Обійми мене, прапоре

Обійми мене, прапоре, мій обстріляний друже,

У якого вже й груди пробиті не раз.

Я від дотику ніжного стану стодужим.

Обійми мене, прапоре, вірний дороговказ.

Захисти мене, прапоре, коли обстріли ,, градів"

Рвуть і небо, і землю на криваві шматки.

Захисти мене, прапоре, нехай постаті гадів

Зникнуть з нашої пам'яті назавжди, навіки.

Знаю: мама не спить, знаю: молиться мама,

І кохана, і син у безсонні своїм.

Захисти їх, мій прапоре, від тривожної драми.

Хай тоді допоможе, як воїн, наш гімн.

Я на варті стою з побратимами. Мужньо.

Я - боєць і твій син ... Доки небо в огні.

Обійми мене, прапоре, брате мій, дружньо,

Щоб я гідно стояв аж до сонячних днів.

Тетяна Сугалова-Катрич

21 січня 2023 р.

Батько біліє з роками

Батько біліє з роками,

В хаті стає світліше...

Ми сиротієм без мами

І боїмося тиші.

Щедро цвіте черешня,

світяться мамині вишні.

Мама, для нас безгрішна,

наче в садочок вийшла.

Світ мій, лелечко, білий

з рук ваших відкривала.

Ніжні, єдині, милі...

Тільки життя так мало...

Тетяна Сугалова-Катрич 

25 січня 2023 р.

Народи мене, роде, із купелі любові 

Народи мене, роде, із купелі любові,

з колисанок бабусь і пресивих вітрів.

Народи мене, роде, із краплиночок крові,

що упали у землю із грудей прадідів.

Народи мене, роде, я вже так хочу бути.

Ноженям вибиваю я у лоні життя.

Народи мене, роде, Прометею розкутий.

Мама щасно сміється: "Прагне волі дитя".

Народи мене, роде, в черешневому червні,

коли вже колисають діточок солов'ї.

Клепле косу дідусь. Хай мене на вечерю

принесуть замість зайця йому тихі гаї.

Народи мене, роде! Вже не можу не бути.

Вже у мами від болю клекоче живіт.

Присягаюся, роде, тебе не забути.

Народи мене, роде!!! Ой,який білий світ!!!

Народи мене, роде! Уклонюсь мамі й тату,

тонкосльозим бабусям, і пра-, пра, і пра-, пра-.

Мов краплинка роси, я не янгол - дитятко.

Народи мене, роде. Вже озвалась пора.

Тетяна Сугалова-Катрич

23 січня 2023 р.

Не дай мені спати, Туреччино

Не дай мені спати, Туреччино,

Не дай мені спати, Сиріє.

Від горя вже й кров запечена.

Лиш душі повернуться з вирію.

Боже, не дай збожеволіти.

Світ вже у прірву котиться.

Не хоче хтось жити по совісті,

Планета на друзки колеться.

Вже й не плачу... хриплю...без голосу.

Ще знайшли немовля під завалами.

Дай дозріти, Господи, колосу

І не бачити людство з оскалами.

Амплітуда тривог зашкалює.

Постраждалих весь світ підтримує.

Магнітуди, не будьте шакалами.

Дай не бути нам, світ, пілігримами.

Тетяна Сугалова-Катрич

8 лютого 2023 р. 

До батьківської суботи 

Батьку коханий,

що тобі сниться

в вічному місті

могил і хрестів?

Тишу гойдає

твій сон у колисці

світу, з якого

не йдуть нам листи.

       ***

Уже втомилась

спека допікати.

І річечка зомліла від дощів.

Не зна спочинку

тільки рідна мати.

З небес гукає

всіх нас на борщі.

Вже застелила

хмарку-скатертинку

і подала нам ложки-промінці.

- Гарячий, мамо,

вічна наша жінко, -

тече сльозинка

на моїй щоці.

Тетяна Сугалова-Катрич

18 лютого 2023 р.

Нас відстрілюють

Нас відстрілюють,

наче куріпок,

смертоносним, 

безжальним вогнем.

Не сидіть, мої діти,

як ріпи,

Не ставайте пеньком

а чи пнем.

Треба стати нарешті

Орлами,

щоб не бути 

рабами панів.

Розрослись, мов гриби,

владні клани.

Мій народ вже від них 

очманів.

Хай не рве груденята

вам ,,беркут",

наші лицарі, славні сини.

Хай в очах ваших

сонце не меркне

І вклоняються вам 

ясени.

Тетяна Сугалова-Катрич

19 лютого 2023 р.

Леся...юна і вічна, безсмертна своїм невгасимим духом...

Леся... закохана в життя і зболена, та незламна...

 ЛЕСЯ УКРАЇНКА (акровірш)

Лютий дарує незламних,

Епохи прекрасних митців.

Серцем, немов криголамом,

Яріє століття співців.

У долі і терен зустрінеш.

Кохання освітить твій шлях.

Руйнують шторми бригантину,

А пісня воскресне, як птах.

Їй простір потрібен і воля.

Неси її в майбуття.

Край степу зігнулась тополя,

А в сильних нема каяття.

Тетяна Сугалова-Катрич

25 лютого 2023 р. 

ОЛЕГ  МУДРАК ( акровірш)

Світлій пам'яті Олега Мудрака, 

 захисника "Азовсталі", командира полку Азов", присвячую

Озвалась криком в серці Україна.

Любив її до самозабуття.

Егей, не даймо матір на руїну!

Грозою, помстою став сенс його життя.

Ми в бій йдемо кривавий не для слави.

У нас і вітер волею пропах.

Для тебе, мій народе, і держави

Розгромить ворога душі сталевий птах.

А якщо я в бою на полі ляжу,

Країни ти не візьмеш, лютий враже.

Тетяна Сугалова-Катрич

25 лютого 2023 р.

Воскресни, мир...· 

Прокинулася серед ночі...хоч витріщи очі...

Спало на думку: ,,Воскресни, мир..."

 І все... Сон від мене втік, доки не написалося...

Воскресни, мир, із попелу й руїн,

Із розпачу, плачів, жахів і крові.

Тоді доземний, у сльозах, уклін...

О мир, коли ж ти прийдеш, волошковий?!!

Воскресни, мир, мов ніжний первоцвіт,

Мов річка, що ламає лід до болю.

Воскресни, мир, прекрасний білий світ,

Мов вітер, що голубить трави в полі.

Воскресни, мир, із шелесту гаїв,

Із оберегів рідної Покрови,

із молитов холодних ручаїв,

Із хороводів мавок чорнобрових.

Воскресни, мир, для подиху бійцю,

Що помира від ран в промерзлім полі.

Воскресни, мир, із люті і свинцю,

Із арти, що готує світ до волі.

Воскресни, мир, немов безсмертна рать,

Що наближає світлу перемогу.

Не дай, мій Боже, людям помирати

І не зректися ні землі, ні мови.

Тетяна Сугалова-Катрич

28 лютого 2023 р.

ЯНІ. РИХЛІЦЬКІЙ (ЯРІЙ)

присвячую акровірш

Ярій, душе.Ярій, а не ридай.

                Василь Стус

Яно, ти ярою стала, мабуть, від гніву.

Небо твоїм побратимам вручило мечі.

Іній вночі ще вибілював сон твій і ниву.

Райдузі снились від щастя новенькі ключі.

Идолам служать огидні, зацьковані душі.

Холодноярці за тебе всіх орків порвуть.

Лікар від Бога, до горя була небайдужа.

І до людей, що в біді, стелилася путь.

ЦЬвохнула куля, і зойкнула юність від болю.

Карає хай совість тих, хто байдужий до бою.

І хто заплете тобі коси -косички у Бога???

Йойкнула куля, і ти пішла від нас рано.

Яра пшениченька зійде у теплім тумані.

Рамена свої підставляють війні небайдужі.

І зливи яріють від світла, і плачуть, і тужать.

Йой, ЗБУДЕТЬСЯ МРІЯ, І МИР ЩЕ ВОСКРЕСНЕ, МІЙ ДРУЖЕ.

Тетяна Сугалова-Катрич

7 березня 2023 р.

За картиною Мирослава Добрянського

Горить від сорому моя дівоча честь.

І вже до ніг скидаю свою одіж.

Невільниця, раба лихих нашесть.

Куди ведуть? Ой лишенько, на продаж.

І вже моя розтерзана душа,

Як свічечка, згаса, мов йду на плаху.

Зірвали хрестик. Я - немов пташа...

Ой мамо, матінко, яка ж бо невдаха...

Втоптали хрестик в землю. Не зречусь

Від Тебе, Боже, я ж бо християнка.

Хай розпинають. Мов листок, тремчу.

Оголена вкраїнка, полонянка.

І де ти, рідна земле, де єси?

Село спалили ці страшні іуди.

Благаю, Господи, спаси мене, спаси.

Хай небеса цих варварів розсудять.

Тетяна Сугалова-Катрич

4 березня 2023 р

О, скільки їх ще буде, цих зірок

О, скільки їх ще буде, цих зірок

Коханих на небесному мольберті!..

Проти держави зведено курок,

І ти зробив свій вихід у безсмертя.

А що ти встиг зробити у житті?

Озватися на голос свого серця?

Іще не встиг і поле перейти,

Що долею в народі ріднім зветься.

Пробачте, мамо, що Ваш рідний син

Ще й не любив, а став зорею рано.

Не всидів вдома, коли люті пси

Зчинили кровожерні урагани.

І ти, моя дружинонько, озвись

В молитві чи безсонні, мила ладо.

На мить до нього серцем прихились -

Метаморфози зустрічаються в баладах.

У цих вічних високих небесах,

Ні, не самотньо поруч із братами.

Та він із вічності на хвильку лине в сад,

Де вишні світяться чи сльози його мами.

Тетяна Сугалова-Катрич

13 березня 2023 р.

Ліні Костенко

    Ти, скіфська баба, кам'яна незграба,

     стоїш в степах...курай і ковила.

              Ліна Костенко

     Чотири кам'яні половецькі баби , які стояли біля входу в краєзнавчий музей у с.Гусарка, були викрадені вночі. Кожна з них оцінювалась в один мільйон гривень.

                    З газет

Скажіть мені, баби, куди ви босоніж

Так тихо всі четверо зникли. Куди?

Чи вас занесли, може, дикії коні?

І де вам шукати у дощ цей сліди?

Чи кров застоялась у кам'яних жилах?

Це ж треба - стояти на місці віки.

Повірили, мабуть, уперше в вітрила

І стали, як в казці, прозорі й легкі.

Куди ж ви дивились, нащадки гусарів,

Байдужі до вічності і до краси?

Які у них очі - прозорі чи карі?

І хто мені скаже, які голоси?

Недарма ж говорять, що жінка - загадка.

За бабу - мільйон лиш? Ціни ж їй нема.

Образились, мабуть, мої адресатки

І в ніч повтікали, немов жартома.

Тетяна Сугалова-Катрич

18 березня 2023 р.

А ти живи...у спогадах моїх· 

А ти живи...у спогадах моїх...

В моїй любові, чистій і безгрішній.

І хай відлунює в тобі мій сміх,

І хай, і хай...та плачу я невтішно.

Танок вхопився за порив душі.

Іще б торкнутися твого плеча чи пальців.

І пам'ять... пам'ять - мій навік рушій.

І доки ми вальсуєм, ми не бранці.

І я в твоїх обіймах ще хоч мить.

І ще тепло твоє в моїх долонях.

І доки ми вальсуємо, є ми...

І я навіки у твоїм полоні.

І ця любов горішня й неземна.

І я ще є, і ти, мій світлий янгол...

Мою любов не вбила ця війна,

Й моя сльоза на денці серця тане.

Тетяна Сугалова-Катрич

22 березня 2023 р.

Як живеш ти, Хортице-сестрице? 

Як живеш ти, Хортице-сестрице?

Не боїшся, ні, ворожих псів?!!

Крешуть вже надії блискавиці.

Крізь плачі їх чую голоси.

Ти ж не спиш, коли летить ракета

Чи шахед, гидкий ворожий крук.

В мить таку не пишуться сонети.

В мить таку береш ти стріли й лук.

А ще краще шаблю - вірну зброю

Й неодмінно - доброго коня.

З ними легше вирушить до бою

І зустріти лихо-вороння.

Пливе Славутич, а значить, буде й воля.

Смертям двом не бувати, чорта з два.

Воювати - здавна наша доля.

Хай в тих зайд злітає голова!

Краще смерть, все'дно двом не бувати.

Тільки не безчестя й переляк.

Хай не плаче гірко наша мати.

Син її - козак, а не кисляк.

Ворогів скажених жде хай круча.

Зірвуться - не буде й живота.

Жде їх смерть й безчестя неминуче.

Це ще гірш, ніж бути без хребта.

Хортице, ростуть твої дубочки

Під Господнім, віриться, крилом.

У крові чоло моє й сорочка.

Честь для мене - битися зі злом.

А якщо летітиме ракета,

Нездоланним буде хай мій гнів.

Хортице, моя свята плането,

Я вже чую твій потужний спів.

Тетяна Сугалова-Катрич

26 березня 2023 р.

Коли ж невістка догодить свекрусі?

Коли ж невістка догодить свекрусі?

Якщо їй якось засвербить у вусі.

Та їй у вусі не свербить.

То що ж, невістку треба бить.

Чого, негідниця, листи не пише теплії?

Помсти!

Помстися, сину, їй за матір,

Щоб не засиділась у хаті!!!

Не можеш дати стусана...

Тобі із жінкою - хана...

Невдячна ще й неблагодарна...

Онучку ж народила гарну...

Та все не хоче привезти!!!

То ж присуждаю - розвести!!!

Недарма в мовленні невістка

римується із словом кістка.

Свекрусі важко догодить,

Бо їй невістку не родить.

Тетяна Сугалова-Катрич

29 березня 2023 р.

Прилетіли лелеки.

Принесли на крилі мені втіху.

- Як давно я чекала! - 

Зронила полегшено з губ.

Прилетіли крізь ніч. 

Ще земля не тремтіла від спеки.

Посадили дитЯтко - 

Хай буде міцненьке, як дуб.

Прилетіли лелеки. 

Ой, як довго ви не прилітали.

Тінню смуток торкнувся,

Та вже сумувати не час.

... Ми племінничка вдвох

 із дочкою у ванні купали.

Із дороги дитя. 

Прилетіли лелеки до нас.

Тетяна Катрич

29 березня 2023 р.

Я не летів до сонця, як Ікар

Світлій пам'яті штурмана

     Дениса Кирилюка , заступника командира ескадрильї

Я не летів до сонця, як Ікар,

І мої крила, як відомо вам, не з воску.

Та небом мені посланий цей дар.

З громами орків бився не за ,,Оскар".

Я прагнув неба. Я любив політ.

І в снах своїх я часто був крилатим.

...В ту мить хотів дістатися землі.

Життя спинило біг на циферблаті.

Я прагнув неба, вільний, як орел.

Я волі прагнув, як Вітчизна-мати.

Я миру прагнув, як ясних джерел,

Й побачити синочка-немовлятко.

Моя кохана, вибач, що не зміг

До тебе повернутися з польоту.

Про мене сумно повідомлять ЗМІ:

,,Життя зірвалось на високій ноті ".

Я встиг так мало... Для вас, мої сини,

Я зіркою світитиму у небі.

Не повернувся я до вас з війни,

В бою з ордою підбитий гордий лебідь.

Тетяна Сугалова-Катрич

5 квітня 2023 р.

Сузір'я Вовки Да Вінчі

Сузір'я Вовки Да Вінчі

Краще бути вовком, аніж зайцем.

Краще бути сильним, ніж слабким.

Побували ми в таких бувальцях,

Що вже Бог узяв нас за зірки.

Коли привів тиран в овечій шкурі

На нашу землю свою хижу рать,

Моя земля посИвіла в зажурі,

А ворогів чекав, овва, не рай.

Про вовка річ, а він навстріч.

Про нас це, друзі:

"Да Вінчі ", "Вікінг", "Оборона" і "Мілан".

А ще катюзі, кажуть, буде по заслузі.

"Професоре", !Големо", сіймо лан.

Вовки страшні, тож знайте, люті орки.

Гризуть нещадно, тож давайте драла.

Який сьогодні світлий-світлий обрій...

Засіймо землю хлібом мирним ралом.

З вовками жити... Завиєте по-вовчи,

Якщо не гіршим буде ваш фінал.

Як у скажених псів, наллються очі.

Тож фантастичним буде карнавал.

А нам - світити. Ми ж тепер зірки.

З небес помолимось за нашу Україну.

У рідних сльози, бачимо, гіркі.

Нам посадіть й вербичку, і калину.

А нам світити, знаємо,довічно.

Та ми і тут незламна, сильна рать.

Нам колисати діток феєрично

Й державі бути дужчою в стократ.

Тетяна Сугалова-Катрич

28 квітня 2023 р.

Скажіть, що ви живі,

Скажіть, що ви живі,

що міни вже слухняні,

як ріпи, якщо їх

 так довго всім тягти.

Скажіть, що ви живі

хоч відзвуком в тумані.

Його, як вогник свічечки,

так хочу вберегти.

Скажіть, що ви живі.

Казали ж , не воюєте.

І позивних немає

У вашому житті.

Та ви ж таки солдати,

 із мінами жартуєте.

щоб лихом чи бідою

не встигли прорости.

Скажіть, що ви живі,

земляченьку, земляче,

моя сльоза клекоче

у мене на щоці.

Скажіть, що ви живі,

моя тривога плаче,

І колеться мій мозок,

синочечки, бійці.

Скажіть, що ви живі...

Тетяна Сугалова-Катрич

13 квітня 2023 р.

Господи, і Тобі, як мені, нині боляче???

Господи, і Тобі, як мені, нині боляче???

Нас катують, вбивають, а комусь, може, сонячно???

Господи, Ти помер на хресті закривавлений.

Чом, скажи, у вогні всі серця наші спалені???

І чому ціле військо зірок в небі світиться???

Трон посів Сатана, скинув маску свою, ось і біситься.

І горять небеса. Як Ти там, Боже мій, плавишся???

І душа, наче птах, чи народить пісні

на згорілих клавішах???

Тетяна Катрич

14 квітня 2023 р.

Я не вірю...

Я не вірю... Не вірю...мій милий, коханий... не хочу...

Повертайся до мене із битви, з полону, з небес.

А війна-ворожбиня ще сльози і лихо пророчить.

А душа квилить-плаче, завиває, бездомна, як пес.

Як без тебе, як сонця, скажи мені, любий мій, бути?

Ти ж мій подих, мій Всесвіт і долі ясний оберіг.

Я без тебе, коханий, навіки до болю прикута.

Повертайсь... хоч в безсоння... до мене з кривавих доріг.

Тетяна Катрич

8 травня 2023 р.

Я - "на нулі". Я - пульс і кров війни

Я - "на нулі". Я - пульс і кров війни,

А може, крок чи крик...Про те не знаю.

В очах - ненависть й почуття вини

За побратимів, що пішли до раю.

Я - ,,на нулі". Тут пекло, смерть летить.

Втискаюсь в землю зовсім не від страху.

Та попри пекло крокую до мети,

Поклавши груди на криваву плаху.

Я - ,,на нулі". Я вже не я, а той,

Хто йде назустріч ,,градам " й важким ранам.

Доки в мені іще гуде мотор,

Я - ,,на нулі", щоб згинули тирани.

Тетяна Сугалова-Катрич

14 травень 2023 р.

Моя вишиванка

Горнуся до тебе, мов до мами - дитина,

Моя вишиванко, моя ти перлинко.

Промінчики сонця у хрестику кожнім.

В обіймах з красою ми непереможні.

Горнуся до тебе - світлішає в серці.

А хрестики схожі на ніжне зеренце.

До ниточки нитка, до квіточки квітка,

Й душа моя сяє, неначе лелітка.

В тобі моя мудрість і доля жіноча.

Літа вже сивіють, старіти ж не хочуть.

Ой роде мій, роде, всміхнися світанку,

Умийся росою, вдягни вишиванку.

Із жайворів співу і колосочка

Хай дівчина кожна квітчає сорочку.

І рідна Вкраїнонька як маківка нині,

У вишиванці неначе перлина.

Тетяна Сугалова-Катрич

17 травня 2023 р.

Мамо

Мамо, то у тебе животик болить?.. мамо, мамо...

Мамо, ти не плач, заспокойся на мить... мамо, мамо...

Мамо, я ще в лоні твоїм чарівнім...мамо, мамо...

Мамо, то горить вже наш дім... мамо, мамо...

Мамо, я не хочу в цей світ... мамо, мамо..

Мамо, як вовчиця, не вий, мамо, мамо...

Мамо, то не грім, то війна...  мамо, мамо...

Мамо, ти немов кам'яна, мамо, мамо...

Мамо, ти спускайся в підвал, мамо, мамо...

Мамо, скрізь так страшно... завали... мамо, мамо...

Мамо, я тебе захищу, мамо, мамо...

Мамо, я вже є, я кричу...мамо, мамо...

Твої груди великі, як наша земля, мамо, мамо...

Пригорнуся до них, я твоє немовля... мамо, мамо...

А де тато? На фронті? То він на війні?.. мамо, мамо...

Тату, ти війну зупини, щоб не плакала мама, мама...

Тетяна Катрич

20 травня 2023 р.

Моїм дорогим випускникам

Немає в школі краще, ніж жнива,

Коли дорослі мудрагелі-діти

Ідуть в життя й надія ожива,

Що буде Україна їм радіти.

Акації, акації цвітуть,

І світ стає таким казково-білим,

І ми щасливі, що живемо тут,

Де роси трави босоногі миють.

Луна дзвінок. Шкільний мій соловейку,

О, скільки раз витьохкував він вам!

Звучали серенади вам без ліку,

Яких не перекласти на слова!!!

Не треба слів. За ці літа із вами

Мудрішими ставали небеса.

Зозулі щастя- долю вам кували,

І в молодих серцях росла краса.

Я не зможу, не зможу без вас

У своєму кигиканні дикім.

І без потиску рук сплине час.

Ні, не спиниш його, як і ріки.

Але ви, мої діти, ідіть

В обіймання правесен зелених.

Через тернії йдіть ло мети.

Не тримайте синичок у жменях.

І набравши свою висоту,

У величнім своєму польоті

Не забудьте стежину оту,

По якій кров іде до аорти.

І в натхненний свій, зоряний час,

Який ляже колись вам на плечі,

Не забудьте цю мить і цей вальс,

Що єднатиме вас в синій вечір.

Це прохання моє, не наказ.

Ви летіть, не спиняйтесь в польоті.

А стомивши крилята не раз,

Ноженята не бійтесь колоти

Об траву кропиву й їжачка,

Що із вашим дитинством дружили,

Об життя, що, як добрий казкар,

Випробовує велетнів сили.

Я в вас вірю. І вірую вам.

Й довіряю зелену планету.

Тож зведіть чистих душ своїх храм

І заповніть до старту анкету.

Тетяна Сугалова-Катрич

26 травня 2023 р.

Молися, Господи, за нас

Молися, Господи, за нас,

За добрих, праведних і грішних.

Життя дається тільки раз,

А горе плаче так невтішно.

Молися, Господи, за нас,

Бо знову маємо прильоти.

Будь з нами, прошу, повсякчас.

Я вірю в Твій магічний дотик.

Молися, Господи, за нас.

Тебе навколішки благаю.

Сміється радо сатана

Над нашим світом, нашим раєм.

Молися, Господи, не спить

Моя Вкраїнонька в тривогах.

Молися, Господи, в цю мить,

Молись за нашу Перемогу.

В безсонну ніч болить душа

І рветься на дрібні краплини.

Вона, немов мале пташа,

До Тебе, Господи мій, лине.

Мій Господи, молись за нас,

За наших всемогутніх воїв,

За тих, хто у боях вже згас.

О нелюде, що ж ти накоїв?!!

Молися, Господи, за нас!!!

Тетяна Сугалова-Катрич

29 травня 2023 р.

Українці, доволі сліз!!!

Українці, доволі сліз!!!

Бумерангом стань, моє слово!!!

Рветься в грудях до орків злість.

Стань вогнем, меченосцем стань знову!!!

Вже по вінця в хатинах води,

Вже пливуть рідні вікна й пороги.

Додалося на всіх нас біди.

Вже видзвонюють горем тривоги.

Враз згадалась дівиця Десна

з кіномарень, із весен Довженка.

Мабуть, марилась повінь у снах,

диво-річка і мрії блаженні.

Темні води біди, зникніть в снах,

Ні, в безсонні, бо сни вже у прірві.

І коли вже ясний бумеранг

На шматки ворогів всіх розірве???

Боже, нас відведи від біди.

Духом сильні ми й непереможні.

Як Ісус, ми йдемо по воді.

Вірю: знищимо кодло вороже.

Тетяна Сугалова-Катрич

6 червня 2023 р.

І вірю, і вірую.

Інакше і дихать не можу.

Радію веснянці 

І теплій краплинці дощу.

А ще хочу вірить до скону,

Що непереможні

козацький наш дух

І відплата і "граду", й мечу.

Допоки живу 

в цім незламнім,

нескоренім світі,

Я мрію несу, як лелека -

весну на крилі.

Хай буде Вкраїна 

кохана моя самоцвітом.

Ніколи не згасне 

світило над нею в імлі.

Живу на землі,

Молюся і б'юся за неї,

Любов'ю зігрію

дитину пташиним крилом.

І стану молитвою, 

Якщо не пророком Мойсеєм.

Мій Боже єдиний, 

осіни і діяння мої, і чоло.

Тетяна Сугалова-Катрич

8 червня 2023 р. 

Такого, як ти, вже не буде 

Світлій пам'яті Данила Подибайла,

поета, музиканта, вірного захисника України

Такого, як ти, вже не буде,

не буде, я знаю, ніколи,

як ніжності матіоли,

як щастя мого довкола.

Такого, як ти, вже не буде,

як першого злету птиці,

як пахощів зеленглиці,

як пісні дзвінкої криці.

Такого, як ти, не буде,

мій хлопчику милий, мій сину.

Не гнув ти ніколи спину

Ізмалечку й до загину.

Такого, як ти, вже не буде 

й без тебе - моїх більше весен,

як плину по річці без весел.

Надія вві сні лиш воскресне.

Такого, як ти, вже не буде...

Тетяна Сугалова-Катрич

12 червня 2023 р.

 Якщо ми не повернемось з небес

Світлій пам'яті 40 десантників і 9 членів екіпажу літака ІЛ-76, які загинули 9 років тому

Якщо ми не повернемось з небес,

З яких ми квапились братам на порятунок,

Нехай пробачать нам, що вже без..., без...

Без нас вони відкриють свій рахунок.

Якщо ми не повернемось з небес,

Хоча такого, ні, не може бути,

Зламають оркам воїни хребет

І відомстять за нас, зірок розкутих.

Ми летимо. Ніч зоряна не спить.

Несуть в колисці сни дітей кохані.

Яка прекрасна, Господи, ця мить!!!

Благослови їх, рідних, бездоганних.

А мами наші, горлиці святі,

За нас, синочків, ревно молять Бога.

Якщо не ми, то хто поб'є катів???

Крилатий ІЛ, неси ж бо нас в дорогу.

І ми такі близькі вже до зірок.

Згадались матіоли аромати.

Ми до небес, здається, вже за крок.

На жаль, не чути місячну сонату.

Вже скоро перша...Сопе вві синок.

А ми за мить йдемо вже на посадку.

Оці думки мов кадри із кіно.

Життя моє - не вічність, мить, загадка.

Хай із руїн відродиться Вкраїна,

А рідні подолають гіркий стрес.

Бо я даремно, ні ж бо, не загину.

І в нас колись відновиться прогрес.

 Тетяна Сугалова-Катрич

14 червня 2023 р.

 Жалобний плач тече в мені рікою

21 рік тому, 27 липня 2002 року, на військовому аеродромі Скнилів у Львові сталася катастрофа, яку назвали наймасштабнішою на авіашоу в сучасній історії.

  Літак Су-27, що виконував фігури найвищого пілотажу, несподівано став падати, врізався в натовп глядачів.

  Тоді загинули 77 людей, 28 з них - діти, понад 350 отримали поранення. 

  Пілоти встигли катапультуватися після зіткнення з землею.

    Світлій пам'яті жертв 

            скнилівської трагедії

Жалобний плач тече в мені рікою.

У венах крові, мабуть, вже нема.

До горя крок дістану і рукою

Й застигну в розпачі - від болю аж німа.

Су -27...А чую сум і горе.

За дерево, літак, не зачепись.

Фатальних катастроф у нас вже море.

Моя молитво, підведи його увись!!!

Все плаче скрипка. Ще вона жива.

Від траурних ще не втомилась церемоній.

У смерті щедрі вкотре вже жнива.

Життя, на жаль, далеке від гармоній.

Су-27, ти - тромб моїх думок...

Як я забуду це пекельне шоу!!!

Лишивсь від мене попіл і димок.

Рікою туги стала моя мова.

Спаси нас, Господи, і наші небеса.

Зорю дітей не дай нам погубити.

В піке збиваються із ритму словеса,

Коли зривається життя чиєсь з орбіти.

Криваву крапку ставлю на біді.

Молюсь: хай буде для всіх нас остання!!!

Всевишній, від безодні відведи.

Моя сльоза в душі горить, не тане!!!

    Тетяна Сугалова-Катрич

27 липня 2023 р. 

Будь добрим, серпень

Будь добрим, серпень.

Прошу - добрим будь!!!

Над літом не змахни

 серпом байдужим.

Навшпиньки осінь 

вирушає в путь.

Не збий росу, 

Так спить дитинно, друже.

Будь добрим, серпень.

Не торкнись чола 

мого кохання

 сивим суховієм.

Будь добрим,

 наче золота бджола,

В якої мед

 затеплився й на віях.

Від яблук і вночі біліє сад,

Летять у трави, 

Мов в обійми дужі.

Не поспішай так,

хоч на мить присядь.

Мій теплий сон

вже за тобою тужить.

Тетяна Сугалова-Катрич

3 серпня 2023 р.

Плач душі Нестора Махна

Плач душі Нестора Махна 

за першим коханням

Недопита любов мов отрута у серці.

І немає ні снів, ні снаги, ні жалю.

Де ви, Настю й мій сину?

Як би вистоять в герці?

Боже, дай їм воскреснуть.

Я їх.все ще люблю.

За вогнями війни ця любов як примара 

Та вона, як молитва, від куль береже.

І хай в небі вкраїнськім

ще кривавляться хмари,

Я не згину, я вірю, що живі ви, авжеж.

Вже лютують чуття, немов громовиці.

І скресає від болю моя голова.

Чиїсь душі біліють у безсонні, мов птиці.

Ой, скажи мені, Насте, чи ти справді жива???

І я вже січу ворогів, мов капусту,

Так стожильно, стодужо, щоб вбити жалі.

І душа заблукала і стала як пустка, 

І душа перервала свій вільний політ.

І я чи люблю ще, чи примарилось все це:

І Настуся, й синочок - мій зоряний цвіт.

І вмирає моє розтривожене серце,

І чорне знамено затьмарює світ.

Тетяна Катрич

9 серпня 2023 р.

Я навіть "мама" ще не сказала 

Світлій пам'яті немовляти Софієчки та її рідних присвячую

Я навіть "мама" ще не сказала 

І не скажу.

А братик зайд вчив не боятись,

казав, то жук.

Молилась мама, хрестила льолю...

Не вберегла...

Ми янголятка - і я, і братик,

Як два крила.

І мама, й тато із нами разом...

на небесах.

Згоріла люлька, димить ще хата,

не воскреса.

А я так мало раділа світу -

двадцять три дні.

Сусіди плачуть, я витру сльози

їхні сумні

Своїми крильцями, я ж янголятко,

ще й обійму.

Там, у сусідів, телятко плаче 

ще й каже:,,Му-у".

А я б ще бігала, мале дитятко,

по споришу.

А я  із братиком медових грушок

не натрушу.

А мама льолечку вчора мережила мою.

А я в ній, закривавленій, нині в раю.

Вкраїна молиться, стає навколішки:

"О янголи,

Війна проклята у моїх грудях

 не відболить!!!"

Тетяна Катрич

14 серпня 2023 р.

Така трагічна мить

Така трагічна мить. Вогненний шлейф ракети.

І біль нестерпний, й темрява назавжди ув очах.

І вже рядочки гніву викрешують поети,

І мозок накриває така гірка печаль.

І вже летять швидкі й пожежників сирени,

І мапа України кривава від тривог.

Нам нелюд сотворив смертельну цю арену,

І плаче в небесах за всіх стражденних Бог.

А на дорозі яблука, освячені на Спаса,

Ридають просто неба кривавими слізьми.

І смерть вже шкірить зуби в страшних своїх гримасах,

Та попри все я вірю: були і будем ми.

Тетяна Катрич

21 серпня 2023

Не залишай мене, мій милий "Червню"

Світлій пам'яті Андрія Гергерта "Червня"        присвячую

Не залишай мене, мій милий "Червню",

Ще ж повні свіжістю світанки твоїх літ.

Іще до битви кличе ніж свячений

І ніжність трав коханої землі.

Давай присядемо, мій милий брате "Червню".

Босоніж ходить тиша по землі.

Сюрчить десь коник, кличе на вечерю.

Почався серпень. Завтра день Іллі.

Так дивно: після свисту куль і "градів"

Послухати, як річка жебонить.

Така, мій. ,,Червню", для душі відрада,

Що аж в очах сльоза, овва, бринить.

Ти завтра на Донбас? І я з тобою.

Це перемир'я наче хитрий Лис Микита.

Ми звикли вже, мій друже, так до бою.

На ворогів Вкраїноньки сердиті.

Незчувся, як заснув. Роса вечірня

Стерню скупала, й посивіли трави.

А де ти, ,, Червню"? Вже нас до вечері

Біжить гукати діточок орава.

А де ти, друже? Ні звуку, ані сліду.

І стежка десь побігла навздогін.

А в серці дзвін... чи на біду-обиду

Коса озвалась лютої Яги...

О "Червню" мій, один як перст без тебе.

О, де ти, друже, де ти, брате, де?..

На мене раптом впало сиве небо

І потемнів без тебе світлий день...

Тетяна Катрич

22 серпня 2023 р.

Куди ти, жінко-осене 

Куди ти, жінко-осене, в цю мить

Ідеш навшпиньки, лелечко, ще й боса?..

Не спить нічний метелик у вікні,

І мокнуть, мокнуть у сестри-вербички коси.

Чаклуночко, запрошую на чай -

Магічний засіб від твого безсоння.

Я помолюся, щоб твоя свіча

Зігріла світ каштановим долонькам.

Он їжачки під деревом, дивись,

Не поколи свої холодні п'яти.

...У чашку падає кленовий лист,

А ми п'ємо з тобою чай із м'яти.

Тетяна Катрич

9 вересня 2023 р.

В нас нищать пам'ять і гірку сльозу

В нас нищать пам'ять і гірку сльозу,

І навіть тризну, що в обіймах з горем.

Летіла смерть в ракеті на Грозу.

Коли ж хтось всі війни переоре???

І де той князь, що, знаю, йшов на Ви?

І де той світ, що біди всі здолає?

Байдужий світ. І не підвів брови.

А де ж нам мир? Аж ген за небокраєм...

І світ мовчав...І буде ще Гроза,

Доки війна, і не одна,  в руїнах.

Та зникнуть ці війнИ страшні примари,

І знов заколоситься Україна.

 На світлині: Денис і Ніна з села Гроза,

які загинули внаслідок прильоту ракети

в село Гроза.

Світла пам'ять їм і всім, хто пішов із життя... БД

Тетяна Катрич

7 жовтня 2023 р.  

Обіцяють сніги...

Це у жовтні, на півдні моєму?

Обіцяють сніги...

Чи зігріють вони почуття?

Чорні ґавині цятки

ледь присядуть на втомлену землю

І три крапки поставлять,

мов у зошиті миле дитя.

Обіцяють сніги...

Зорі гаснуть в туманах холодних.

В рукавичці уперше

заховаю від холоду ніс.

Далі буде зима.

Намалюю цю білу безодню.

Обіцяють сніги...

Наяву це чи, може, вві сні?

Тетяна Катрич

7 жовтня 2023

З пісні, ні, слів не викинеш,

Серце не хоче вірити, не хоче усвідомлювати гіркої звістки... 

 Ніна Матвієнко, Квітка-Душа України, відзоріла, відгоріла... Відійшла...

Слухаю не раз її пісню ,,Ішло дівча лучками" і плачу... Таке велике серце обіймало нашу землю, людей... 

 З пісні, ні, слів не викинеш,

з пам'яті, з пам'яті, з пам'яті.

Голос Ваш й з дна моря вирине,

Буде в серцях наших сяяти.

Світить, світить, світиться,

Як ішло дівча лучками.

Схоже було на зірницю,

Сонцю махало ще й ручками.

Болить, болить, боляче,

Сльози дощами краються.

В полі, в полі, в полечку

Пісні аж до неба зриваються.

Доля співоча, долечка,

Вже й Ваш вечір догорів.

Плаче за мамою донечка

І земля богатирів.

З пісні, ні, слів не викинеш,

З пам'яті, з пам'яті, з пам'яті.

Голос Ваш й з дна моря вирине ,

Буде в серцях наших сяяти.

Тетяна Катрич

8 жовтня 2023 р.

Колисала бабуся Оля

Світлій пам'яті бабусі мого чоловіка Ольги Дмитрівни Довгополик

Пам'ятаю: гілки тополі

У бабусі на свята Зелені.

Колисала бабуся Оля

онучатко, мале, як жменя.

Колисала мені на щастя,

бо моїм чоловіком стало.

На подвір'ї привітнім ,"здрастуй"

разом з соняшником вітала.

Горювала. Вицвілі й очі,

Війна діток осиротила .

З чотирма на плечах жіночих...

Де ти, судженого могила?

,,Приїздіть"... А дороги, як долі,

так зрадливо нас розлучають.

... Вишиванку бабуся Оля

дарувала мені за чаєм.

Тетяна Катрич

16 жовтня 2023 р. 

Ще не відплакало село· 

Світлій пам'яті земляків, сусідів

Тетяни Гузь, Лариси Горголі, Олексія Панського

Ще не відплакало село,

Іще та й не відголосило.

Не відлюбили ще зело

Сусіди, добрі і красиві.

Не відлюбили, та пішли

Туди, де хмароньки небесні,

Де цяткою стають й орли

І де не воскресають весни.

Ще й дюжина чортів була,

І п'ятниця в той день зрадливий.

Дорога не хотіла зла...

Чи вірить хтось в відьомську силу?!!

Де взяти сил гіркій сльозі?

Текла, текла й закам'яніла.

Вампіре долі, ти ж бо злий.

Враз знищив у життя всі сили.

І я ніколи не гукну

Ларису, Таню, Олексія.

І де той клятий чортів кнут,

Що гнав авто їх до могили?!!

Та пізно. Пізнє каяття.

За поспіх той гірка розплата.

Цінуйте, людоньки, життя

І пом'яніть і мам, і брата.

Ще не відплакало село,

Іще та й не відголосило..

В сльозах я нахилю чоло

І уклонюсь вашим могилам.

Тетяна Сугалова-Катрич

20 жовтня 2023 р.

Цей день був такий безсоромно-жовтневий

Цей день був такий безсоромно-жовтневий,

І сонце 'грудьми обіймало мене.

І грало на скрипці старесеньке древо,

І небо було таке неземне.

І серце, мов пташечка замість оркестру,

Витьохкувало хмільне попурі.

І день оцей звався паном Маестром,

І листя було в нього наче журі.

І Бог змішав фарби на дивній палітрі,

І мить ця озвалась в безсонні й вві сні.

І я розчинилась в казковім повітрі,

І місяць агукав преніжні пісні.

Тетяна Катрич

30 жовтня 2023 р.

Ти ще в маминім лоні, дитя

Ти ще в маминім лоні, дитя,

Ти ще пуп'янок квітки жаданий.

Помолюсь за твоє майбуття,

Зірочко недосяжна, кохана.

Ти там, мабуть, зірниченько, спиш,

З теплих снів вже сплітаєш колиску.

Рід великий благає про тишу

Й вірить: зустріч з тобою вже близько.

Ти пливеш в лоні, наче в човні,

Не потрібні тобі і весельця.

Прислухаюсь, і тепло мені,

Позіхнуло, рідненьке, в кубельці.

Ти вже маму свою впізнаєш,

Чуєш голос її і радієш.

І росте моє щастя без меж,

І бентега росте, і надія.

Буду вперше я зватися Пра,

Прабабулька, а дід - Прадідулька.

І почнеться безсонна пора.

Подаруй мені, дитятко, дульку.

Тетяна Сугалова-Катрич

17 листопада 2023 р. 

ВІНОК ГРИГОРІЮ СКОВОРОДІ

                акровірш

Вишию долечку Вашу вінком Вам на пам'ять.

Іменем Вашим заквітчана дума моя.

Ненька Вкраїна свічки Вам на спомин запалить.

Орле свободи, для мене Ви - світла маяк.

Крукам прехижим не вдалось полонить Ваші крила.

Груди повстали супроти зловісних катів.

Рідна земля ще не вірила в сили стожилі.

Ирієм стала утеча від "владних котів".

Грім благодатний для Вас - європейські світанки.

Отець Вам небесний талантами голову вкрив.

Рими летять, мов птахи перелітні, останні,

І ні, ніколи не згаснуть ідеї-вітри.

Юні роки відлетіли, неначе жар-птиці.

Світ Вас ловив, та, овва, не спіймав у тенета.

Край Ваш лелечий в розлуках, я вірю, Вам снився,

Орле свободи, філософе славний й поете.

Вітер лише напинає і груди, і крила.

Орле коханий, мо', час воскресити Богдана?!!

Рід наш незламний, у гордості вся наша сила.

Орле, прикласти б хоч грудочку волі 

до рани.

Душі відродимо і будемо, вірю, вседужі.

І до скарбниці поета не будьмо байдужі.

   Тетяна Катрич

  03 грудня 2023

Вам аплодує стоячи земля

Після важкого поранення не повернувся до життя Василь Кухарський, актор київського театру на Подолі.

   Невимовна, гірка втрата молодої творчої людини, яка могла подарувати шанувальникам театру і кіно чимало ролей, натхнення, окрилення. 

    ВАСИЛЮ КУХАРСЬКОМУ (акровірш)

               світла пам'ять

Вам аплодує стоячи земля,

Акторе із театру на Подолі,

Свята, що слухає в жалобі скрипаля.

Ирій покликав Янгола й без ролі.

Любов синівська сильніша за війну.

Юдоль земну не перейти й віками.

Кара катів настигне за вину.

У ролі Воїна постав Василь не в драмі.

Хай меч долає лютих паліїв.

А журавлі жалі відносять в ирій.

Рід проводжає в небеса орлів,

СЬогодні ми сумуємо так щиро.

Коли таланти залишають світ,

Овацій грім чи біль гуде у грудях.

Ми гірко так втрачаєм ніжний цвіт.

У нас лиш пам'ять вічна, добрі люди.

Тетяна Сугалова-Катрич

9 грудня 2023 р. 

Лимонне сонце грудня тане в небі

Лимонне сонце грудня тане в небі

Чи, може, в келиху моєму із шампанським.

Моє життя - мов бік смугастий зебри:

То мить зорі, то темна ніч поганська.

Пробач, мій рік старенький, наче батько,

Що на біду коней не зупинила.

Не відцвіте у пісні ще латаття.

За спалах серця тобі вдячна, милий!!!

Пробач за все. Живу не по законах.

Гаптую вірші щирі до зорі.

Хто скаже, що у щастя довгі гони,

Я не повірю, друже мій старий.

Мій вірш останній передноворічний

Босоніж молиться, немов мале дитя.

В цю ніч подам я руку брату січню

Й доп'ю свій келих з сонцем - за чуття.

  Тетяна Сугалова-Катрич

12 грудня 2023

Це жарт чи вовче завивання 

Мої найкращі у світі друзі,

а як вам ідея про витрати 27 мільйонів гривень із державного бюджету

на проєкт Олени Кравець?????

Дозволила висловити свою точку зору.

Це жарт чи вовче завивання,

Чи, може, віхоли злий дух???

У час війни і поривання

Ти доведи, що не "лопух".

Який до біса  "тихий вечір",

До чорта кляте шоу-біз,

Коли війна трясе за плечі,

Коли в державі море сліз!!!!!

Іржуть квартальщики, мов коні,

Тріщать в них щоки й животи.

Там, на нулі, чекають дрони,

Там, де з бійцями смерть на "ти".

У них ні совісті, ні честі,

Ні сорому. Яка ганьба!!!!!

Як жебраки на перехресті,

Ще й перші з тих, хто розгріба.

Колись в нас буде й тихий вечір

І без проєкту - вірю в це!

Коли забуде страх малеча

І збудеться яйце-райце.

А скалозубам - зась на сцену.

Без сенсу й коні не іржуть.

Нехай слівце моє шалене,

Як прапор, друзі збережуть.

Тетяна Сугалова-Катрич

13 грудня 2023 р.

Гойдаються не діти - їхні тіні

Гойдаються не діти - їхні тіні,

І я їх, лелечко, ніяк не обійму.

Немає в них ні подиху, ні тіла.

Вони прийшли у світ цей з лютих мук.

А гойдалки скриплять чи тихо плачуть,

Німіють в горі в цім страшнім аду.

А світ, весь чорний, ніколи не пробачить

Дитячих тіней у міськім саду.

Світ збожеволів, німо-німо тужить

Чи завиває, мов голодний пес.

А світ наплакав сліз гірку калюжу

Й несе, кульгавий, свій кривавий хрест.

Тетяна Сугалова-Катрич

17 грудня 2023 р.

Ти де, зимо? Іще й не забіліло

Ти де, зимо? Іще й не забіліло.

І ми в обіймах туманів і снігів.

Моя душа, здається, обміліла,

Сховалась під мокрісінькі кущі.

Ти де? Ау-у!!! Промокла? Відгукнися.

А хочеш кави? Радо пригощу.

Он стукає в моє вікно синиця.

Насипати вам мисочку борщу?

Ти прилітай до мене, легкокрила,

Моє безсоння сиве пригорни.

З тобою відновлю снагу і сили,

Й мелодію розбитої струни.

Тетяна Сугалова-Катрич

19 грудня 2023

Зі світлим-пресвітлим Святвечором

Дорогі мої, найкращі у світі друзі!!!!!!!!

Щиро вітаю всіх вас зі світлим-пресвітлим Святвечором. Ясне сонечко віщує нам морози, а перша зірочка - щире свято, яке саме 24 грудня відзначали наші пра- і прапра-. Тож запрошуймо і їхні світлі душі  сьогодні до столу, де буде хай не 12 страв, але перш за все радість і втіха, добро і злагода родинного вечора. 

Обіймаю вас!!! Світла вашим серцям, веселої Коляди, добрих гостей і вістей!!!  І хай зірочки віщують нам здійснення найзаповітніших мрій!!!

Люблю вас, обіймаю!!!  Ваша Польова стежина

Тетяна Сугалова-Катрич, 24 грудня 2023

Боже, спаси... Та обпалені крила...

Світлій пам'яті актора, воїна

  Богдана Колесника

           акровірш

 Боже, спаси... Та обпалені крила...

Отче Небесний, війна - не кіно.

Горе прелюте актора скосило.

Доле, допий за нас грішне вино.

Ангели, скільки вас, леле, крилатих,

Небо вмиває щодня нас слізьми.

Колеться мозок від свіжої втрати.

Отче, з грудей МОЄ серце візьми!!!

Літо погасло...життя вже за кадром.

Екран нам поверне героїв твоїх.

Серця наші плачуть... Гинуть ескадри...

Небесні громи знов гукають в бої.

Ирій тривожними кличе ночами.

Країна застигла в невтішній печалі.

Тетяна Сугалова-Катрич

27 грудня 2023 р.

 Гірко, боляче... З життя йдуть такі молоді, талановиті люди... Справжні орли... 

  Богдан Колесник виконав свою найважливішу місію, зіграв найкращу роль - не на екрані, в житті.

З Новим роком!!!

Ще збудусь світу подихом своїм!!!

Я з вами, найдорожчі, ті, хто так далеко!!! Ви поруч зі мною, адже ви - в моєму серці!!!

  Обіймаю, люблю!!!

 З Новим роком!!! Хай він крокує оптимістично!!!

Тетяна Сугалова-Катрич

31 грудня 2023

Катрич Тетяна Іванівна
Біографія і творчість до 2022 р.

Твори Тетяни Катрич, надруковані в Поезія для душі:

ТК 2023 

ТК 2024 

ТК читає свої вірші 

Катрич Тетяна