15 серпня 2023 р.

Привіт, це я - Таня.

Якій у 28 років приспічило писати книги, бо що там того життя. А як виявляється, для того, щоб тебе видали чи хоча б  розглянули твою роботу. Треба ще активно вести інстаграм чи мати свою аудиторію, будь-де.

Таке відчуття, що бути таємничім автором, ніяк не вийде. Бо кому треба ті ноунейми.

В ці моменти в мене прокидається в середині "ррррр".

Але, в якості експериментальних дій, спробуємо. В мене є старенький андроїд, декілька програм для обробки, слабка нервова система, що тримається на вітамінах й чесному слові. А ще дворічна (трохи старша) дитина, що любить муль й не любить зайняту маму. 

Набір для початку блогу є, залишилося повторити старий алгоритм дій та в якийсь момент не запустити цю справу в дальній куток мого життя, припадати пилом й обростати павуками. 

Так що котики готуйтеся, іноді бачити моє обличчя та читати краплину творчості. Бо  в мене є план до моїх 30, а без цих дій ну точно ніяк.

Тетяна Гаращенко

17 серпня 2023 р.

В мене зараз період прийняття та пошуку свого вірного шляху. Бо за останні років десять блукала я по вибору свого призначення, та й блукала. І ось в цей момент я тут в спробах навчитися писати, навчитися вести стрічку та зробити гарний, естетичний візуал. Не тому, що так треба, а більше із за того, що сама люблю гарну картинку та зміст. Навчитися регулярності та дисципліні. Навіть написаних сто слів просувають кожну історію вперед, а в мене зараз на папері два основних проєкти. Можливо це й не правильно, але історію кожного персонажу розповідаю по можливості. От і намагаюся регулярно писати. Та ще дуже багато чого живе в моїй голові: мамські роздуми, пошуки роботи, роздуми про садочок зараз чи пізніше, як завершити гв, не травмуючи дитину, а чи потягну я фізично, якщо працювати онлайн та багато іншого. А ще періодично думка про схуднення та про повернення до будь-якої форми. Ото розвела тарганів в голові, але зараз лідирує один, той що пов'язаний з письменницькою діяльністю.

Тетяна Гаращенко

26 серпня 2023 р.

Ці кольори вони завжди поруч. Ти шукаєш їх усюди, це виходить не навмисно, а око намагається вичинити щось рідне.

От і знаходиш їх у квітах, фарбах на будинках, іграшках. Око, як найкращий детектив, знайде ці кольори. А потім на очах забринять сльози, коли ти за тисячі кілометрів на чужому балконі, у чужій країні побачиш рідний прапор. А далі підеш з посмішкою і вірою.

Тетяна Гаращенко

29 серпня 2023 р.

Татьяна Гаращенко в місті Gliwice, Сілезьке воєводство

Пам'ятник-фонтан на центральній площі міста, яке дало нам прихисток. 

Я завжди казала, що ніколи б не хотіла б жити в Польщі. Як турист можливо, але думок не було.

Та сталося, не так, як гадалося. І тадам ми в Глівіце, а це Польща. Ось вже пів року, як ми тут. 

Моя голова знову впевнилася, що ніколи не кажи ніколи🤣 А то всесвіт наздожене й напхає тебе тим, що ти там казав, та й тим про що думав. 

От такі от закономірності долі.

Тетяна Гаращенко

16 лютого 2024 р.

Мене не було в мережі з вересня місяця. Пів року я не мала сил вийти в публічний простір. 

Але листопад змінив цей момент. І я вийшла на букнет.  Вперше опублікувала свою творчість у просторі й написала, як зазвичай кажу, півтори чернетки книжки. 

Тож буду рада, як що прочитаєте🙈 

https://booknet.ua/book/ustina-azovska-vdma-b422823

Або ж ця книжка:

https://booknet.ua/book/kava-na-rzdvo-b419830

Тетяна Гаращенко