Нічна прохолода вже дається взнаки... Підйом на роботу... велосипед... А вже мерзлякувато і холодно. І виникає часом думка – а чи не одягнутися тепліше, Або перетерпіти, бо вдень ще літо?.. Чи вже й не дуже те літо?.. Адже навіть вдень, з поривами вітру, відчуваються майбутні осінні холоди...
Настала чудова пора, для рибалок, мисливців... Адже та сама осіння прохолода вже дозволяє трохи довше зберігати видобутий продукт. І не просто зберігати, а й приготувати цей продукт якимось хитрим способом. Наприклад, закоптити...
І хоча в самому копченні нічого такого особливого немає, зате дуже добре якщо на вулиці потрібна температура... У таких випадках виходить особливий продукт – душевний, справжній... Іноді він трохи гірчить, від високої температури вдень, іноді навпаки, ледь чутно запах диму, через нічне заморожування... Так, люди навчилися робити ідеальні умови для копчення, але іноді ось такий неідеальний продукт приносить нові смаки і ти розумієш - це воно, той несподіваний смак якого тобі не вистачало у вічних пошуках свого ідеалу ...
Так і тут – іноді коптив для друзів здобуту дичину, мотав собі на вус і пробував повторити на доступнішому продукті... Раз, інший, третій... І щось почало виходити...
Ніжна куряча грудка... Злегка просолити, відмочити... Головне, це трохи підсушити. Але не надмірно, щоб вона залишилася такою ж ніжною та соковитою далі. Адже її ще треба обдати температурою та димом... Спеції?.. Можна, але обережно. Підібрав такі, щоб не перебивали смак ніжного копчення – трохи сухої цибулі та часнику, і саму краплинку кмину. Щоб на контрасті легкої гостроти показати яка може бути куряча грудка.
І ось осінь... Перші прохолодні дні та ночі... І легкий запах диму у дворі...
Можливо вийшло не ідеально, зате від душі...
2.09.2021, Володимир Приварніков
Грудень. Через пару днів уже буде середина першого місяця зими… Але, приазовська зима дуже хитрий предмет, начебто і є, а начебто й немає… Приазовська зима, це коли замість снігу йде дощ і замість морозів, таке легке похолодання +5 - +10 градусів ... І начебто все добре, і тепло ... але, на рибалку хочеться. А з цими дощами не особливо те й дістанешся. А тут промайнула слабка надія – за прогнозом, буде ураганний вітер 10-14 м/с. Так це чудово – такий вітер обов'язково підсушить розмиті дощем ґрунтові дороги.
І ось, неділя, 6 ранку, і я кручу педалі… Проти вітру… І хоч велосипед з електромотором, але в деяких місцях вітер настільки роздмухується, що доводиться йому допомагати… Я їду на Бердянське водосховище… Сьогодні другий день ураганного вітру і є непогані шанси прорватись до води. Ось поворот на ґрунтовку… Не дуже обнадійлива калюжа… Але далі дорога накатана… Толі рибалками, хоч швидше мисливцями, адже раз у раз чуються постійні постріли.
І ось я на місці… А місце те зайняте…
- Клює?
- Вже годину сиджу поки що нічого ...
Ну гаразд, шукаю щастя в іншому місці...
Перший закид… чекаю… Другий, третій… Тиша… Ан ні, ось клювання та перша сьогоднішня риба на березі – окунь. Але я радий і йому… А ось і друге клювання та образливий схід великої плотви під берегом…
І знову тиша…
Піду як я схожу, дізнаюся, що там у сусіднього рибалки... А в нього клює...
- А можна я поруч закину?
- Звичайно, щоб перехлестів не було…
Швиденько перебрався на нове місце. Закид... І поки розплутую другий фідер, на перший уже клює... Дрібний підліщик... Знову закид... І проміряюсь другою палицею...
Все... Наче трохи заспокоївся... І тут загинув... Ух ти!.. Оце красноперища!..
Знову закид. А на іншому фідері теж клює... Підіймаю, а там щось важке... Зачеп?.. Ні! Риба… Обережно вимотую… І ось під берегом майнув бронзовий бік… Невже карась?.. Нема, це підліщик, але вже дуже пристойного розміру!
12.12.2021, Володимир Приварніков
Новий рік… Скоро… І начебто час підбивати підсумки… Але… Але водночас можна й трохи відпустити себе та поекспериментувати. Адже через тиждень все що є зараз залишиться в тому, старому, і якомусь далекому році.
Ті, хто мене давно знають, знають мої захоплення. У тому числі захоплення великим мистецтвом кулінарії. Точніше лише малою її частиною. Тієї, що належить до готування на відкритому вогні. У тому числі й копченням... І якщо з готуванням на грилі знайомі багато хто, то копчення, при всій його простоті, що та здається, таїть в собі багато таємниць і загадок. Підготовка продукту, вибір спецій, підбір дерева для копчення.
Але кулінарію недарма названо мистецтвом – адже ароматом дубового диму можна натякнути на силу звіра… або посипавши перцем, показати злу гостроту літньої спеки… А можна створити складну суміш спецій, та так, щоб кожен, за майже непроникною ковдрою диму відчував своє – хто легкі солодощі томату, хто терпкість паприки, а хто й гостроту часнику… Але це все лише перші кроки на шляху великого мистецтва… Адже найшик обійтися лише двома мінімально потрібними складовими – продуктом та димом. Так щоб після першої проби відкривався весь задум кулінарного твору…
Це як чорно-біла фотографія, незважаючи на весь кольоровий світ, вона спочатку зняла його, а потім перейшла в розряд мистецтва. Так і тут – починали коптити просто м'ясо, що першим попалося димом… Потім спеції… І ось, настав час і мені спробувати створити щось чорно-біле… Адже кінець року це лише початок нового кроку на нескінченному шляху світобудови…
26.12.2021, Володимир Приварніков
І хоча він не приніс видатних трофеїв, але радості від риболовлі й від того, що вийшло задумане, він приніс дуже багато...
4.01.2022, Володимир Приварніков
Січень, мороз, завтра буде сонячно. Та й вітру майже не обіцяють… Чи не привід з'їздити, провідати рибку. Як вона там, під водою, не мерзне.
І ось, субота, ранок, а ми вже виходимо на лід… Лід Бердянського водосховища. Світанок ще, десь там, далеко… за річкою… за обрієм…
Перші кроки та перший хрускіт льоду під ногою... І як завжди несподіваний... Та так, що часом серце пропускає удар... Хоча знаю, що лід надійний, ходибельний... але... серцю не розкажеш і не накажеш... І все одно йдемо вперед, до розвіданих, минулого разу, місцям…
Сьогодні нас вибралася на тверду воду, компанія більша. А це означає, що й шансів більше, ніж спокусити, примхливу після нічної імли, рибку.
Одна лунка. Друга. А за ними й десята... А покльовок все нема і нема. Невже окунь ще не прокинувся... І начебто там, за прибережною скелею, вже здалося сонце... але тут, під льодом ще ніч... Адже світанок, він різний... Варто зробити всього кілька кроків у бік протилежного берега... і там тепле і лагідне сонечко загортає. тебе м'якою ковдрою майбутнього дня... А тут, під скелею, ще панує морозна ніч. А вже під крижаним панциром… там, напевно, ніч плавно перетікає у світанкові сутінки, і знову повертається, ніколи не залишаючи ці підлідні простори назовні… І лише свіжо пробурені лунки стовпами світла пронизують цей світ зимової води…
Гей, клюнуло! Це друзі розловилися. Настав час і мені... Бурю чергові п'ят лунок. Ось нарешті клювання і в мене. А за клюванням і результат, правда, поки що дрібнуватий. Але нічого, головне встигнути до обіду наколядувати трохи риби, адже сьогодні нас зібралася гарна і добра компанія… А це не головний інгредієнт для рибальської юшки.
24.01.2022, Володимир Приварніков
Адже людина істота непостійна. Зима. Мороз. Але, визирнуло сонечко, і попри холод, одразу ж зачиркали пташки, а за ними і коти почали виводити свої березневі пісні. Весна скоро...
Весна. Перші квіти, і перші перелітні птахи... А там, ще трохи і перші солов'їні ночі... Неспішна риболовля, коли не треба поспішати, а можна посидіти з почуттям, з толком... Посидіти з друзями та під тихий тріск вогнище... Що б несподіваним поривом вітру пахнуло на тебе димом... Димом змішаним з ароматом пряних степових трав...
І хочеться чогось легкого, як ніжний подих літньої ночі з її ароматами. І в той самий час, хочеться чогось терпкого і гострого, як смак диму вечірнього багаття.
А якщо дуже хочеться, то можна і спробувати, відчути цей смак. Всього-то й потрібно, що невеликий шматочок смачного та найніжнішого м'яса індички. Правильно його засолити (три дні в розсолі, а потім 6:00 відмочувати) приправити літніми травами (майоран, розмарин, чабер, трохи насіння гірчиці, трохи кмину і багато часнику), дати трохи обсохнути, і на пару годин залишити його в гарячій коптилці. ..
Захотілося літа...
27.01.2022, Володимир Приварніков
На пару днів до нас заглянуло сонце, і під його теплими променями почав танути сніг. І з-під його білого покриву визирнула перша зелень. Нехай поки це тільки мохи та лишайники, але око вже радіє, такому кольоровому розмаїттю))).
2.02.2022, Володимир Приварніков
Youtube @Vladimir.Berdiansk,
facebook Владимир Приварников,
instagram privarnikov_vladimir
телеграмканал https://t.me/brd_fishing
На сайті Берда Ліра літературна спадщина Бердянщини, починаючи з початку 20 століття і до 24 лютого 2022 року.
Сайт Бердянського клуба садівників-городників ім. Я. Й. Левіна. Тут усі події з 1990 по 2023 р., відео та фотографії за цей період: Клуб садівників-городників Левіна
На этом сайте Бердянского клуба садоводов-огородников им. Я. И. Левина собраны рецепты за 30 лет: Сад Левина рецепты