Фортепіанна творчість видатного польского романтика Фредеріка Шопена охоплює багато жанрів: концерти, сонати, балади, фантазії, ноктюрни, прелюдії, експромти, вальси, скерцо тощо. Незважаючи на відсутність програмних назв у цих творах, вони з надзвичайною емоційною проникливістю розкривають складний душевний світ особистості, втілюють широку палітру емоцій і почуттів. На відміну від багатьох сучасних йому митців, Ф. Шопен не цитував народні пісні. Однак у його музиці відчутній національний колорит: її пронизують інтонації польських танців мазурки й полонезу. Вони символізують образ рідної Польщі, палку любов до Батьківщини, адже композитор тривалий час змушений був жити далеко за її межами. Шопена називають «душею фортепіано», тому що його поетична одухотворена музика передає найтонші порухи душі, розкриває нові нюанси виразовості для піаністів.

Його називають батьком чеської національної музики. На весь світ уславили ім’я композитора його «Слов’янські танці», у яких розкрито красу народної музики чехів, поляків, словаків, українців, сербів. Кожний із 16 танців — своєрідна музична замальовка чи природи, чи народного свята, сповненого радості й гумору. Проте композитор не цитує народні зразки пісенних і танцювальних мелодій, а майстерно узагальнює характерні особливості фольклору різних народів, глибоко проникаючи в його «душу». Постає галерея національних образів: енергійний словацький чоловічий танець, що виконують з топірцями (схожий на гуцульський аркан), швидке і активне сербське коло, поетична польська мазурка, українські думки, побудовані на контрастному зіставленні плавних ліричних і стрімких танцювальних мелодій. 

— німецький композитор єврейського походження, піаніст, органіст, диригент,  голова  художнього  напряму  «Лейпцизька школа». Музика Мендельсона вирізняється прагненням до ясності й урівноваженості; їй властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні, витончена фантастична «скерцозність» (увертюра до п’єси «Сон у літню ніч»). Він став творцем романтичного  симфонізму,  збагатив  його  жанром  програмної  концертної  увертюри  («Морська тиша й щасливе плавання»).

У творчому доробку композитора — опери, кантати, ораторії, концер­ти, камерні твори, твори для органа, симфонічного оркестру. Він був од­ним із творців романтичної симфонії та концерту, програмної концерт­ної увертюри, жанру «пісні без слів».

Німецький композитор, диригент, музичний тео­ретик,  письменник­-публіцист.  Особливу  увагу  в  своїй  творчості  при­діляв  опері,  у  якій  став  реформатором:  відмовився  від  арій,  дуетів, ансамблів з хорами і замість них увів великі наскрізні вокально­-симфо­нічні сцени, драматичні монологи й діалоги. Увертюри Ваґнер замінив прелюдіями — короткими музичними вступами до кожного акту. Почи­наючи з опери «лоенгрін», такі прелюдії виконували не до відкриття завіси, а вже при відкритій сцені.