонін Дворжак та ін. Можна також почути й саундтреки до фільмів: «Маска Зорро», «Титанік», «Ромео і Джульєтта» тощо.
Поцікавтеся, де ще в Україні є світло-звукові шоу з фонтанами. Чим вони цікаві?
Сучасний світ характеризується прагненням митців до освоєння нових просторів, зокрема електронного зображення, технологічних об’єктів тощо, і створення на їх основі (чи за їхньою допомогою) різноманітних арт-об’єктів, які часто стають самоцінними й самостійними творами мистецтва. Особливістю мистецтва нових медіа є відсутність фізичної оболонки творів, що створені за допомогою технологій, включаючи цифрове мистецтво, комп’ютерну графіку, комп’ютерну анімацію, віртуальне мистецтво, мережеве мистецтво (нет-арт), інтерактивне мистецтво тощо. Простіше кажучи, замість пензлів, фарб, музичних інструментів тощо медіа-митці використовують комп’ютер і різні мови програмування.
Завдяки медіа-арту створюються різноманітні інтерактивні, електронні світи, які занурюють людину у віртуальну реальність. Продуктами медіа-мистецтва є відео та медіа-інсталяції, у яких здійснюється публічний показ художніх «конструкцій» з телевізійних і відеоприладів, підпорядкованих єдиному художньому задуму; арт-проекти, наприклад інтернет-сайти, які є самостійними витворами мистецтва і можуть існувати тільки в цифровому мережевому просторі тощо.
Більшість того, що нас оточує, наскрізь просякнуто мистецькими впливами: наприклад, споживача (чи користувача), звичайно, зацікавить відео-ролик з яскравим музично-візуальним рядом, білборд з креативним художнім оформленням або інтернет-сайт із захопливою анімацією. У повсякденні нас оточують різноманітні дизайнерські речі та арт-акції, на які ми природно емоційно відгукуємося і складаємо певне власне ставлення. Тобто мистецтво повсякденно оточує нас, впливає на наші емоції, формує наші смаки і ставлення до світу.
І це важливо, адже мистецтво - духовний, емоційний, ціннісний досвід людства, який об’єднує людей різних націй, континентів і віросповідань, спонукає до роздумів і творчості.
Дай відповіді на питання:
1. Які форми поширення мистецької спадщини існують у наш час?
2. Яку роль відіграють екранні види мистецтва, Інтернет у популяризації творів мистецтва?
3. Поміркуйте, що потрібно робити для зацікавлення молоді творами різних видів мистецтва.