Embedded Files
ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО КИТАЮ ТА ЯПОНІЇ
ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО КИТАЮ ТА ЯПОНІЇ
Давньокитайське мистецтво справило істотний вплив на формування багатьох культур Далекосхідного регіону і впродовж багатьох століть було своєрідним еталоном і предметом для наслідування.
Слід зазначити, що в поняття «музика» давні китайці вкладали дещо інший зміст, ніж це робимо ми. Під «музикою» (áе) вони розуміли ритуальний танок під акомпанемент музичних інструментів. буквально кожна нота, кожен музичний ритм, найменший жест танцівника щось символізували. Закодованою мовою музики й танцю китайці розповідали цілі історії з життя легендарних героїв, відтворювали яскраві історичні сюжети, виявляли своє ставлення до політичного життя країни тощо.
У Давньому Китаї завжди особлива увага приділялася музичному навчанню й вихованню. Щоб досягти гармонічного сімейного життя, успіху в управлінні нацією і перемоги над ворогами людина, перш за все, має вдосконалювати свою моральність і доброчесність. Музика в Китаї має вищу цінність, оскільки вважається дарунком Богів.
Конфуцій писав, що шлях до досконалості має три ступені: поезію, етикет і музику.
Музика Китаю — одна з найдавніших у світі. Початком її історії вважають збірник «Шицзін» — «Книга пісень», (XI-VI ст. до н. е.). У ньому міститься 305 гімнів, магічних пісень і од, згадування про 25 музичних інструментів. Китайська музика розвивалася під впливом філософсько- релігійних ідей конфуціанства, буддизму.
Китайський ієрогліф «Музика » складається з двох частин: дерево (внизу) і натягнуті на ній струни (нитки, вгорі). Коли люди зрозуміли, що не тільки музика, а й лікарські трави можуть лікувати хвороби, до ієрогліфу «Музика» у верхній частині додалася «Трава» і виник ієрогліф «Ліки».
Не випадково і те, що ієрогліф «музика» («юе») має ще одне значення — «радість», «насолода» (в цьому значенні він вимовляється як «ле»).
Китайська музика поділялася на офіційну музику (конфуціанські церемонії) і простонародну (призначену для розваг). Існували оркестри з величезною кількістю виконавців (від 300 до 800). Крім ритуальних і придворних, були ще військові оркестри. У них головну роль грали ударні і духові інструменти з металу.
Військова музика часто супроводжувалась танцями, виконавці вдягалися у спеціальні костюми, використовували відповідний реквізит (піки, панцирі, щити).
Серед музичних інструментів у традиційному оркестрі біля 100 різновидів: струнні, духові, ударні. Традиційно музичні інструменти поділялися на «8 тембрів» (八音), відповідно до матеріалів, з яких вони виготовлялися:
шовку — струнні (щипкові, смичкові);
бамбука — дерев'яні духові;
дерева — ксилофони;
каменю — літофони;
металу — дзвони, металофони, цимбали, труби;
глини — окарина сюнь, ударний фоу;
гарбуза — духові з вільною тростиною;
шкіри — ударні-мембранофони.
Цікаво, що всі китайські інструменти також відповідають порам року і сторонам світу:
Зима – барабан повідомляв про початок війни.
Весна – всі інструменти, зроблені з бамбука.
Літо – інструменти з шовковими струнами.
Осінь – інструменти, зроблені з металу.
Народна китайська музика переважно одноголоса, основана на пентатоніці (склалася у 7 ст. до н.е), пізніше з'явилася 7- звукова та 12-звукова системи. Давні китайці були обізнані з 12-тоновою хроматичною системою і задовго до європейців добирали з неї звуки для пентатоніки. Звукоряд певним чином пов’язували з життєвими уявленнями: кожний звук, якому відповідав певний колір, асоціювався з 12 годинами доби та 12 місяцями року.
Перший твір, що дійшов до наших часів у нотному запису (ієрогліфічна система), п'єса «Юланьпу» («Самотня орхідея», приписувана Цю Міну (VІ ст.).
Сьогодні запис музики у Китаї ведеться за допомогою ієрогліфів, що позначають ноти. Записують їх вертикальними колонками ієрогліфів, розташованих з права на ліво. Крапка, яка знаходиться праворуч позначає кінець музичної фрази. Ритм іноді позначається особливими знаками.
Промовистими були й китайські танці, що виконувалися з використанням щитів, бойових сокир, пір’я фазанів, бичачих хвостів, віял, одягу з довгими рукавами тощо. За понад п’яти тисячолітню історію багато традицій у Китаї стали тісно пов’язані, як, наприклад, бойові мистецтва, народні танці та акробатика. З плином часу вони стали частиною одного виду танцювального мистецтва. Можливо, тому класичний китайський танець є одним з найбільш складних, виразних і багатогранних видів мистецтва у світі.
Найвідоміші традиційні китайські танці – танець дракона і танець лева, які мають багатовікову історію й досі виконуються згідно старовинних правил. У танці дракона, без якого не відбувається жодне китайське свято, можуть брати участь від десяти до сотень танцівників, які узлагоджено керують складною конструкцією, що зображає міфічного персонажа. Танець лева, який містить елементи акробатики, виконують у відповідних костюмах і масках.
Екскурсійний тур по Китаю передбачає три обов'язкові програми: сходження на Велику Китайську стіну, знайомство з особливостями національної кухні в ресторані «Пекінська качка» та відвідування Пекінської опери.
Цей китайський сценічний жанр музичної драми об'єднує елементи вокального мистецтва, драматичного діалогу, акробатики, у-шу. Усі ролі раніше грали тільки чоловіки.
Мистецтво музики й танцю є невід’ємною частиною великого музично-театрального дійства – Китайської Пекінської опери, органічного сплаву музики, поезії, танцю та бойових мистецтв.
Сюжети опер зазвичай будуються за мотивами давніх хронік, оповідань про війни та інші епохальні події. Дія не обмежується ані часом, ані простором, активно використовується символіка. Кожне слово чи фраза виражаються стилізованим рухом або жестом, які є частиною танцю, з дотриманням суворих правил стилю та виконання. Імпровізація акторам не дозволяється. У Пекінській опері склалися суворі вимоги до монологу, манери співу, рухів, бойових сцен.
Декорацій майже немає, театральний реквізит замінюють символічні прийоми: вираз обличчя, рухи тіла, музичний супровід (переважно у виконанні оркестру). Китайському глядачу, наприклад, цілком зрозуміло, коли на сцені персонаж відчиняє двері, зачиняє неіснуюче вікно або скаче на уявному коні. Кількома прийомами у- шу група акторів відображає баталію армій.
Грим посилює виразність типових рис обличчя згідно з амплуа актора. Костюми дають уявлення про положення персонажів у суспільстві.
Символіка використовується і у процесі відтворення сюжету. А щоб іноземцям було все зрозуміло, репліки акторів дублюються титрами на спеціальному табло. Сцена в Пекінській опері невеликих розмірів, декорації найпростіші, костюми й маски, навпаки, дуже яскраві та виразні. За століття Пекінська опера збереглася в первісному вигляді. І це тільки надає їй популярності.
ТЕАТР ЯПОНІЇ
Традиції та історія японського театру йде корінням в дуже далеке минуле. Пряма спадкоємність традиції простежується мало не півтора тисячоліття, до епохи, коли в Японію з материка проник буддизм, а разом з ним - музика і танці з Китаю, Індії, Кореї.
Класичний японський театр зберіг в собі елементи і античної драми, яка проникла на Далекий Схід довгим і окружним шляхом - через елліністичні держави Передньої Азії, Індії та Китаю.
Найважливіші атрибути традиційного японського театру - маски і танці. Народження японського театру зазвичай пов'язують з появою пантоміми Гигаку ("акторське мистецтво") і танців Бугаку( "мистецтво танцю"), запозичених з континентальної культури в VII столітті.
ТЕАТР НО
Виконавці ролей в театрі Но діляться на чотири основні категорії: Сіте, Вакі, Кьоген і Хаясі.
Сіте - найбільш поширена категорія акторів но. Вона включає в себе наступні різновиди:
Сіте (яп. 為 手, основний актор)
цуре (яп. 連 れ, партнер Сіте)
дзютай (яп. 地 謡, хор, зазвичай 6-8 акторів)
Кокен (яп. 沽 券, актори другого плану, 2-3 людини).
вакі (яп. 脇) грають протилежних Сіте персонажів.
Кьоген (яп. 狂言) виконують інтерлюдії-айкёген. Вони так само грають в самостійних п'єсах в перервах між актами але.
Хаясі (яп. 囃 子) - це музиканти, що грають на чотирьох традиційних для но інструментах: флейті і трьох різновидах барабанів.
Маска — головний засіб виразності в театрі Но. Вона перетворює фігуру актора в розкішному химерному костюмі ніби в задрапіровану скульптуру. Зазвичай актор володіє декількома масками одного виду. Грим у театрі не використовують. Маску носять із перукою, підфарбовують губи, підмальовують очі, брови. Як твори мистецтва маски виставляють у музеях і галереях.
У театрі Но хор коментує дію, вступає в діалог з акторами.
Співаки мають особливу техніку співу-читання-вигуку.
Музиканти грають на флейті і барабанах у формі пісочного годинника.
ТЕАТР КАБУКІ
Кабукі (яп. 歌舞伎, букв. «пісня, танець, майстерність») — один з видів традиційного театру Японії. Становить синтез співу, музики, танцю і драми, виконавці використовують складний грим і костюми з потужним символічним навантаженням.
В акторів бувають різні амплуа: герой — сміливий богатир, мудрий радник, красунчик, коханець;
героїня — благородна дівчина, дружина, куртизанка, відьма.
Усі ці образи прийшли з древньої Японії з її самураями, імператорами, монахами, красунями.
Сюжети Кабукі поділяють на дві категорії: історична драма про подвиги воїнів або вельмож і сімейна драма про життя і кохання представників нижчих верств суспільства. Усі теми добре відомі публіці, тому що в східному театрі важливо не те, ЩО показують, а те, ЯК це показують. Тобто акторська майстерність, трактування і манера виконання посідає головне місце.
Усі ролі в п’єсах виконують чоловіки, у жіночих ролях вони підкреслюють такі характерні риси, як граційність, кокетство тощо. У виставі діють три основні типові персонажі: герой, героїня і злодій.
Відповідно до амплуа розробляли костюми, перуки, грим. Актори Кабукі першими зняли маски. Певну емоцію пов’язували з конкретною мімікою (зміною ліній брів, губ) і кольором-символом: червоний — сміливість, пристрасть; синій — аморальність; чорний і коричневий — потворність тощо.
Саме в театрі Кабукі вперше у практиці світового театру було застосовано сцену, що оберталась. Цей театр продовжує дивувати сучасних глядачів.
Опрацюй матеріал уроку. Законспектуй.
Підручник стор. 100-105. Дай письмово відповідь на запитання на стор. 105
Для креативних: створи презентацію за темою уроку.
БАЖАЮ УСПІХУ!
Page updated
Google Sites
Report abuse