Мої роздуми))). Ірина Онищенко
Мы посылаем лучики тепла Всем на земле хорошим людям! Пусть будет жизнь приятна и светла, И в ней побольше счастья будет! Побольше мира, радости, добра... Пускай Господь хранит от всех напастей! Желаю неба ясного с утра, Всем на земле, хорошим людям - Счастья!
Сумно... Але життя продовжується....
Материнський біль неможливо описати, пояснити, розказати... Цей біль глибоко у душі, на серці... Дуже боляче, але будемо сподіватися на краще, будемо чекати, будемо підтримувати... Всім мамочкам терпіння, порозуміння, здоров'я... З нами наша надія, сподівання на кращі часи....
Є речі, на які немає пояснення і немає відповіді!!! Сталося так і все!!! На все Господиня воля!!!
Я у Запоріжжі!!! Забрав син!!! Наше Гуляйполе розбомбили!!! Сиділи 5 днів без світла, води, газу під бомбами!!!
Багато гуляйпільців приїхало до Запоріжжя!!! Спілкуємося, телефонуємо... Діток автобусами перевозять... Я живу у сина...
Саме головне у житті кожної людини - НЕ ВСТИГНУТИ!!!!
Сьогодні мені подарували зарядне до ноутбука - тепер виходжу)))) Але не всі сайти працюють))) Ноутбук я взяла... З телефона писати незвично - та писала))). У мене багато знайомих у Запоріжжі))). От подарували зарядне, бо своє я забула вдома))). Тепер ще мишку завтра куплю))). Бо теж забула))). Ну це не так уже і важливо))). Дякую всім що не забуваєте, що телефонуєте, що пропонуєте допомогу))).
Доброго ранку!!! Оця невизначеність нашого життя так гнітить.... Прогулянки містом... Потім сирена.... Але це наше життя у сьогоденні...
Шановне панство!!! Тримаймося!!! Будемо жити з надією - будемо жити!!!
Доброго дня!!! Нехай і у нас і у вас все буде гаразд!!!
Тільки до Фейсбуку є доступ))). Інші сайти не працюють))).
Всім нам спокійного вечора і тихої ночі!!! Весняний день наповнився дощем... Тримаймося!!! Будемо жити!!!
Доброго ранку !!! Яке це щастя, зустріти новий день .... І нехай цей день ( як і наступні ) принесе нам тільки хороші новини .... Будемо жити !!!
Над нами є сила невидима... Ми не віримо або не хочемо вірити у неї... Вона все і вирішує - кому що... Гріхи ніколи не прощаються... Кожен отримує своє - що заслужив... Втекти неможливо від долі... Вона у кожного своя... Тому, перш ніж щось комусь писати, подумайте про себе - про своє неповторне життя... Дай Боже всім здоров'я і життя... Нехай кожного дня нам посміхається безхмарне небо!!! А поряд будуть близькі, рідні й коханні люди... Підтримуємо всіх у ці важкі часи... З Богом...
Вечір... Тиша... Народжуються думки... Сумні думки сьогодення... Але життя продовжується... Воно у кожного різне, але ж це наше неповторне життя... Хтось сидить і читає мої публікації. Хтось чекає поки я зайду в інтернет... Зайшла, жива... Слава Богу... Душа спокійна...Отаке воно наше життя... Знаєте, душі не можна наказати робити всупереч... Душа сама вибирає що, де і коли...Завтра новий день... Є невідкладні справи... Буває так - зранку поспішаю і на свій "Космос" потрапляю ввечері... Сьогодні свято - з синочком були у церкві... Пам'ять залишила нам спогади... Болючі... Всім здоров'я і порозуміння... Гординя не красить людину... Інколи треба забути минуле і відчинити двері в майбуття...
Доброго ранку!!! Так, не спиться... Знову тривога... Та вже звикли.... І змінити нічого не можна... Реалії нашого сьогодення... Не спокійно на душі...
Думаю, все буде добре... І кожен із нас свої бажання, що десь сховалися у душі, отримає... Будемо жити, любити, творити й посміхатися новому дню... Говорять так - якщо людина дуже чогось хоче, просить про це у Бога, обов'язково збудиться... Дай Боже...
Ірина Онищенко
А плач змішався у сутінках із дощем...
Будь проклят день, що є у сьогоденні...
Бо душу розриває в'їдливий щем,
Мрії втікають і думки геть темні.
І що сказати??? Мовчимо... Немає слів...
Без сподівань не треба, знаєм, жити.
Погляд у невідомість полетів
А жити треба... Жити й любити...
Цей дощ... Він лише там - десь за моїм вікном
Прискорює причину хвилювання...
І боляче нам двом... І не лише нам двом...
У круговерті сум.... А ще кохання....
А плач змішався у сутінках із дощем...
Будь проклят день, що є у сьогоденні...
Бо душу розриває в'їдливий щем,
Мрії втікають і думки геть темні...
Вірш із серії "Війна". Запорізький край
21.04.2022, Ірина Онищенко
Вечірні вітання всім моїм друзям... Миру і поваги всім нам у сьогоденні...
Тихенько день у вічність поспіша...
А завтра знову зустрічати ранок...
Змінилося навколо все у часі...
І щось напише поспіхом поет ....
І хай там що... Чи дощ, чи негаразди...
Від долі не втечеш...
Вона давно написана тобі...
І щоб там хто мені не писав - моє від мене не втече... А чуже - мені не потрібне... Я не стукаю у зачинені двері...
Ірина Онищенко
Українкою я народилася...
Українкою я і помру...
Українцеві я полюбилася
Я кохана... От так і живу...
19.05.2022
Ірина Онищенко
Мої роздуми)))
Хіба можна залишити свій Запорізький край??!!! Звісно, що ні... Я тут була і буду...
Не таку весну чекали, не такі деньки...
Люблю тебе, мій Запорізький край!!!
Всі ті стежини, що сходженні лише мною...
А новий день - найкращий!!! Зустрічай!!!
І добре буде все між мною і тобою...
23.05.2022
Ірина Онищенко
Напишу несерйозність...
Пишуть так - заможня жінка та, яка має 10 пачок солі!!! Так от, я не заможня... Бо немає у мене стільки солі...
Що там не говорять, а доля робить своє... Сьогодення примхливе - і кохання від нас не втече і смерть...
Ірина Онищенко
Як добре, що є спогади... Вони різні - і хороші є і погані... Але ж вони є... І це наше єдине і неповторне життя... Так є, так було і буде завжди....
Усе буде не так, як хочу я чи ти ... Усе буде "по долі". Ірина Онищенко
А у полі на роздоллі - васильки...
І несходжені - незвідані стежки...
А у мріях і надіях - новий день...
Стука сонце у віконце - дзень-дзелень...
А у небі пташка високо летить!!!
Ти поглянь!!! Чудова незабутня мить!!!
Я ловлю цілунки, сонечко, твої!!!
Ой, як розспівалися солов'ї!!!!
6.06.2022
Ірина Онищенко
Всім доброго і мирного ранку!!! Зустріли ще один день... Надіюсь, їх ще багато буде....
Мовчання золото... Але людей воно не красить...
Часи важкі - і болісно і гірко...
Але Господня воля - треба все пережити...
Ірина Онищенко
У кожної людини свої смаки, своє життя, свої недоліки, свої мрії... Але є закони буття і життя... Їх ще ніхто не скасував... Вони були, є, і будуть... І ми, люди, будемо жити ними....
Ірина Онищенко
Стукав дощик у моє вікно
Заглядав він, просився ненароком.
Пригадала - все було давно
Впевнено вже йду життєвим кроком.
День за днем ... А сьогодення мить
Знов мене запрошує у минуле.
Я мовчу ... Ця тиша ... Ще болить...
Бачила чимало і чимало чула.
Стукав дощик ... Суму пелена
Розгулялась у моїй кімнаті.
Розумію, дечого нема
Але ж є ЖИТТЯ ... І ми цим багаті.
29.06.2022, Ірина Онищенко
Якщо хтось у своєму житті повівся на кар'єру - вирішив, що кар'єра це головне... Ні, це не головне... Люди помиляються і з роками розуміють, що головне у житті - сім'я. Кар'єра - це тимчасово і про тебе швидко забувають. Тільки близькі люди залишаються з тобою... А це так важливо... Таких людей дуже мало...
Ірина Онищенко
Є кроки бажані... А ще не бажані...
І зустрічі, що мною не обрані...
Слова пусті, і чужі, і ображені...
Та промовчу... А комусь скажу таки - ні.
8.07.2022, Ірина Онищенко
Ну що, шановне панство!!! Доброго вечора!!! Тримаймося, шануймося, і все що бажаємо... Зрозуміло, що часи нелегкі... Але життя продовжується... Як ото кажуть -- з тобою чи без тебе...
Всім найкращі побажання!!! Звикаю до незвичного життя!!! Начебто все і добре, все є, але щось не те...
Шановні!!! Маємо, що маємо... Особисто я нікого не притягую до себе і не відпускаю...Хто захоче - напише, зателефоную, приїде... У кожного своя правда життя... Свої інтереси й свої гріхи... Ситуація склалася нелегка... Але треба все пережити...Тут буде так - як Всевишній захоче.
Шановні!!! Приділяйте увагу своїм снам. Іноді у снах ви знайдете відповіді на свої питання. Нещодавно мені розповідав один чоловік таке - я дуже хворів, мені приснився сон. Небесні сили дали такий знак - треба зробити таке і так... Я вагався, а потім зробив - і живу. І дякую Богу за кожен прожитий день. Сон - джерело життя.
Можливо для когось ця інформація буде цікавою...
Думки зі мною сперечаються кожного дня... Вони мої... Вони не схожі на інші... Бо у кожного у душі свої думки... Життя вже дечому навчило... Більше полюбляю спокій і тишу.... У тиші народжуються мої вірші...
Шановні жіночки!!! Ви коли - не будь були у статусі "любимая женщина" або кохана жінка!!!??? Якщо були, ви розумієте про що пишу... А якщо ні, я бажаю всім бути коханою жінкою... Це так прекрасно!!! І особливо, коли це взаємно... Ці почуття даруються небесами... Їх не можна купити, випросити, вкрасти... Це подарунок творця...
У деяких випадках краще промовчати... Залишити все як є... На все воля творця... З часом все виясниться...
Ірина Онищенко
Повір, не тільки тобі болить і пече...
У мене на серці туга і сум теж.
Підстав краще вразливе і сильне плече,
А потім безтурботно нишком простеж.
Повір, сьогодення у примхах щось коїть,
Але ці примхи непідвладні душі.
І тиша ця і душа у супокої
А у тиші пишуться мої вірші.
Повір, змінити все лише Господь зможе,
А невдячність його - за наші гріхи.
Погляд незнайомий досить вороже
Швидко підкорює вибрані шляхи.
Повір, не тільки тобі в цей час болить...
Час працює проти всіх нас нестерпно.
Так хочеться жити довго, але ця мить
Нездоланна ще нами й у серпні.
1.08.2022, Ірина Онищенко
Що нас тримає на цьому світі???
Ну звісно - віра, надія, любов.
Все останнє у порівнянні - ніщо!!!
Не забувайте!!!
Життя треба сприймати таким як воно є... Хоча сьогодення і мінливе, та час швидко втікає від нас ... Слова - нехай завтра, нехай післязавтра, нехай колись - не красять нашого життя. Вони зайві, вони роблять наше життя напруженим і незрозумілим.
На все Господня воля... І життя подароване, вмить може згаснути...
Гріхи не прощаються... Вони йдуть з людиною по життю.
А хтось там кричить - тримай курс на щастя!!!! Щастя теж дарується - його не можливо випросити чи вимолити...
Ірина Онищенко
Тема "Війна" - це явище тимчасове...
Тема "Кохання" - це явище вічне!!!
Ірина Онищенко
В турботах день цей у вічність поспіша...
Чогось хотілось жіночці в ці митті...
Заговорила з небом втомлена душа -
Навколо світ у кольоровім оксамиті.
14.08.2022, Ірина Онищенко
Сказати щось про людину - треба її знати... Побути з нею на самоті, у неї вдома... Якщо людина щира - проблем не буває... Кожен має свої твердження, пояснення, оцінку, якісь недоліки.. Кожна людина "індивідуаліст".
Люди заздрять один одному, пліткують, сперечаються... І забувають, що на все Господня воля... Бог нас знайомить і парує... Бог нам дарує і відбирає...
Ми багато втрачаємо... Але щось і маємо... Нічого просто так не буває!!!
Ірина Онищенко
Звичайний вересневий день... Він є... Потім він від нас втікає, бо поспішає у вічність, забравши з собою спогади... А спогади різні - душа зберігає і добро і зло... Добре, що є такі люди, що все забувають швидко... От я не відношусь до таких людей... Я пам'ятаю все...
Часи важкі... Але у різних ситуаціях треба поводитися, як це подобає... Де треба - промовчати, де треба - щось сказати... Зрозуміло, наші емоції неоціненні ... Але і вони нам інколи перешкоджають... І все ж, життя продовжується....
Ірина Онищенко
Осінь... Дощик... Тепла кава....
Особисті почуття.
Те, що жінка я цікава,
Не ускладнює життя.
Осінь... Тиша ... Шепіт з смутком...
Сни непрохані вночі...
Я для когось незабудка -
До кохання є ключі.
Осінь... Капці... Парасолька...
Прохолода на душі...
А жіноча ця долонька,
Пише, люблячи, вірші.
21.09.2022, Ірина Онищенко
День помирає у сутінках, незважаючи ні на що : чи добре нам, чи погано...
Знову ця стрілянина... Сьогодні після п'ятої ранку... І який уже там сон...
Читаю дописи людей... Люди сваряться в інтернеті, обзивають один одного... Шановні!!! Хочеться запитати - навіщо це вам??? Невже сварки змінять ситуацію у країні???? Звісно, що ні...
Це не залежить від нас... Від простих людей... Життя продовжується і радійте, що зустріли світанок, що бачите дорогих вам людей... Що вам пишуть, що телефонують, що є хліб на столі, що є світло у домівках....
Просто радійте - ми живі!!!
Піду стежками я у листопад...
А листя під ногами золотаве ...
Думки мої блукають невпопад -
Чи зрозумію - вліво йти чи вправо...
Це жовте листя осені формат ...
Ще - багряне падає й зелене ...
Погляну навкруги я - знову нема
Чогось.... Того, що тулиться до мене.
17.10.2022, Ірина Онищенко
Попросила тихенько я в осені -
Не втікай ти - поговори...
А листочки, що вітром підкошені,
В різнобарвні вдяглись кольори.
Попросила... Можливо в ілюзіях
Все блукала навколо мрій.
Жовтокоса осіння прелюдія
Зачаровує погляд мій.
Попросила я... А потім красиво
Розлітались в танку кольори.
Неповторність й осіннє це диво,
Розкидало листочки згори.
Попросила поради я в осені -
Розкажи і мені поясни...
Смутком мрії давно припорошені
Що зненацька явились у сни.
19.10.2022, Ірина Онищенко
Пишу дописи тоді, коли є настрій... Коли є час, коли мені хочеться написати...
Я люблю тишу... Щось думаю, пишу... Думки тільки мої - чужі й нав'язливі не проходять... З моїми бажаннями треба рахуватися... Ну, я ось така... І любити мене треба таку...
А то був сон... І я побачила тебе...
Сама тоді нічого я не зрозуміла...
Запитую, коли ідуть дощі, себе -
Невже той сон мені розправив крила???
6.11.2022, Ірина Онищенко
Пливе кохання ніби човен
В осіннім мареві хмарин.
Доріжка встелена кленова
І день за днем, і клином клин.
Сонце купалося в любові
Промінчик в щічки цілував.
А невідомі далі нові,
Цей день мені подарував.
Лежать листочки кольорові -
Казковість дня немов із снів.
Збирала я малі, здорові...
Один у вічність відлетів.
Пливе кохання ніби човен
В осіннім мареві хмарин.
Доріжка встелена кленова
І день з життя мого один.
7.11.2022, Ірина Онищенко
Доброго ранку всім!!! Яким буде день не знаю, але сподівання на краще... Всім нам хочеться миру... Всім нам хочеться злагоди у сім'ї... Всім нам хочеться поряд себе бачити кохану людину... А за дітей... Це питання не обговорюється, бо це наші діти... Душа болить за кожен зроблений крок дітей... Боже!!! Дай миру...
Хоч за вікнами й сирени, хоч є хвилини дуже болісні, але ж ми живемо... Поки людина жива, вона думає, мріє, кохає... Бо це наше життя... А мир обов'язково буде... І кохання переможе...
Бажаного у житті так мало... І те, що вчора мені здавалось прекрасним, сьогодні виявилось зайвим. Бо у народі правильно кажуть - є речі, яким немає пояснення... От сталося так - і все...
Що за зима така - з вітрами і дощами...
З пустими мріями... І погляд в нікуди...
Вже все було... Але щось буде ще із нами...
Посохле листя... Губляться в дощах сліди.
8.12.2022, Ірина Онищенко
Доброго ранку всім!!! Читаю дописи - "р" такі - сякі й тому подібне. Згодна, але і серед нас є багато людей, які кар'єристи, пихаті, нелюдимі й т. д. У моєму оточені теж є люди, яких я не хотіла б бачити, чути, спілкуватися. Але життя складається по - різному... Такі, сякі, прекрасні, розпрекрасні й т. д. Люди оцінять нас - знайдуть у кожного болючі місця. Всього нам хорошого, терпіння, миру і людей коло себе люблячих і коханих.
Кожен день нам завжди щось дарує...
Кожна мить нам цінна як ніщо...
А життя по - різному цілує -
Тепло й ніжно... І зловіщо...
19.12.2022, Ірина Онищенко
Є новий день - історія без змісту,
Бо сьогодення плаче рясним дощем.
Ми топчемо стежину попелисту...
Ілюзія як незабутній щем.
Куди все поспішаємо без цілі???
Куди рвемось ??? Зимовий падолист...
Дерева суто голі - почорнілі
І десь далеко вітру глухий свист.
Є новий день зимового творіння...
Є сповідь, що без початку і кінця ...
У серці нерозтрачене терпіння,
Терпіння жінки, панянки і митця.
22.12.2022, Ірина Онищенко
Проблеми завжди є у жінки,
Ще - ностальгія і щем душі,
Незрозумілі якісь вчинки...
Про це й напишуться вірші.
25.12.22, Ірина Онищенко
На сайті Берда Ліра літературна спадщина Бердянщини, починаючи з початку 20 століття і до 24 лютого 2022 року.
Сайт Бердянського клуба садівників-городників ім. Я. Й. Левіна. Тут усі події з 1990 по 2023 р., відео та фотографії за цей період: Клуб садівників-городників Левіна
На этом сайте Бердянского клуба садоводов-огородников им. Я. И. Левина собраны рецепты за 30 лет: Сад Левина рецепты