Урок № 12

ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКІ ТАНЦІ. БРАЗИЛЬСЬКИЙ КАРНАВАЛ

Латиноамериканські танці — загальна назва народних і бальних танців, що сформувалися на території Латинської Америки. Музично-хореографічна культура латиноамериканських країн інтегрує такі джерела: американське (культура індіанців); креольське (європейське, насамперед іспанське і португальське) і африканське.

Креольська музично-хореографічна культура, незважаючи на своє європейське походження, —цілком самобутнє південноамериканське явище. Загальні його риси такі: панування тридольних розмірів, спів на два голоси паралельними терціями, обов’язковий супровід співу грою на інструментах (гітарі та її різновидах), а танців — співом. Приміром, аргентинське танго належить до типово креольських форм.

Міжнародний день танго відзначається 11 грудня. Танго не лише танцюють в усіх куточках світу, а й зображують на картинах, у скульптурі, знімають у кінофільмах.

Астор П'яццолла- КОРОЛЬ ТАНГО

Переконливе втілення латиноамериканської

ментальності сталося у творчості аргентинського

композитора Астора П’яццолли (1921—1992), що

складається переважно з п’єс у стилі танго, хоча

безліч нетанцювальних елементів виводять

цю музику за межі жанру.

Твори композитора поєднують демократичний характер музики, доступність музичної мови з рафінованим смаком. Заглибившись у сферу танго, Астор П’яццолла піднявся до рівня не тільки національних, а й континентальних узагальнень. У прагненні узаконити танго для академічної музичної аудиторії він назавжди змінив обличчя музики XX століття.

Ча-ча-ча — красивий латиноамериканський танець кубинського походження (поєднує рубму і мамбо), якому притаманні синкопований ритм і часті обертання. Виконується під акомпанемент маракасів. Настрій ча-ча-ча грайливий, кокетливий, безтурботний.

Бразильська самба — запальний танець, що виник у результаті злиття африканської і європейської культур. Це родове поняття, що походить від слова «семба» —танець у колі, який виконували із супроводом ударних інструментів. Рухи передбачають невеликі кроки й активне вертіння стегнами. Самбу інколи називають «танком, від якого від землі піднімається пил». Це танець радості, захоплення, незвичайних яскравих костюмів і невимовних емоцій. Темпераментний характер «підігрівається» музикою. Виконавці (соліст і хор) співають під акомпанемент пандейро (бубон), шумових інструментівтипу маракасів (брязкальця) і віоланів (бразильський різновид іспанської шестиструнної гітари).

Існують різновиди танцю: самбо-танець із піснею; чисто вокальна самба; парна самбо-каріока, що виконується часто із супроводом віоланів і ударних; ритуальна капоейра, яку внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.