Чернєв Володимир
Літературна творчість Чернєва Володимира до 2022
Канал Володимира Чернєва на youtube:
@user-yl9gp7ym6q
Фільмування, відеомонтаж та коментарі
Чернєва Володимира Васильовича:
Люди, які мене знають, мабуть, спантеличені моїми слинявими постами з перекладами пісень про любов. В перші дні окупації мого міста, коли я втік від навали асвабадітєлєй, мене теж дивували пости деяких моїх друзів зі світлинами про «чорті шо».
Мої переклади зумовлені в першу чергу вдосконаленням власної української, бо ж сімдесят років, практично все життя, я вдосконалював свою російську. Спочатку для того, щоб мої російськомовні однокласники не глузували з мого болгарського акценту – до школи я ріс у дідуся, якого росіянська совєцька влада виселила з рідної хати як ворога народу, і після казахстанських степів йому було дозволено жити на хуторі в Чернігівському районі на Запоріжжі. Потім я вдосконалював російську, бо бачив, що ті ж самі російськомовні однокласники пишуть на своїй рідній російській з помилками та треба було їм показати, що вони користуються «моєю», тобто болгарською абеткою, але користуються погано.
Українська в наших південних краях була в такому жахливому, неповажному стані, що коли я приїжджав до Києва, – наче попадав і іншу країну – так багато я чув балачок, говірок, бесід, гомонів. Перший закон про мову на моїй пам’яті був прийнятий ще до проголошення незалежності – у 1989 році. На підставі цього Закону було складено програму розвитку української мови на період до 2000 року, де було передбачено поступове поширення української мови як державної в усіх регіонах країни. Одначе на місцях, особливо на півдні, ця програма демонстративно не виконувалась. В моєму Бердянську на перехід навчання українською в 12 школах було відведено, здається, 5 років – по дві з половиною школи на рік. На кінець цього терміну, якщо мені не зраджує пам'ять, було переведено аж одну. В приватній бесіді один з очільників міської влади, який опікувався гуманітарними питаннями, мені відверто сказав: «Поки я живий, української у нас не буде». На сьогодні він вже не живий, але більше української на півдні не стало. Більш того – у великих містах центральної України, навіть у Києві, російської стало більше, ніж 50 років тому.
Мене це дивує, бентежить і лякає, але куди не зайдеш, всюди російська: «А я всю жізнь на руском гаварю, шо минє переучуваться шолі?» А «вся жізнь» - це років 20-30-40. То що, панове рускогаварящіє, жізнь кончена? І їм навіть не впадає до голови, що той «язик», який вони вважають руським, то і не руський зовсім. Ці рузькоязичні роблять п’ять помилок в слові з чотирьох літер, єпископа називають йопіскопом, а кардинала – координалом. І не знають, що в російському орфографічному словнику під редакцією Ожегова в першому розділі на літеру «А» всього три російських слова, одне з яких «авоська».
Пантюркі́зм — доктрина, яка сповідує об'єднання всіх тюркських народів.
Панісламізм – доктрина, яка проповідує об'єднання в одній державі всіх народів, що сповідують іслам.
Панросіяні́зм — доктрина, яка сповідує об'єднання всіх слов’янських народів, під зверхністю росії з пануванням російської мови.
На одному з засідань присмертного гурту СНД диктатор Лукашенко, який користується виключно російською мовою, дорікав лідерам цієї міжнародної організації, що деякі не поважають російську і це може привести до того, що «ми тут будемо спілкуватись через перекладача». Тобто, росія бачить, що втрачає мільйони людей, де був «язиком абщєнія» руський, і намагається відновити або зберегти свій вплив. На цьому тлі дуже виваженим і вчасним є ініціатива Президента України про прискорене і повсюдне вивчення та вживання англійської.
Так от, мені здається, що не менш важливі пости з пропаганди та підтримки української мови і я вдячний деяким телеграм-каналам, які дають цікаві і корисні поради з норм і правил користування рідною мовою. Панросіянізму – НІ!
16 жовтня 2023, Володимир Чернєв
Пропоную переклад дотепних, на мій погляд, моновіршів Ліпкінда.
Леонід Лібкінд – дивовижна людина із дивовижною долею. Народився і жив у Харкові, здобув освіту з фізики. У 1998 р. у 60 років переїхав до Нью-Йорка. З 2012 року пише моновірші: один рядок – одна повість.
17 жовтня 2023, Володимир Чернєв
Ми молоді допоки думки свіжі.
Блукаю пляжем в холостій одежі.
Терплю жону як сон про любу тещу.
Які реберця, отакі і Єви.
Працюй на скнару — скнара платить двічі.
З роками честь простіше зберігати.
Коригування вірне. Косметолог.
Жінкам, які відмовили: - Даремно!
Мовчи, люстерко! Бачу все сама я.
Твій чоловік можливий між коханих.
Продам дрова, що вчора наламала.
Вона була, як всі – одна-єдина.
Кидаю пити! Ще раз! Не докинув.
«Швидше б у шафу вже!» - Коханець мріяв.
На трьох дієтах!.. І не наїдався.
Я чесно відповів не те, що думав.
Нема життя від правил для здоров’я.
Склероз: учора влігся я тверезим.
Вам кава – на фіг, після чи відразу?
Брехало люстро, а тепер паплюжить.
Пішов у себе - там сидить дружина…
Так, він сволота. Та порядна, ніби.
Хотіла здуру стати ще мудріше.
Не спав я з нею! Тільки подрімали.
Мадам, ми тільки в фазі брудершафту.
Склад розуму: навідуюсь нечасто.
Багато сил на слабкості втрачаю.
Шукав себе. Не там, де заховався.
Послав. Пішла. Сподобалось. Побуду.
Маразм міцнів. Склероз чинив ще опір.
Та я б відмовила, але ж не просять.
Все в руки йшло, а з рук йшло геть погано.
Здійснилась мрія. Знати б ще – навіщо.
Нагавкалися? То ж хоч не свинячте.
Шукав вродливих — зберігав горілку.
Я їх послав, не кажучи ні слова.
Не матюком крив – шестистопним ямбом.
У розкоші весь час поневірявся.
Знайшов свій шлях він на кривій дорозі.
На совість не працюю, бо не платить.
Потрапив в очі я сліпій Феміді.
Засуджений як злісний лайкодавець.
Думки злигались, наче лесбіянки.
Я шість дружин тому був однолюбом.
Знайшов себе. Та не впізнав невдаху.
В рецепті щастя невиразний почерк.
«Я – зірочка, що впала!» - Недопалок.
Нова бабуся зранку – знак склерозу.
Мовчали по-сімейному – про різне.
Хай час лікує! Лікарю, не лізьте.
Знайшов роботу. Ще б знайти зарплату.
В розмові ні про що дотримувались теми.
Набридливо дзижчав слон, зроблений із мухи.
Мовчала в хусткочку від Дольче енд Габбана.
Зустрілась з чоловіком у сусідській шафі.
Ми тричі випили, доки шукали привід.
Не вписувався мій в трикутнику кохання.
Як є до тіла ключ, то викидай відмичку.
Ким бути – чи пристойним, чи самим собою?
«Щасливо» вже пожили. Перейшли на «довго».
Тим ваші думки гарні, що їх дуже обмаль.
Старе згадати нам циклопи не посміли.
Ми все ж знайшли - не те, що ми шукали.
Все приїдається. Та тільки не поганки.
Від пункту "А" до "Б" йшла через "Д" дорога.
Хоч маєш журавля, а тягне на синицю.
Леонід Лібкінд
Переклад Володимира Чернєва
Мы молоды, пока нестаро мыслим.
Бродил по пляжу в неженатом виде.
Терплю жену как дочь любимой тёщи.
Какие рёбра, таковы и Eвы.
Работай на скупого — платит дважды.
Года идут — честь сохранять всё проще…
Исправленному верить. Косметолог.
Всем женщинам, кто отказал мне: - Зря вы!
Молчи, свет-зеркальце! Сама всё вижу.
Муж тоже может быть среди любимых…
Продам дрова — недавно наломала.
Она была, как все — неповторима.
Бросаю пить! Ёщё раз! Не добросил.
«Скорей бы в шкаф уже!» - мечтал любовник.
На трёх диетах!.. И не наедалась.
Я честно вам сказал не то, что думал.
Жить не даёт здоровый образ жизни.
Склероз: вчера чуть трезвым не улёгся.
Вам кофе сразу, после или нафиг?
Нам врали зеркала — теперь клевещут.
Ушёл в себя, а там жена встречает…
Да, сволочь. Но порядочная, вроде.
Мечтала сдуру стать ещё умнее.
Не спал я с нею! Лишь разок… вздремнули
Мадам, мы только в фазе брудершафтa.
Мой склад ума: наведываюсь редко.
Как много сил на слабости уходит.
Искал себя, но не нашёл, где спрятал.
Послал. Пошла. Понравилось. Побуду.
Маразм крепчал. Склероз сопротивлялся.
Я б отказала, но никто не просит.
Всё в руки шло, но шло из рук вон плохо.
Мечта сбылась. Вот вспомнить бы, какая…
Нагавкались? Давайте не свинячить.
Искал красивых — экономил водку.
Сумел послать, не говоря ни слова.
Не матом крыл он, а глагольной рифмой.
Он в роскоши влачил существованье.
Нашёл свой путь на не своей дороге!
На совесть не пашу — она не платит.
Попался на глаза слепой Фемиде.
Был осуждён как злостный лайкодатель.
И мысли путались. Ну с кем попало!
Пять жён тому назад был однолюбом.
Нашёл себя. Друг друга не узнали.
В рецепте счастья неразборчив почерк.
Звездой упавшей мнил себя окурок.
Проснуться с новой бабушкой - к склерозу.
Молчали по-семейному – о разном.
Пусть время лечит! Не мешайте, доктор!
Нашёл работу. Где б найти зарплату?
В беседе ни о чём придерживались темы.
Назойливо жужжал слон, сделанный из мухи.
Молчала в тряпочку от Дольче энд Габбана.
Мы с мужем встретились в шкафу семейной пары.
Мы трижды выпили, пока искали повод.
Не вписывался муж в любовный треугольник.
Не стойте над душой, имея доступ к телу!
Кем быть? Собой или приличным человеком?
Пожили «счастливо» и перешли на «долго».
Тем ваши мысли хороши, что их немного.
ПомЯнуть старое циклопы не решались.
Не сразу, но нашлось не то, что мы искали.
Всё приедается. Но только не поганки.
Из пункта «А» до «Б» шла через «Ж» дорога.
Имеешь журавля, а тянет на синицу.
Леонид Либкинд
Цитата дуже актуальна. Треба змінити пару слів.
«…Історична місія Радянської армії полягає в скромній та почесній задачі зменшити населення Німеччини. Зрозумійте: німці — не люди. Тому слово «німець» — найстрашніше прокляття для нас. Відтепер саме слово «німець» спорожняє нашу зброю. Ми не будемо говорити. Ми будемо вбивати. Якщо ти за день не вбив хоча б одного німця, то твій день прожитий даремно. Якщо ти не вб'єш німця, він уб'є тебе. Він захопить твою родину, замучить і вивезе до своєї нещасної Німеччини. Не можеш убити німця кулею, - вбий його багнетом. Якщо ти вбив одного німця, вбий іншого - для нас немає нічого веселішого, ніж німецькі трупи. Не рахуйте дні! Не рахуйте кілометри! Порахуйте тільки одне: німців, яких ви вбили. УБИЙ НІМЦЯ! – це вас молить старенька бабуся. Убий німця! – це вас просять діти. Убий німця! – це кричить земля. Не вагайся! Не пройди повз! Вбивай! ...»
Ілля Еренбург («Червона зірка», 24 липня 1942 р.)
Після цього звернення сталінський улюбленець написав вірша з такою ж назвою. Рівно через 80 років я замінив ці пару слів. і ось що з цього вийшло.
(відповідь рашистам через 80 років)
Знаю: любий тобі твій дім,
В рушниках – Миколай в куту,
З димаря зранку сизий дим
Кличе всіх до сніданку тут.
Знаю: любиш вишневий сад,
Пам’ятаєш дзижчання бджіл,
В річці – гомін гусячих стад,
Що прийшли з навколишніх сіл.
А бабусина смакота!
Зморшки літ на її лиці,
Сиві вуса її кота,
І рушник-надія в руці.
Триста років тому козак
Тут криницю собі копав
І залишив тобі цей знак:
Стіл дубовий в саду вкопав.
Два по сорок років тому
Люцифер через сад попер.
Дали відсіч фашистському
Звіру – били його на смерть.
Та прокинувся знову Вій:
З трьох боків лізе руській мір.
Всі гріхи тих злочинних дій
Перевершив російський звір.
І пологовий дім, і сад,
Немовля, через річку міст,
І дитячий дім-інтернат –
Все з землею зрівняв рашист.
Українцю, брате, вставай!
Побратиму підстав плече,
Щогодини вбивай, вбивай -
Тих, хто суне до нас з мечем.
Не дозволь цим російським псам
Відчувати безкар`я смак,
Бо нічого святого там,
На московщині геть нема.
То ж убий рашиста, щоб він,
А не ти в сиру землю впав,
Щоб оцей поховальний дзвін
На московській землі лунав.
Хай від горя завиє та,
Що його народила там,
Хай вдовицею стане та,
Що чекає собі манта.
То ж убий хоча б одного,
Танки смузями підривай.
Сто разів побачиш його,
Сто разів його і вбивай.
12 вересня 2023 р., Володимир Чернєв
Вчора прочитав допис шановного земляка, бойового медика Євгена Георгієва, який вирвався з фронту у відпустку, проїхав всю країну зі сходу на захід до евакуйованої сім’ї і був шокований відсутністю стурбованості людей від війни, байдужим настроєм і сибаритством здорових, молодих, міцних на вигляд чоловіків.
Так, пане Євгенію, це дійсно вкидається в очі, мене теж це бентежило, більш того, я був спантеличений великою кількістю російськомовних людей всюди, тим паче – в Києві, серці нашої держави. Але до Києва мені довелось пожити по селах, в тому числі в Західній і Центральній Україні. Там відношення до військових, до проблем ЗСУ зовсім інше. Бабусі і молоді жінки із зібраного врожаю відкладали собі на їжу, інше – не просто приносили, а варили, консервували, кололи горіхи, купували мед, робили з цього цілющі суміші і носили, возили військовим, яких по селах багато було, і є зараз.
В самому Києві я познайомився з людьми, які тихенько, без галасу, волонтерять, збирають їжу, гроші, речі, ліки, возять це на власних автівках у вільний від роботи час до військових частин, центрів оборони і т .і
Я вже більше року тиняюсь по чужих хатах і жоден хазяїн не брав з мене ані копійчини за проживання. «Це наш внесок у Перемогу, - кажуть, - ми теж пенсіонери, іншим не можемо допомогти, то ж хай буде хоч така допомога». Ми із жінкою теж не весь час байдикуємо, а робимо якісь маленькі, корисні справи, і теж тихенько. То ж не все так погано, земляче. Віримо у ЗСУ, у наших людей і у нашу Перемогу. Слава Україні!
9 листопада 2023, Володимир Чернєв
От коли в мене буде час і натхнення, я напишу трактат про фаріон-ефект. Концепція вже є, навіть у висновку я запропоную нову лінгвістичну одиницю виміру міжнаціональної ненависті – Фаріон.
Один Фаріон (Фн) дорівнює напрузі такої кількості людей в одній державі, яка знесе владу за тиждень.
Наприклад, один мікфаріон (мкФн) дорівнює 10 у мінус 6-й Фн), один пікфаріон (1 пкФн = 10 у мінус 12-й Фн).
Тобто, напруга в один пікфаріон в територіальній громаді спроможна знести всі біг-борди і стенди. Один мікфаріон може принести бурю із вигнання пані Фаріон з роботи з «вовчим квитком».
Поки що напруга сягає невеликих одиниць, але…
15 листопада 2023, Володимир Чернєв
Дещо із свіженького (уривок):
Наші старші нас вважали поколінням втраченим:
Замість математики – море та футбол.
Дідусі нам натякали, як вони батрачили,
А у нас на думці зранку – твіст і рок-анд-рол.
Он батьки – і воювали, і встигали вчитися,
І, крім математики, вчили «сопромат»:
«Як здолаєш цю науку, - можеш одружитися,
Цілуватися і навіть - мати дитинчат».
То ж і ми взялись за розум та футбол закинули,
Бугі-вугі с твістами відійшли «на нет».
Подивились, як за правду люди в тюрмах гинули, -
І почали виручати правду із тенет.
23 листопада 2023, Володимир Чернєв
Відкриття пам'ятника у Бердянську 24.11.2007 р.
Що четвертої суботи листопада наша країна відзначає сумну дату.
Канал Володимира Чернєва на youtube:
@user-yl9gp7ym6q
Фільмування, відеомонтаж та коментарі
Чернєва Володимира Васильовича:
Переклад українською хітів у 2023
На сайті Берда Ліра літературна спадщина Бердянщини, починаючи з початку 20 століття і до 24 лютого 2022 року.
Сайт Бердянського клуба садівників-городників ім. Я. Й. Левіна. Тут усі події з 1990 по 2023 р., відео та фотографії за цей період: Клуб садівників-городників Левіна
На этом сайте Бердянского клуба садоводов-огородников им. Я. И. Левина собраны рецепты за 30 лет: Сад Левина рецепты