Урок 3. Відмінювання іменників ІІ відміни. родовий відмінок іменників ІІ відміни

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ. РОДОВИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ. СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ КЛИЧНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ

Розподільчий диктант. Подані іменники поставте в родовому відмінку однини і запишіть їх у дві колонки: із закінченням -а; із закінченням -у.

Гадяч, лікар, сніг, народ, тракторист, ранок, Херсон, вікно, гравій, гай, стіл, Париж, герой, сад, метр, ґрунт, вітер, Крим, пісок, кит, відмінок, ніс, героїзм, гарбуз, місце, рис, комп’ютер, Амур, січень, робітник, змагання, місце, сон, Дніпро, настрій, прізвище, жаль, горох, дощ.

У поданих реченнях розкрийте дужки, поставивши слова в потрібному відмінку однини чи множини. Зверніть увагу на закінчення.

1. Сонце світило на їх з-за Росі й пронизувало зелені (верба), (кущ) високої (осока) коло самого (камінь) в (вода), високий кущ (очерет) з кудлатими китицями, що закривав їх од (млин) (І. Нечуй-Левицький). 2. Нам треба (мир), як води й (повітря), як (хліб) й (сонце),— (мир) треба нам (М. Рильський). 3. Понад ставом вітер віє, встає хмара з-за (лиман) (Т. Шевченко). 4. Йшли вони крізь грози, йшли вони без (край) од (Дніпро) і Волги, (Дон) і (Дунай) (В. Сосюра). 5. Світ який — мереживо казкове! Світ який — ні (край), ні (кінець) (В. Симоненко). 6. Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто (століття)! (Д. Павличко). 7. Баштан у нього великий, славний — людей повно раз у раз — і (городяни) і (селяни) (Марко Вовчок).

Визначте, які іменники у вправі чоловічого роду ІІ відміни є нормативними. Обґрунтуйте свою відповідь.

Ватикана — Ватикану, документа — документу, водевіля — водевілю, гекзаметра — гекзаметру, листа — листу, жанра — жанру, єпископата — єпископату, синтаксиса — синтаксису, маркетинга — маркетингу, Казбека — Казбеку, консенсуса — консенсусу, кущика — кущику, жовтня — жовтню, стола — столу, балансу — баланса, лишайнику — лишайника, маслофільтра — маслофільтру, маєтку — маєтка, молочаю — молочая, парсика — персику, підсумку — підсумка, стола — столу, синуса — синусу, носа — носу, літописа — літопису.

Перекладіть українською мовою, зважаючи на особливості закінчень іменників ІІ відміни в родовому відмінку однини.

По поручению правительства, речь депутата, результаты опыта, курс фунта стерлингов по отношению к доллару, состав блока государств, отсутствие блока питания, деталь еркера, житель Алжира, достижения современного спорта, эпидемия гриппа, нигде ни звука, залог успеха, водитель автобуса, длина канала, площадь квадрата, кружка кваса, приготовление крема для торта, не боятся насморка, заболеть корью.

Від поданих іменників утворіть родовий відмінок множини.

Галузь, стаття, зусилля, кілограм, доповідь, відповідь, гривня, підошви, помідор, шорти, подорож, шати, боти, башкири, сандалі, ласти, кеди, паралель, медаль, туфлі, ампер, апельсин, кілограм, бутси, кочерга, гланди, вірмени, болгари, грузини, монголи, солдат, суддя, гуслі, ґринджоли, кримчани, цигани, шпроти, ікла, панчохи, молдавани.

Прочитайте текст. Розкажіть про особливості кличного відмінку в українській мові.

Українська мова належить до тих слов’янських мов, що зберегли кличний відмінок, тоді як інші (російська, білоруська тощо) втратили його. Тож у нашій мові тепер, як і колись, сім відмінків. Кличний відмінок у нас тривалий час перебував у становищі Попелюшки: його називали кличною формою, дозволяли при звертанні замість нього вживати іменники у формі відмінка називного.

Але всі борці за культуру рідної мови завжди обстоювали законні права цієї граматичної категорії, витіснення якої спричинило б зникнення ще однієї оригінальної, збереженої в віках риси. Адже в усіх народних піснях та інших фольклорних жанрах, у піснях літературного походження послідовно вживаний кличний відмінок: Ой не шуми луже, зелений байраче; Скажи мені правду, мій добрий козаче.

У творах українських письменників, у перекладах чужих авторів, відтворених пером найкращих українських майстрів, кличний відмінок посідає належне місце: «Весно, ох, довго ж на тебе чекати!» (І. Франко); «Маріє, не зрадь!..» (Леся Українка).

Ігнорування кличного відмінка є свідченням неповаги до рідної мови, ознакою невибагливості до свого й чужого мовлення.

У молитвах збережено кличний відмінок навіть у російській мові, яка взагалі його втратила: «Отче наш...»

Часом запитують, що робити з паралельними формами кличного відмінка князю — княже та Олегу — Олеже. Варіанти є або застарілими, або ще не цілком засвоєними мовою неологізмами, або ж діалектними утвореннями. Щодо згаданих слів можна сказати таке: форми княже, Олеже є архаїзмами і доречні у творах із життя минулих епох.

Не менш важливо правильно утворювати форми кличного відмінка.

Іменники 1-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -о: Олено, сестро, Микито, країно (тверда група); -е, -є: земле, доле, душе, надіє (м’яка й мішана група); -ю: матусю, Галю (в основному пестливі іменники м’якої групи).

Іменники 2-ї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е. На -у закінчуються іменники твердої групи, власні імена на г, ґ, х, к, деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, Олегу, читачу, а також іменники діду, сину, тату. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, гаю.

На -е закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Петре), частина іменників м’якої групи на -ець (хлопче, женче, шевче), іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже).

Іменники 3-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -е: ноче, радосте, Аделе.

У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, обидва іменники вживаємо в кличному відмінку: панно Інно, друже Вікторе, тітко Ганно. У звертаннях, до складу яких уходять ім’я та по батькові, форму кличного відмінка мають обидва компоненти: Ігорю Андрійовичу, Галино Пилипівно, Наталю Іванівно.

Кличний відмінок є не лише формою відтворення власне звертань у діалогічному мовленні, а й неабияким засобом посилення виразності в риторичних звертаннях (За О. Пономаревим).

Поставте іменники у кличному відмінку. Які з наведених форм звертань можуть використовуватися: в художньому; в розмовному; в офіційно-діловому; епістолярному стилі?

Пані вчителька, широкий степ, голубка Настя, пан Олексій, друг Максим, Любов Сергіївна, дід Тарас, буйний вітер, пан професор, бабуся Марина, подруга Марія, синя пташка, товариш, пан президент, сестра, добродій Андрій, колега Кирило Петрович, донечка, панна Ольга, Ганна Володимирівна, Юрій Михайлович.

Із уживанням кличної форми пов’язується ціла низка додаткових значень, відтінків, емоційних ознак, що створюють стилістичний тон усього тексту. Таке стилістичне забарвлення досягається не просто кличної формою, а єдністю її і лексичного значення слова, контекстом (Л. Мацько).

Розкрийте дужки, вживши іменники у формі кличного відмінка. Визначте стильову приналежність висловлювання. Яку стилістичну роль виконує кличний відмінок у поданих реченнях?

1. (Зося), (голубонька), як ти? 2. Як же ви, (дід), ворожите? 3. Ви вже цим, (отець Вікентій), зацікавились? 4. Мудрий і добрий (мельник), спасибі тобі за хліб-сіль і за непоказну людяність! 5. Нащо це, (Андрій), малому голову туманити? (З тв. М. Стельмаха). 6. Здрастуйте, (панна Надія). 7. Прошу слова, (шановний пан голова). 8. Вибачте за запізнення, (пан викладач) (З посібника). 9. (Україна) моя, далі грозами свіжо пропахлі. Польова моя (мрійниця), (Крапля) у сонці з весла. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, Тополею в небо росла (А. Малишко).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► До поданих чоловічих та жіночих імен доберіть імена по батькові. Складіть діалог, використовуючи утворені власні імена.

Богдан, Юрій, Христина, Віктор, Анатолій, Ілля, Олекса, Ганна,

Ксенія, Ігор, Сава, Інга.

► Запишіть українські прислів’я, додавши необхідні закінчення.

1. Хто кохає, той споко.. не має. 2. Зі сніг.. кожу.. не пошиєш. 3. Пішов за сім верств кисел.. їсти. 4. З коханою наговорився, як мед.. наївся. 5. Ранній гість до обід..

Зверніть увагу на відео - https://www.youtube.com/watch?v=QCPMD3xdo9E