Михайло Старицький. Життя і творчість

Тема заняття

« Михайло Старицький. Життя і творчість.Пригодницький сюжет, драматизм історико – романтичної повісті «Облога Буші».

Мета: ознайомити студентів із життям і творчістю письменника, розкрити багатогранність його спадщини, допомогти усвідомити ідейно – художній зміст, проблематику та формувати інформаційну компетентність; виховувати почуття патріотизму, власної відповідальності за долю Батьківщини; пошану до героїчного минулого народу.

Тип заняття : практичне заняття

Хід заняття

І. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми й мети заняття

ІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово

В українській літературі другої половини ХІХ — початку ХХ століття значне місце посідає творчість Михайла Петровича Старицького — талановитого поета, драматурга, прозаїка. Всеосяжність інтересів, дійовий громадський темперамент спонукали Старицького до роботи в різних галузях культури. Він був організатором театральної справи на Україні, режисером і антрепренером, одним із фундаторів Всеросійського театрального товариства, видавцем, перекладачем — одним із тих невтомних трудівників, чиєю подвижницькою працею живиться кожна національна культура.

Основні факти біографії М. Старицького

14 грудня 1840 р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с. Кліщинці на Полтавщині народився Михайло Петрович Старицький. З 1851 року навчався в Полтавській гімназії. У 1858 р. вступив до Харківського університету. У 1860 р. перейшов до Київського університету, де спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Наступного року повернувся до Кліщинців.У 1862 р. М. Старицький одружився. Через два роки повертається до Києва на навчання, і у 1865 р. закінчує університет. 1868 р. Старицький купив маєток в с. Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною. У 1871 р. повернувся до Києва, разом із М. Лисенком організував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя. Брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який тоді очолював талановитий учений-народознавець автор пісні «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський. Упродовж 1873–1876 рр. М. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лермонтова, сербські народні думи та пісні. На початку 80-х рр. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу професійну театральну трупу. У 1886–1887 рр. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі. У 1893 р. за станом здоров’я М. Старицький залишив трупу. У 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з’їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжував літературну діяльність. 27 квітня 1904 р. Михайло Старицький помер. Похований на Байковому кладовищі.

2. Повідомлення про історичну основу твору.

Після Переяславської ради Московська держава оголосила Польщі війну. Польське військо напровесні 1654 року рушило на Поділля і почало випалювати дотла села й містечка, винищувати старих і малих. Так, у зруйнованому Немирові останніх мешканців, які затаїлися у великому кам’яному льоху, подушили димом. На перший день Великодня шляхетське військо вирізало п’ять тисяч мешканців містечка Муширівки. Люди захищалися, як могли: не тільки зброєю, а й косами та палицями. I ворог відступив, але в листопаді відновив наступ. Захопивши значну територію, шляхетські загони з таборів під Баром і Шаргородом посунули на Бушу — сотенне містечко Брацлавського полку. Буша була міцно укріплена, стояла на горі, оточена водою. Керували її обороною два сотники: місцевий — Завісний і родом з Калуша — Гречка. Оточені козаки, міщани й селяни билися до загину. Здаватися ніхто не волів. Не маючи змоги прорватися греблею до Буші, нападники спустили воду з великого ставу і кинулися на обложених. Почався останній бій. Буша горіла. Жінки, боячись тортур, разом з дітьми забігали в палаючі хати, кидалися в глибокі колодязі. Дружина сотника Завісного з останніми бушанцями, заховавшись у пороховому погребі, підпалила його. Вибух розметав і їх, і багатьох ворогів. Останні кілька десятків жінок з дітьми (деякі мали рушниці) заховалися в печері, що була в густому тернику поблизу фортеці. Полковник Целярій, виявивши їх, вимагав здатися на його милість. Жінки почали стріляти. Тоді польські вояки перекопали струмок, що біг поруч, і повернули воду в печеру. Та ніщо не допомогло; жодна жінка не вийшла — усі потопилися.За приблизними даними в Буші загинуло 16 тисяч її захисників.З-під Буші вороги рушили до Брацлава, не залишаючи живим нікого на своєму шляху. Так, у містечку Демівці вони порубали більше десяти тисяч мешканців, чинячи справжній геноцид. Польський проводир Станіслав Лянцкоронський писав королю: «Гірко буде вашій величності чути про спустошення вашої держави, але іншими засобами не може вгамуватися неприборкана хлопська злість, яка до цього часу лише наростає».

М.Старицький мандрував селами, знайомився з людьми, з усною поетичною творчістю. Бував і в містечку Буші, бачив руїни фортеці. Під враженням побаченого і почутого про трагедію, яка там сталася, почав працювати над повістю «Облога Буші», яку написав у 1891 році. Це був його перший історичний твір. Спочатку твір було написано російською мовою «Осада Буши» і опубліковано в газеті «Московский листок».Згодом (1894-1895 р.) в українському перекладі автора повість під назвою «Облога Буші» друкувалася у львівському журналі «Зоря».

3. Складання таблиці.

• Заповнивши таблицю, доведіть, що цей твір — історико-романтична повість.

Повість

Історична

Романтична

Середній за розміром епічний твір; кілька сюжетних ліній; кілька головних героїв; розлогі описи,докладні характеристики

Побудована на історичних фактах, подіях; змальовані реальні історичні особи (Потоцький, Чарнецький, Богун, Лянцкоронський); зображено події далекого минулого

Незвичайні герої, обставини; сильні, вольові персонажі, здатні до самопожертви заради батьківщини й кохання; зв’язок з усною народною творчістю, інтерес до національної історії, національних героїв

Провідною темою у прозі М.Старицького залишається історична. Національна пам’ять, національна самосвідомість, багатостраждальна доля України – саме ці питання турбують прозаїка. Повість «Облога Буші» - один із творів антимілітаристського спрямування. Прочитайте, що означає слово антимілітаризм.

Антимілітаризм – широкий міжнародний рух проти політики мілітаризму, гонитви озброєнь, підготовки і розв’язання імперіалістами загарбницьких та грабіжницьких воєн.

Війна і мир. Якими кривавими дорогами історії довелося пройти нашим пращурам. Старицький уславив тих, хто стояв за землю, за віру, за волю. Своїм твором він заперечує війну, як шлях помсти й крові. Змушує нас, прийдешніх, не допустити війни.

4. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

• Визначте проблематику твору. Орієнтовні відповіді

— Патріотизм, служіння вітчизні і зрада;

— кохання;

— самопожертва;

— життя і смерть

— братовбивчі війни; та ін.

Викладач

Остання проблема дуже важлива. З поняттям антимілітаризм ви познайомилися. То у чому ж антимілітаристське спрямування повісті?

Студенти

-​ Детально виписані батальні сцени, змальовано, як молоді, дужі люди гинуть, страждають і мучаться, як руйнуються сім’ї, нехтуються почуття.

-​ Показано безглуздя війни, її антигуманну сутність, пов’язану з людськими вадами, аморальністю.

-​ Автор наполягає на тому, що війна з боку загарбників несправедлива, люди змушені захищати рідну оселю, своїх близьких.

III. Закріплення знань, умінь та навичок

Бесіда за запитаннями.

1.​ Коли відбуваються події повісті М.Старицького «Облога Буші ?» (Восени 1654 року.)

2.​ Хто раніше володів замком «Орлине гніздо» в Буші? (Рід польських шляхтичів Чарнецьких .)

3.​ Від кого обороняли Бушу і чому?(Від поляків, які хотіли повернути свої володіння і помститися).

4.​ Хто керував обороною Буші?(Сотник Завісний.)

5. Кому доручили очолювати оборону замку?(Дочці сотника Завісного Орисі.)

6. Знайдіть і зачитайте опис містечка й фортеці Буші «Орлине гніздо», яке колись належало магнатові Чарнецькому.

7. Хто такий Антось Корецький? Ким він був для Орисі?(Названий брат Орисі, якого батько ще малим знайшов напівживого, врятував, виростив і виховав доброго козака.Орися його дуже кохає, але після того, як Корецький перейшов на бік шляхти, Орися, тяжко страждаючи, викинула його з думок.)

8. Як козаки зустріли поляків?(Козаки відкрили такий вогонь, що атака захлинулася. Загинуло безліч нападаючих. Потоцький аж синів з люті й наказав будь-що до вечора здобути фортецю.

9. Яку таємницю розповів отець Василь Орисі?(Що під церквою пороховий погріб і дав ключі від дверей.)

10. Де і при яких обставинах зустрілися Антось із Орисею?(Антось приїхав парламантером . Орися сказала, що ніяких перемовин не буде і наказала вистрілити, але ядро не попало. Парламентери послали стрілу із запискою, де говорилося про те,що їх відпустять живими, якщо здадуться й полишать зброю та замок.Корецький зробив приписку для Орисі – він просив останнього побачення, бо не хотів гинути непрощеним . Орися порадилася з народом і вирішили не здаватися. Наказала впустити одного Корецького.Антось запропонував Орисі втекти разом. Без Орисі йому життя немиле, а загибель разом із нею – щастя. Дівчина дає йому ключ від льоху і просить прийти туди за її умовним сигналом.

9. Як чинили козаки, потрапивши в безвихідь, в оточення ворогів ?( Убивали одне одного )

10. Чим закінчується твір ? Зачитайте, будь ласка .(Орися підриває фортецю із собою, коханим, захисниками та ворогами).

Завдання студентам.

• Визначте поняття, явища чи почуття, які об’єднують героїв або всім їм притаманні.(Відповіді. 1 — патріотизм, антимілітаристські настрої; 2 — вміють сильно кохати; 3 — жорстокі вороги України.)

IV. Підбиття підсумків заняття

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення.

«Повість на мене справила враження …»

«Я вдячний (вдячна) нашому часові …»

«Нашим сучасникам треба мати на увазі, що …»

V.Домашнє завдання

Вміти аналізувати повість, характеризувати героїв.

Робота над змістом повісті «Оборона Буші»

- Історична основа

- Жанр, жанрові особливості, літературний напрямок.

- Композиція.

- Сюжет, поза сюжетні елементи, їх роль у цілісності твору, розкритті змісту, настрою.

- Тема твору.

- Проблематика, конфлікти.

- Художні образи, їх місце і роль у творі. Визначити поняття, явища або почуття, які об’єднують героїв або їм усім притаманні.

Ідейно-художній аналіз повісті.Першу свою повість «Облога Буші» Михайло Старицький написав у 1891 р., у період розквіту прози в українській літературі. Поява творів великої прози (повісті, романи) засвідчила те, що, попри гоніння й утиски імперського режиму, наша література бурхливо розвивається й сягає свого розквіту. Саме красному письменству судилось у ту добу виконувати роль рушія історичного самоусвідомлення українського суспільства, бути формою збереження й самовизначення його національної ідентичності.

Ідейно-тематичний зміст. Темою повісті «Облога Буші» є зображення реальної історичної події — героїчної оборони містечка-фортеці Буші, що на Поділлі, під час Національно-визвольної війни в листопаді 1654 р. Ця героїчна оборона мала на меті затримати просування на схід польської армії й дати можливість війську Богдана Хмельницького дочекатися підмоги. Повість пройнята ідеєю гуманізму, засудження братовбивчої війни; автор утверджує такі основоположні цінності, як любов до рідного краю, вірність своїй вітчизні, засудження зради.

Виразне національне забарвлення має ідея єдності, яка реалізується в повісті передусім через зображення абсолютної однодумності захисників фортеці: якщо боротися — то всім боротися, якщо ж умерти — то всім умерти, але не здатися ворогові. «Єдиномисліє» підкреслено репліками, які подано узагальнено («Не дамося живцем! — покрикнула грізно жонота») чи індивідуально («Треба усім стояти за нашу святиню до останнього, — каже Орися Завісна батюшці, — і опісля разом чесно всім полягти в братській могилі»).

Як уже говорилося , у творі змальовані реальні історичні події та їх учасники: з одного боку — поляки, німці й татари, з іншого — українці; історичне підґрунтя має також образ сотника Завісного (у деяких документах — Завістного), його доньки, поляків Чарнецького і Яскульського. Решта героїв — плід творчої уяви письменника.

Безумовно, повість «Облога Буші» пригодницька. Взагалі в пригодницьких творах М. Старицького відчувається школа Вальтера Скотта, особливо це помітно в таких елементах повісті: авантюрний сюжет, швидкий темп розвитку дії, заплутані ситуації, люди сильної волі, віщий сон та ін.

Отже, за жанрово-стильовим визначенням твір М. Старицького «Облога Буші» — романтична історико-пригодницька повість. Події у творі відбуваються впродовж декількох днів і в одному місці — у замку й біля нього. Лише в спогадах героїв читач переноситься в минуле й на далекі відстані (Січ, Польща та ін.).В епіграфі — уривку з народної думи — як композиційному елементі твору сконцентровано й поетично подано героїко-патріотичну ідею повісті: Ой напилися і сестри, і браття кривавого пива край лугу, Та не дали ні себе, ні віри святої ворогам на поругу! Крім того, епіграф виконав функцію своєрідного стильового й пафосного камертона, який задав усьому твору героїчного звучання.

Повість розпочинається традиційним для прози Старицького зачином, у якому вказано час і місце події: «Це було в самий розпал великої трагедії, що уготувало польське панство в спілці з прислужниками Лойоли, завзявшися на святиню українського духу, на його буття, — трагедії, що охопила пожарищами всю Україну-Русь, пронизала серце в Польщі й під її руїнами закінчилася. Це було тої доби, коли розпанахана Україна мусила в московського царя Олексія Михайловича оборони шукати, коли він, уже по Переяславській раді, послав свої потуги в Литву. Це було тої доби, коли знеможена від ненатлого гніву Польща, закупивши татарські загони, кинулася разом із невірою на омиті слов’янською кров’ю країни, аби сплюндрувати їх упень і повернути геть усе на руїну. Це було тої доби, коли два кревних народи, призначені на дружнє та рівне буття, вчинили між себе розраду й, піднявши стяги на стяги, стали “у дідівську славу дзвонити”. Це було восени 1654 року».Зачин тут особливий: він, як і епіграф, наснажує твір героїко-романтичним звучанням, цьому сприяють повтори однотипних фраз, пафос, інверсії.

Сюжет повісті поступово загострюється, у ньому розгортається тісно переплетений вузол проблем, інтриг — саме ці композиційні ознаки тримають читача в постійному напруженні. Михайло Старицький ставить за мету виховувати українську за духом людину, долати імперські упередження й стереотипи. Тому намагається всіляко зацікавлювати читача, вибудовує сюжет так, аби інтриги й колізії, таємниці суперників були відомі читачеві.

Важливу роль у творі відіграють такі позасюжетні елементи, як інтер’єр, пейзаж і портрет. Хоч пейзажів у повісті й небагато, проте вони символічні: за аналогією до фольклорних паралелізмів вони передують важливим чи навіть вирішальним подіям і ніби віщують про них. Згадайте побачену Орисею вві сні картину нічної грози напередодні вирішальної битви: «Ясне, пекуче сонце вкрила чорна, густа хмара; зі сходу невтримано несеться бурхливий, рвучкий вітер, вивертає у своїм хижім леті і каміння, і ліси, зі свистом і грюкотом налітає на калину, вириває її з корінням і несе понад сердитим, клекочучим Дністром… Але й явір крутиться в повітрі… От він злетів угору, метнувся вбік і цупко обхопив своїм віттям калину,— вони сплелися, сплелися навіки, нерозлучно… Вкупі несуться вони понад Дністром, хвилі його ростуть, здіймаються високо, червоніють від крові, обертаються в страшне палаюче полум’я й ловлять у свої обійми улітаючих калину і явора».

Додаткового, увиразнювального колориту надають композиції повісті інтер’єри. Вони можуть контрастувати з характером героя, а можуть бути й суголосні з ним. Скажімо, інтер’єр світлиці Орисі органічний з її героїко-романтичним образом: «У третій, вигнутій луком, надвірній стіні прорізане вікно, вузьке-вузьке та глибоке, майже не вікно, а бійниця; і в ясний сонячний день через ту розщілину мало до дівочого покою світу сягає, а тепер воно якось лиховісне чорніє. Проти вікна, у гострім кутку, навпаки, лагідно й ясно: багато наставлено там богів і в рамах, і в ризах коштовних, і київського, і польського письма, а перед ними на довгім шнурку, оздобленім паперовими квітами, висить лампадка. Легесеньке тремтяче світло її осяює стиха святобливий лик Божої Матері, що своєю ризою закрила мир від напастей…»

Портрети героїв повісті лаконічні, але яскраві й переконливі. Моделюючи їх, письменник використовує сміливі й емоційні порівняння. У них явно проступають симпатії чи антипатії автора. Порівняйте портрет гетьмана Потоцького й родовитого шляхтича Антося Корецького (зверніть увагу на виділені слова): Потоцький: «І криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава — нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої Речі». Корецький: «огрядний і стрункий — красень-юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світилися ласкою і відвагою сині очі». До прикметних композиційних особливостей належить діалогізація. Діалогів у повісті багато, вони роблять твір динамічним і захопливим. Саме така посилена діалогічність наближає повість (як і, скажімо, «Кайдашеву сім’ю» І. Нечуя-Левицького) до драматичного твору (до речі, через сім років після написання повісті М. Старицький переробив її на драму з такою ж назвою). Образна система. Художня цінність «Облоги Буші» полягає не лише в її ба-гатопроблемності й композиційній довершеності, а й у виразно окреслених характерах. Патріотизм, самопожертву в ім’я суспільних ідеалів, високу духовність утілено в образі сотниківни Орисі Завісної. З перших сторінок повісті увага читача зосереджується на долі й душевному конфлікті дівчини як романтичної героїні. Автор підкреслює високі моральні якості Орисі, провівши її через випробування любов’ю, показавши її патріотичний подвиг. Орися — сильна натура: у тяжкий момент вона не просто знічується, а, навпаки, твердо вирішує допомагати козакам — оборонцям фортеці. Цікаво трактує автор через образ дівчини категорію гріха в християнській етиці. Згадайте епізод, у якому Орися втішає й просвітлює подругу Катрю, котра побивається за коханим чоловіком, який може загинути в бою: «Гріх! От перед цією Святою Матір’ю гріх! — показала на образ Орися. — Вона віддала ради нас свого сина на муки, на смерть, а ми будемо побиватись, що доведеться за віру святу й за вітчизну вмерти!»

Узагалі релігійність є домінантою світоглядної й ідейно-естетичної системи письменника. Образ Христа проходить через усю повість як істина й моральний орієнтир, утілення любові, добра й світла. Він — і натхненник, і помічник оборонців фортеці, для яких на першому місці — захист віри, а вже через неї — й України: «…покликав вас (Господь) стати твердо і купно до останнього подиху за хрест цей і за матір Україну».

Михайло Грушевський, аналізуючи історичний період Хмельниччини, писав: «Релігія — це прапор національности в тім часі… Церква — се предмет особливої уваги й опіки української суспільності, заразом показник її національної сили і значення, живчик (тобто пульс) її національного життя». Отож зрозуміло, чому герої повісті не можуть поступитися святинями, символами віри: «Не продамо нашої церкви і за наше життя!» — вигукує один з оборонців Буші.

Активним захисником віри, наставником Орисі й інших оборонців виступає панотець Василь. Його образ, як і інші у творі, романтично-пафосний. Рефреном через увесь твір проходить його настанова про богоданість і боговизначе-ність усього і вся у світі:

«— Я до вас, панотченьку, — сказала вона (Орися) рівним, спокійним голосом, — мій батько прислав з пригороду двох козаків для останньої оборони з нами замку — очевидячки, кінець наш прийшов!

Сотник Михайло Завіснèй і його козаки — образи ідеалізовані. Старицький поетизує в романтичному ключі козацьку вольницю, звитягу, запорозьку науку для юнаків, а особливо — гумор. Навіть у батальних сценах репліки козаків щедро пересипані щирим сміхом:

«— А тривайте, хай гукне ще й пані, — сказав ще й Шрам і приставив ґнота до полички.

Грюкнула пані, та так, що аж земля кругом стріпонулася і посипалася грудками в рів..

— Докинула, докинула пані вельможна! — зраділи козаки. — Саме на середину греблі шерепнула!

— Спасибі, добродійко! — поклонилися другі. — Відпасла, хвала Богові, черево, так за те ж по-панськи й гримнула!

— Та он, гля, братці, — деякі аж припали до греблі, — певно, винюхують… панський гостинець…»

Цей образ найбільш динамічний і рельєфний у повісті: Антось не лише не погоджується з позицією нападників, а й розмірковує, як би закликати магнатів відмовитися від замірів поневолити Україну, як прихилити до мирного співжиття два сусідні народи. Проте мрії Антося виявилися недосяжними, тому його загибель бачиться символічною — як крах ілюзій щодо примирення двох народів. Антось не лише наскрізь видумана особа, але й історично неможлива. Такого магната не те що не було в ХVІІ столітті, не знайдемо його також за цілий час історичної Польщі. Се не тільки тому, що на польській землі такі постаті не родилися ніколи, навіть зродиться не могли… перед ХІХ століттям. Антось — се виріб чистої фантазії Старицького і найкращий доказ, що історія для нього tabula rasa. Літературознавець Володимир Поліщук: «Очевидна умовність образу Антося Корецького в атмосфері ХVІІ століття тільки додатково підкреслює й увиразнює мистецьке “надзавдання”, яке ставив перед собою і своїми творами М. Старицький: якнайефективніше перенести події історичної давнини на своє сьогодення, у тому числі й на проблеми пробудження національної свідомості українців, міжнаціональних відносин, слов’янофільства, просвітництва тощо. Так само очевидна й романтична підоснова мистецького конструювання такого образу, яка особливо концентровано виявляється в кінцевій долі (загибелі) героя».

Оборона Буші

1654 рік. У подільському селі біля замку Буша збирається загін козаків, щоб виступити на заклик Хмельницького проти ляхів, які знущаються над українським людом. Матері, жінки, сестри, старі прощаються з рідними. Похід благословляють у церкві. Свиридиха, у якої від рук шляхти загинула вся сім'я, окрім одного онука, роздає зброю, інші — їжу, амуніцію. Мар'яна, дочка сотника, нудьгує, бо пішов на війну й не повернувся її коханий Антось. Колись батько знайшов непритомного хлопчика в лісі, виходив і виховав його, як рідного. Діти росли, як брат із сестрою, а потім у їхніх серцях спалахнуло кохання. І Раптом почулися крики — троє юнаків билися з ляхом. Безрукий дід Шрам ще й вистрелив у нього й поранив. Коли лях упав, Мар'яна і сотник впізнали Антося. Юнака виходили. Мар'яна була щаслива, але Антось тяжко карався, боявся признатися, що він поляк, католик. Коли його поранили в бою, магнат впізнав у ньому сина покійного князя Петра Порецького. І раніше Антось трохи пам'ятав своє дитинство в замку, але сотник Завісний, який його знайшов, запевнив, що він — козацький син і в замку був у неволі. Нарешті Антось зважився і признався Мар'яні, хто він. Дівчина сказала, що між ними тепер нічого бути не може, він — ворог України і її особистий теж. Юнак умовляв, говорячи, що чвари розводять ксьондзи та попи, а простий народ тут ні до чого, бідні поляки теж страждають від гніту панів. Та Мар'яна була несхитною, переконаною, що не можуть бути в мирі пани й селяни, католики й православні — віковий печальний досвід це підтверджує. Антось каже: «Невже я ворог тим, / Що не кляну отчизни й віри предків», запевняє, що любить Україну, як другу неньку. Два роки він шукав знані, і розуму й почув від мудрих, «що щастя всіх людей — /У лагоді у братстві, у освіті, / Що віра — то тоді святійша річ, / Коли вона любов і згоду сіє». Приходить звістка, що козацький загін увесь, разом з наказним гетьманом, поліг під Кам'янцем через якусь зраду. У пишному палаці Порецьких зібралися шляхтичі. Жінки зацікавилися молодим князем, кожна прагне здобути його увагу й прихильність, особливо Ядвіга. Антось ходить сумний, не може вики нути з голови Мар'яну, говорить про те, що треба народам нарешті порозумітися, припинити кровопролиття, але його не лише не розуміють, а й піднімають на кпини, навіть вважають бунтарем, зрадником. Чарнецький забирає його до війська, яке вирушає придушувати правовірних. Богун посилає наказ, щоб укріпили замок Буші і трималися якомога довше, поки його війська з'єднаються з військами Хмельницького. Ведуть ляхів люті вороги України — Потоцький та Чарнецький. До замку прямують біженці — жінки з дітьми, старі. Мар'яні доручають командувати обороною замку, а всі чоловіки — старий сотник Завісний, поранені Вернигора, хорунжий Денис, онук Свиридихи та інші — стали на захист підзамкового містечка. На мури замку витягли гармати, гаківниці, приготували казани з киплячою смолою, окропом. Розпочався штурм. Чоловіки мужньо відбивали атаку за атакою і майже всі загинули. Старого сотника взяли в полон, обіцяли закатувати, якщо замок не здасться. Тоді Вернигора, жаліючи свого командира, вистрелив у нього. Мар'яна стояла на валу, командувала обороною і мучилася своєю любов'ю до Антося, яку не могла вирвати із серця. Раптом прилетіла стріла із запискою, що ляхи посилають парламентера. Цим послом виявився Антось. Він передав вимогу Чарнецького здатися й обіцянку зберегти життя оборонцям, а Мар'яні сказав, що його вже нічого не пов'язує з підлим воїнством, і що він не скривдив мечем жодного українця, що любить дівчину все так же палко, більше за життя. Мар'яна зраділа і сказала, щоб через деякий час він прийшов у байрак і пробрався ходом до церкви, дала ключі. Ще раніше батько їй відкрив таємницю, що в льосі під церквою стоять бочки з порохом, можна ними скористатися, щоб знищити і ворогів, і себе не дати на поталу. Мар'яна зі стягом вибігає на чолі жіночого війська, б'ється мужньо і вправно, як орлиця. Але сили нерівні. Дівчинка йде до льоху, разом із Катрею вони налаштовують бочки для підриву. Катря йде нагору, щоб подати сигнал, коли збереться найбільше ворогів, .і Мар'яна очікує Антося. І той приходить. Він готовий віддати разом із нею життя. Закохані переживають хвилини неймовірного щастя. Катря подає сигнал — і Мар'яна кидає палаючий смолоскип у бочку з порохом.

Коментар

Історико-романтичну повість М. Старицького «Оборона Буші» називають ще історичною драмою. У творі порушуються важливі проблеми — війни і миру, порозуміння українського та польського народів, соціальної справедливості. У романтичному дусі змальоване кохання сотниківни Мар'яни, яка очолила оборону Буші, і польського князя Антося, який хотів миру й злагоди між їхніми народами та людьми різних віросповідань.