Творчість Наталії Бабченко у 2024 році

Карта моїх бажань

Хочу затишної тиші, 

що порушується шумом 

прибою та його присутністю

Хочу, щоб молодість, а у волоссі сріблились лише прикраси. Хоча, це не так важливо, якщо молодість, у тобі за замовчуванням. 

Хочу доріг, але щоб удома чекали повороту моїх ключів у дверному замку. 

Хочу людей вільного крою, щоб не стискали груди та був припуск на вільне облягання душ. 

Хочу друзів дорогих і цінних, з неоцінними моментами, проведеними разом.

Хочу терпку каву без цукру, з солодкими поцілунками. Так смачніша не тільки кава, а саме життя. 

Хочу, щоб менше брехні, не тієї, що во спасіння. Хочу правди, тієї, щоб  під силу було винести.

Хочу, щоб у батьківському будинку двері відчиняли мама та…

так, щоб не самою ключем і не в порожню квартиру. 

На жаль, тато вже не вийде назустріч…

Хочу, щоби діти слухали й чули своє серце. 

Хочу кохання, яке не питання, а те, яке відповідь.

Хочу спраги життя... тілом, душею, думками. 

Хочу, щоб був учорашній день і завтрашній, і я про них знала саме сьогодні. 

Хочу пройтися, пробігтися словами та літерами по кожній душі та залишитися в серцях мудрістю. 

Хочу, щоб кожен мій гріх був відпущений моїми думками та моїм Всевишнім… серцем. 

Хочу щоб всі мої «хочу» здійснилися, на відстані три метри над рівнем неба і тричі з ним.

1 січня 2024 р., Наталія Бабченко

 Мені пощастило

-Мені пощастило! Однозначно! Стільки років, я лежав серед новорічних іграшок, яким біле світло, було даровано, раз на рік.

Так, у цей короткий і яскравий момент свого життя, я потрапляв у чарівно-казкову атмосферу, мерехтливі вогники, веселощі та дитячий сміх. Це було незабутньо, але так мало для мого щастя.

Все моє єство, противилося, коли мене пакували з усіма новорічними іграшками. 

І моїм єдиним бажанням-мрією було, щоб мене забули і я зміг дарувати радість в усі інші дні року.

Але, рік у рік, історія повторювалася і я потрапляв у темне царство коробки з написом “статуетки на Різдво”.

А я вірив, продовжував мріяти. І одного разу моя мрія збулася! Є люди, які, як і я, мріяли, щоб дивовижна атмосфера зимових свят тривала 365 днів на рік.

І ось я у Mola Mola, де вірять у дива. Ні, в них не тільки вірять, їх створюють! Тепер я дарую відчуття свята, всім хто хоче потрапити у Новий рік, всупереч порі року за вікном.

Скільки ж дивовижних історій я можу розповісти про людей, котрі обирали номер bone ane. Вони всі різні, але однакові в одному… вони мрійники. 

Колись я повідаю світові їх історії.

А зараз мені хочеться сказати всім, хто чує мене: вірте в мрію, навіть коли вона здається неможливою, знайдуться люди, які як і ви в неї вірять і вона здійсниться…

P.S. Дякую готелю за атмосферу затишку, Маргарита Сичкарь за письменницький тренажер, на якому народилась ця казка, та чарівну Татьяну Белз, яка вірить і створює дива.🪄

2 січня 2024 р., Львів, Львівська область, Україна, Наталія Бабченко

Як я стала сирною феєю

Моя сирна історія або як я стала сирною феєю. 🧚‍♀️

Ми створювали ресторан The Village Restaurant  та нашою концепцією було меню з локальних продуктів.

Коли ми дійшли до десертів, особливо до тирамісу, то як ви знаєте локального маскарпоне, нам вдень з вогнем 🔥 було не знайти.

Ось тут і оселилася в моїй голові думка: 💭знайти того, хто робить маскарпоне.

І я знайшла! Це буду я 🤦‍♀️

Готуючи на своїй домашній кухні, під звук телепередачі «Катя Осадча в гостях в Олі Полякової», краєм вуха почула, що Ольга розповідала, як варить сири. 🧀

Я завмерла з рушником, через плече, і відразу зрозуміла. Тим сироваром, який варить локальний сир, буду я.

Якщо це зробив один, то й інший зможе. Я заглибилася в процес пошуку рецептів, проб, дегустації 🌀

Коли мені здавалося, що маскарпоне вийшло, то, як виявилося, у десерті він поводився не так, як ми очікували. Але хто не зупиняється, той отримає бажане.⭐️

У мене вийшло зварити ідеальний маскарпоне, філадельфію та рікотту.💃

Пізніше відбулася історія, яка можлива лише у фантазіях, але це було реальністю.

Ольга Полякова приїхала на гастролі до нашого міста та обідала у нашому ресторані. На десерт замовила тирамісу з маскарпоне власного приготування.

Коли вона спитала, хто варить маскарпоне, то моя подруга Юлія Мироненко сказала, що це я. 

«Як ви почали варити сир» - запитала мене Полякова.

Уявляєте, мої почуття? 🤷‍♀️

«Це все через вас. Все почалося з перегляду вашої програми» - я ледве промовила. Бо все виглядало, як на мене, дуже схоже на вигадку.

Ольга, почала розмовляти зі мною, як з сироваром зі стажем. 

«Ви варите шевр?» - питає Ольга.

Господи, що це за сир такий? - я тоді й знать не знала.

Але, дала собі завдання зварити шевр обов’язково.

Чим все скінчилося? 

Ольга попросила мій рецепт маскарпоне. Я написала його на сеті, який підкладають під страви. Звернула рулоном і подарувала з побажанням різноманіття смаків у житті.

Так мій рецепт потрапив до Ольги Полякової.

Я у той день дала собі обіцянку зварити шевр. І зварила… у білої плісняви з неймовірно смачною сирною серединою.

А як розгорнулися  події надалі, то вже зовсім інша історія.

Але саме ця подія стала початком мого улюбленого хобі.🧀❤️

7 січня 2024 р., Наталія Бабченко

Користь мозку від читання

Мало хто з нас замислюється над тим, яку користь приносить нашому мозку читання. Всі ми не раз чули, що читати корисно і далі дивились серіали, закинувши книги куди якомога далі…

Каюся, я також. Мені завжди не вистачало часу на читання. І слухаючи, аудіо книгу, я казала, що я прочитала нову книгу. 

Зараз я усвідомлюю, що слухати й читати, це зовсім різні речі.

Хочу поділитися своїми лайфхаками, як краще читати книги, щоб була користь і задоволення.

📙Я читаю перші 50 сторінок, якщо книга захопила, з цих сторінок, то повірте не відпустить і до кінця. Якщо ні — се ляві. Відкладайте.

📕Зараз у кожному книжковому просторі, є можливість дуже ретельно підібрати собі книгу. Тож до придбання, можна перечитати перші сторінки та все зрозуміти.

А ще насолоджуватись ароматною кавою. Зараз багато книгарень-кавʼярень.

📗 Зазвичай, книга, особливо

 нон фікшн - це майстер клас, вебінар, або курс від автора.

Дуже корисно, спочатку перечитати книгу і зробити всі вправи, які є у книжці.

Я раніше, пропускала ці завдання. Так собі прокрутила в голові, а не прописувала. Як що зробити всі вправи, то ви пройшли майстер-клас від улюбленого автора, але за інші кошти.

Інакше це не працює! Хочете змін, беріть ручку і за справу.

📔 Ніколи не читайте книгу без олівця. Якщо немає можливості зробити замітку або виділити цитату, читання виявляється марним. Нас так навчили, що у книзі не можна писати, підкреслювати. 

Сміливо підкреслюйте, виділяйте, пишіть у нотатках свої думки та ідеї. Перетворюйте книгу на щось більше, ніж стопка підшитого паперу. Після такого осмисленого читання книга стає по-справжньому вашою.

📗Перемішуйте книги наче інгредієнти коктейлю. Після нон-фікшн прочитайте роман, після нього класику.

Тут від мене порада: читайте декілька книжок одразу:

зранку - нон фікш для мотивації на день, а ввечері художні твори для розслаблення. Оберіть ще книги для хобі та підвищення ваших здібностей та талантів.

📘 Заведіть звичку перечитувати книжкові нотатки. Якщо ви пережмете книгу в кілька сторінок, то вам вистачить пів години часу на перебір своїх книжкових записів. Знання люблять повторення. Так ключові ідеї завжди будуть на відстані руки від їхнього практичного застосування.

📒Щоб не забути прочитане у книзі, розкажіть про це своїм друзям, за ранковою кавою, поділитися своїми думками у блозі, а якщо вам відгукнулися вправи, то порадьте їх іншим. 

📕Крадіть, як митець! Переосмислюйте чужі ідеї та народжувати власні шедеври.

У світі ніщо не є оригінальним, 

ідеї не беруться з повітря.

Тож читаючи книгу шукайте, наслідуйте, творити!

7 січня 2024 р., Київ, Україна, Наталія Бабченко

Відкрила банку на здійснення своєї мрії!

Друзі, багато хто за мною вже довго слідкує і знає, як я хочу видати свою книгу «ПРОживаЯ. Особливі почуття»

«Ти питаєш, для кого моя книга? 

Я писала її для нас з тобою.

На кожній її сторінці ти знайдеш себе, ту, яка попри свій внутрішній конфлікт, чорної та білої сторони, завжди залишається жіночною та сексуальною.

Ти питаєш, а навіщо мені твоя книга? 

Ні, вона не моя – вона наша. 

Адже кожна порожня сторінка, чи то білого, чи чорного кольору, вона для твоєї особливої особистої історії»

Я пройшла довгий шлях до дня підписання договору з видавництвом АДЕФ-Книга

Я ризикнула видати книгу, не за кошти видавництва, а за ті, які я мрію зібрати з вашою допомогою, своєю працею та багатоваріантністю можливостей Всесвіту.

Тому, я відкрила банку на здійснення своєї мрії.

Ця банка відкрита для тих, хто має бажання мені в цьому допомогти донатом, або зробити передзамовлення на купівлю моєї книги. 

Якщо ви обрали попереднє замовлення книги, то вартість її 550 грн на даний час.

Будь ласка, після замовлення книги  надішліть мені скрін та ваше імʼя та прізвище. Щоб я могла після друку книги звʼязатися з вами і надіслати її вам.

Вірю у вашу підтримку, вірю у себе, вірю у дива 💫❤️📙

Заздалегідь вдячна🙏

Посилання на банку:

https://send.monobank.ua/jar/12EAv4SZHL

12 січня 2024 р., Наталія Бабченко

Анастасії Станкевич

Мила, кохана моя, доросла донечко!

В мене багато причин написати тобі листа, але сьогодні, це особливий привід - твій День народження!

Це ще одна можливість, вкотре сказати, як сильно я тебе люблю.

Я щаслива, що ти в мене є.

Ти найбажаніша, найочікуваніша і найулюбленіша, ти дуже важлива і потрібна частинка не тільки нашого сімейного світу, але і всього Всесвіту. Просто пам’ятай про це!

Знаєш, бували ситуації, коли мені здавалося, що світ налаштований проти мене і обставини сприймалися, як суцільна низка проблем. Кожного, кожного разу ти була поруч. Ти могла нічого не казати мені, бо всі твої слова мовчазні і заховані у твоєму мудрому спокійному погляді. Я дивилася на тебе і це не тільки заспокоювало мене, а й надавало сили.

Багато батьків думають, що це вони виховують своїх дітей, але я зараз вважаю, що все відбувається з точністю до навпаки. Я дуже багато чому навчаюся від тебе і, це не тільки про твої таланти, це про твою життєву мудрість.

Ти дуже талановита!

Дозволь собі бути самою собою. Якщо у тебе це буде виходити, для мене це буде найкращою нагородою в житті.

Доня, я звернулася до своєї пам’яті і пригадала, всі ті мої «ляпи» виховання, які ми зараз обговорюємо і посміхаємося, а ще, може є ті, про які я не памʼятаю, але вони завдали тобі болю.

Мозок така штука, що може позбавляти нас від неприємних речей. 

Але, навіть якщо, щось подібне тобі пригадується – Прости!

Ні, не забудь, а прости! 

Це важливо! 

Я тебе дуже люблю. Завдяки тобі, я відчуваю, що в цьому житті я зробила, щось дуже корисне і важливе, це – факт, який наповнює моє життя ще більшим змістом. 

Я бажаю тобі реалізації твоїх задумів. Іди по життю і ні на кого не озирайся, ти можеш цей світ зробити кращим вже тим, що в ньому буде на одну щасливу та талановиту людину більше.

Дякую долі, що подарувала мені тебе!❤️

22 січня 2024 р., Наталія Бабченко

НЕ ПЛАЧ…

Не плач, моя гарна, суворі будні пройдуть, як у страшному сні. Ти ж знаєш, найтемніша ніч перед світанком. Дочекайся! 

Не плач, моя смілива, коли втрачаєш рівновагу, все в цьому світі прагне балансу.

Ти встоїш!

Не плач, моя сильна, ніщо не вічне в цьому світі. Прийде день і ти знайдеш себе щасливою, серед багатолюдних вулиць. 

Шукай себе! 

Не плач, моя відважна, коли земля йде з-під ніг. Навіть стоячи біля краю прірви є тисяча й один шанс на те, що тебе візьмуть за руку. Утримайся!

Не плач, моя вперта, коли життя вибудовує одну перешкоду за іншою. Усі вони лише огранювання твого характеру. Подолай! 

Не плач, моя впевнена, коли віра начебто ледве жевріє у твоєму тілі. Пиши свою історію, та так впевнено, щоб кожен, хто почув завмер. Читай її голосно та вголос! 

Не плач, моя вразлива, хай навіть із рани виступає кров. Ти згадай свої дитячі коліна, маму поруч і як швидко проходив біль. Терпи! 

Не плач, моя кохана, коли кохання далеко від тебе, на такій відстані, що не витримати серцю. Знай, всі рідні та близькі не підуть далі твого серця, щоб завдати тобі болю. Кохай!

Не плач, моя рідна.

Пам’ятаєш, ти казала мені — тримайся. 

Будь сильною. 

Не здавайся. 

І я трималася. 

Тепер твоя черга. 

Заплачеш ти... не витримаю я...

P.S. Ці слова я кажу собі саме в той час, коли нема сил стримувати сльози. Плачу та читаю. Можливо вони ще комусь потрібні. Бо кожне почуття треба ПРОжити.

3 лютого 2024 р., Наталія Бабченко