Урок 9. Правопис займенників. Написання заперечних, неозначених займенників.

Урок 9. Правопис займенників. Написання заперечних, неозначених займенників. Явище прономіналізації. Перехід займенників в інші частини мови.

ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Знімаючи риску, запишіть подані займенники у три колонки: ті, що пишуться разом; ті, що пишуться через дефіс; ті, що пишуться окремо. Поясніть правопис.

Де/який, ні/про/що, хто/сь, ні/до/кого, аби/в/кого, аби/хто, хто/небудь, казна/на/чому, казна/що, будь/що, що/небудь, де/що, скільки/небудь, будь/чий, аби/в/кого, котрий/сь.

2. Самодиктант

Хтозна-де, будь до кого, не від того, казна-що, абиякий, хто-небудь, нікогісінько, ні про що, дехто, невідь-скільки, щось, хтозна-скільки, бозна-що, нічий, дечим, хтось, ні про кого, нічий, аби з ким, абищо, ніякий, до будь-кого, казна-як, де-небудь, де з чим, ні про що, нікого.

3.

У контексті деякі іменники, числівники можуть втрачати своє реальне лексичне значення і набувати узагальнено-вказівного значення, тобто своєю функцією наближатися до займенників. Явище переходу різних частин мови в займенники називається прономіналізацією.

Повністю переходять у займенники деякі повнозначні частини мови, а саме:

1. Числівники:

а) числівник один може вживатися у значенні неозначеного займенника якийсь: Їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі (Марко Вовчок).

Один може виступати в ролі означального займенника: Далека нам путь, але ми не одні (В. Сосюра) (дорівнює значенню «не самі»). Один у сполученні із заперечно-підсилюючою часткою ні в заперечних реченнях у результаті прономіналізації дорівнює значенню «ніхто», «жоден»: Ні один у поході не відстав (тобто «ніхто не відстав», «жоден не відстав»);

б) в український мові числівник другий може вживатись із значенням означального займенника інший: На другу осінь учитель перейшов у друге село (А. Тесленко).

2. Прикметники:

а) прикметник цілий — у значенні означального займенника весь;

б) перший-ліпший — у значенні означального займенника всякий: На це питання може дати перший-ліпший учень з присутніх;

в) різний — у значенні всякий; певні — у значенні неозначеного займенника деякі.

3. Іменники:

а) іменники чоловік, хлопець, парубок, жінка, дівчина, людина, річ, справа можуть набувати вказівного значення;

б) іменник брат у сполученні з займенниками наш, ваш; сполучення наш брат вживається у значенні особових займенників першої особи однини і множини — дорівнює значенню я, ми, мені, нас; сполучення ваш брат вживається у значенні особових займенників другої особи однини і множини: Ми її (пісеньку) знаємо, наслухались від вашого брата (О. Корнійчук);

в) сполучення на брата, на голову, на чоловіка, на душу, з чоловіка, з брата, з душі дорівнюють значенню «на кожного», «з кожного»: по десять карбованців на брата; по два карбованці з душі; по сотні на душу. Такі словосполучення вживаються в розмовній мові (З посібника).

Прочитайте речення. Поясніть перехід різних частин у займенники.

1. Мов одірвалось од гіллі, одно-однісіньке під тином сидить собі в старій ряднині (Т. Шевченко). 2. Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка). 3. Був у неї Андрій — цілий вік гризлася з ним, а тепер нема вже й Андрія (М. Коцюбинський). 4. На стежці не видно було ні живої душі (І. Нечуй-Левицький). 5. Коваль був чоловік розумний (А. Головко). 6. Окремі комедійні місця, розкидані по моїх картинах, завжди режисерував з великою насолодою (О. Довженко). 7. Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядками думи шикував (Леся Українка). 8. Одні орали, другі натягали дріт на межі городу, треті впорядковували сад (О. Бойченко). 9. Вчися, Михайлику, та так учися, щоб усі знали, які то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло (М. Стельмах).

Розгляньте схему морфологічного аналізу займенника. Випишіть із тексту займенники і зробіть їх морфологічний аналіз.

Морфологічний аналіз займенника

1. Початкова форма.

2. На яке питання відповідає.

3. Група за узагальненням.

4. Розряд за значенням.

5. Відмінок.

6. Число.

7. Рід.

8. Особливості відмінювання.

9. Особливості правопису.

10. Спосіб творення (для похідних займенників).

11. Синтаксична роль у реченні.

6. Розкрийте дужки.

1. У нашім раї на землі (ні) чого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим. 2. Багато (де) чого не стало,— сказав старий. 3. Я сам, як бачиш, марне, всує, я сам занівечив свій вік, і (ні) на кого не жалкую, і (ні) у кого не прошу я, (ні) чого не прошу. 4. Що ж се зробилося з старим, чого зрадів оце? Того, що, бачите, старий подумав добро яке (сь) кому (сь) зробить. 5. Сирота Ярема, сирота убогий: ні сестри, ні брата, (ні) кого нема! 6. І золото, і слава є, та нема Оксани, (ні) з ким долю поділити, (ні) з ким заспівати (З тв. Т. Шевченка). 7. Будь (що) задумане можна здійснити людськими зусиллями (З підручника).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Випишіть з творів художньої літератури 5 речень, у яких би було наявне явище прономіналізації.