Сприймання чужого мовлення. Відтворення готового тексту

ТЕМА: СПРИЙМАННЯ ЧУЖОГО МОВЛЕННЯ. ВІДТВОРЕННЯ ГОТОВОГО ТЕКСТУ. КОНСПЕКТ ЯК РІЗНОВИД СТИСЛОГО ПЕРЕКАЗУ ВИСЛОВЛЮВАНЬ, ЩО СПРИЙМАЮТЬСЯ НА СЛУХ. КОНСПЕКТ ПРОЧИТАНОГО. ТЕМАТИЧНІ ВИПИСКИ, ПЛАН, ТЕЗИ

Конспект - це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо. При конспектуванні спрацьовує зорова, механічна, а при слуханні лекції - і слухова пам’ять, що допомагає людині пізніше легко згадати (відновити в пам’яті) колись почуте чи прочитане і законспектоване. Розрізняють конспекти прочитаного і конспекти почутого.

Конспектування сприйнятого на слух тексту - це процес уважного прослуховування і занотовування матеріалу, що включає вміння передати суть сказаного, хід думок мовця, логічну послідовність викладу.

Конспект почутого складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. У конспекті слухач має можливість занотувати почуте, передати своє ставлення до нього у вигляді коротких нотаток, зауважень. Для цього аркуш ділять на дві частини (меншу і більшу), меншу залишають для власних поміток, зауважень тощо, а на іншій пишуть конспект лекції тощо. Конспектувати почуте важче, потрібно встигнути записати головне, тому варто використовувати скорочення слів, словосполучень. Скорочувати варто часто вживані терміни, слова, але так, щоб пізніше можна було прочитати написане, наприклад: ін-т - інститут, вид-во - видавництво, зб. - збірник, м-во - міністерство, ф-т - факультет, гол. чин. - головним чином, т. ч. - таким чином, у т. ч. - у тому числі, Р - речення, СР - складне речення.

Конспектування прочитаного тексту - це процес, який складається із прочитання тексту-джерела, виділення основних положень у ньому, відбору прикладів і комбінування матеріалу, формування тексту конспекту.

Конспект прочитаного складати легше, читач не обмежений у часі і може декілька разів перечитати незрозуміле, щоб чітко його занотувати. Конспект включає тези, які визначають основу його змісту.

На відміну від конспекту тези не включають фактичного матеріалу книги.

Читаючи працю, потрібно виділяти в ній головне, а також те, що варто процитувати. Розрізняють конспектування:

• вільне (думки автора передаються своїми словами);

• текстуальне (текст записують у вигляді цитат);

• змішане (вільний виклад поєднано з цитуванням). Іноді доводиться одним реченням передавати зміст прочитаного великого тексту чи фрагментів тексту.

Написання конспекту прочитаного

1. Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку - прізвище автора, заголовок, рік видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титульної сторінки;

г) прочитати передмову або вступ.

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів та ін.;

б) вдумливо ставитися до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами (розрядкою, курсивом, напівжирним та ін.);

в) з’ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

д) виділити у тексті ключові слова, незрозумілі місця, імена, дати, скласти перелік основних думок, що є у тексті, скласти простий план.

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

4. Повторне читання поєднати із записами основних думок автора. Записувати своїми словами, прагнути до стислості.

5. Прочитати конспект ще раз, доопрацьовуючи його.

Оформлення конспекту

Конспект необхідно вести в окремому зошиті.

У конспекті прочитаного з самого початку необхідно записати паспортні дані книги, над якою працюєте (тобто дати бібліографічний опис книги: прізвище та ініціали автора, назва книги, назва міста, в якому вона видана, видавництво, рік видання і кількість сторінок. Це все потрібно записати з титульної сторінки книги, орієнтуючись на бібліографічний опис, який подається перед анотацією книги), наприклад: Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. - К.: Літера, 2000. - 480 с.

Бажано скласти план конспекту.

Матеріали конспекту потрібно записувати на одній, правій сторінці зошита, а ліва сторінка служитиме для запису власних думок, коментарів, оцінок, доповнень, уточнень, які можуть з’явитися пізніше.

У конспектах можуть використовуватися таблиці, діаграми, схеми. Для виділення проблемних питань, важливих моментів можуть використовуватися різні помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться; «?» - сумніви; «!?» - здивування; «NB!» - важлива інформація; «V» - найголовніше у тексті.

Не допускаються скорочення в назвах та прізвищах. При використанні цитат потрібно дотримуватися правил цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і номер сторінки).

Написання плану

План - найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті даються відповіді. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок.

Вдалий план чітко передає головний зміст тексту. Компактний і послідовний, він допомагає зберегти прочитане у пам’яті.

На відміну від конспектів і тез, які складають під час повторного читання й опрацювання тексту, план можна складати, читаючи текст уперше. Якщо в записах допущено якусь неточність, її легко виправити, адже пункти плану короткі.

До кожного пункту плану добирайте відповідний матеріал, інакше ним не можна буде скористатися.

Як складати тези статті

Тези - це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати.

На відміну від конспекту, у тезах відсутні деталі, пояснення, ілюстрації, що не заважає створенню цілісного уявлення про зміст праці. По суті тези - це розгорнуті висновки статті.

Залежно від поширеності тез їх поділяють на:

• основні - принципово важливі головні положення, що узагальнюють зміст джерела;

• прості - головні думки в змістовій частині тексту (до кожної основної тези можна дібрати кілька простих);

• складні - запис, що включає в себе як основні, так і прості тези.

Тези можуть бути цитатними, вільними, комбінованими (цитатні і власні формулювання).

Написання тематичних виписок

Виписки - найпростіша форма конспектування, яка майже дослівно відтворює текст. Це стислі таблиці, дані, дати, події, різноманітний ілюстративний матеріал. Вони допомагають охопити факти, проаналізувати думки, виявити суперечності. Нерідко їх виконують на окремих картках.

Цитування - форма конспектування, яка використовується, коли передача думки автора не можлива своїми словами. Цитування - це дослівна виписка.

Помітки - форма конспектування, яку умовно можна віднести до запису, оскільки вона являє собою позначки у тексті.

Питання для самоконтролю

1. Що таке конспект?

2. Які види конспекту розрізняють?

3. Які ви знаєте способи запису почутого і прочитаного, якими з них вам найчастіше доводиться користуватися?

4. Назвіть основні етапи складання конспекту прочитаного тексту.

5. Що таке план? У чому полягає мета складання плану?

6. Визначте етапи складання плану.

7. Що таке тези і в чому їх відмінність від плану?

8. Яка послідовність у роботі над складанням тез прочитаного?

9. Що таке тематичні виписки?

10. З якою метою роблять тематичні виписки?

11. Як робити тематичні виписки?

Риторика

ТЕМИ:

1. Виступ із тематичною промовою. Основні форми виступу.

2. Створення власних висловлювань.

3. Діалогічне мовлення.

4. Монологічне мовлення.

v Студенти повинні знати:

• форми публічного виступу;

• види доповіді;

• етапи підготовки до виступу;

• структуру доповіді;

• правила використання жестів та голосу під час виступу;

• зміст поняття «діалогічне мовлення»;

• функції діалогічного мовлення;

• характерні особливості діалогічного мовлення;

• поняття «монологічне мовлення»;

• індивідуальні особливості монологічного мовлення.

v Студенти повинні вміти:

• дотримуватися всіх етапів підготовки до виступу;

• правильно складати доповідь;

• підтримувати зв’язок з аудиторією;

• використовувати жести та голос під час виступу;

• створювати текст-роздум, дотримуючись структури цього типу мовлення,

висловлювати власні думки з приводу запропонованої теми;

• логічно викладати власні міркування й доречно та правильно їх аргументувати;

• добирати приклади з літератури, інших видів мистецтва, історії, суспільно-

політичного життя й доречно та правильно їх інтерпретувати;

• наводити приклади з власного життя та пояснювати їх у контексті

запропонованої теми;

• добирати точні, виразні мовні засоби для вираження думок, грамотно

оформлювати висловлювання згідно з правилами орфографії та пунктуації;

• робити вмотивовані висновки;

• дотримуватися правил побудови діалогу;

• створювати діалоги;

• дотримуватися правил побудови монологу.