Міжнародна організація зі стандартизації 15 червня 2011 р. опублікувала стандарт ISO 50001 (Система енергоменеджменту – Вимоги з посібником із використання) – 13 Requirements with guidance for use. Питання енергобезпеки й енергоефективності стали новим викликом для сучасного суспільства й тому привертають увагу фахівців у багатьох країнах світу.

У ряді європейських країн (Данії, Ірландії, Швеції, Іспанії), а також у США й Південній Кореї вже прийняті й успішно застосовуються національні стандарти у сфері енергоменеджменту, які виступають як один із діючих засобів підвищення енергоефективності організацій.

Попередниками стандарту ISO 50001 стали американський стандарт ANSI/MSE 2000:2005, корейський стандарт KS A 4000:2007 і стандарти ряду європейських країн у сфері енергоменеджменту.

У Європі вийшов європейський стандарт EN 16001:2009, що має аналогічну назву. В основі EN 16001 — національні стандарти: Данії (DS 2403:2001), Швеції (SS 627750:2003), Ірландії (I.S.393:2005) і Іспанії (UNE 216301:2007).

Стандарт визначає вимоги для системи енергоменеджменту, що дозволяє організації почати системний підхід до безперервного поліпшення енергоефективності (energy efficiency) і енергопараметрів (energy performance). Стандарт застосовується до всіх типів організацій незалежно від їх розміру й галузевої належності, тому він не містить заздалегідь установлених критеріїв енергоефективності. Передбачається, що ISO 50001 буде придатний для сертифікації подібно стандартам інших систем менеджменту (ISO 9001:2008, ISO 14001:2004, OHSAS 18001:2007).

Виходячи із ISO 50001 організація повинна:

• установити, документувати, впровадити й підтримувати в робочому стані систему енергоменеджменту відповідно до вимог чинного стандарту;

• визначити й документувати область і межі системи енергоменеджменту;

• визначити й документувати, як вона виконує вимоги цього стандарту, щоб досягти безперервного поліпшення в частині енергоефективності.

Згідно із ISO 50001 топ-менеджмент організації повинен демонструвати стосовно системи енергоменеджменту зобов'язання з безперервного поліпшення її ефективності за допомогою:

• визначення енергополітики;

• ідентифікації області й меж, у рамках яких впроваджена й функціонує система енергоменеджменту, і її виконання скрізь в організації;

• визначення необхідних критеріїв і методів, щоб гарантувати, що й функціонування процесів, і контроль цих процесів залишаються ефективними;

• включення енергоміркувань (energy considerations) у довгострокове планування, якщо це припустимо;

• доведення до відомості всіх зацікавлених осіб усередині й поза організацією важливості енергоменеджменту;

• установлення енергоцілей і гарантування їх досягнення;

• виділення необхідних ресурсів;

• проведення аналізу системи з боку керівництва.

Енергополітика — це найважливіший елемент системи енергоменеджменту. Визначити й документувати енергополітику організації — це обов'язок топ-менеджменту.

Вона повинна:

• звертатися до всіх факторів істотного використання енергії;

• відповідати області й межам системи енергоменеджменту;

• бути доречною характеру й масштабу використання енергії;

• бути сумісною з політикою інших систем менеджменту.

При розробленні енергополітики топ-менеджер повинен заявити такі зобов'язання, як:

• виконання вимог цього стандарту;

• дотримання законодавчих та інших вимог, з якими вона погодилася виконувати добровільно;

• вести безперервне поліпшення енергопараметрів.

Розроблювачі проекту ISO 50001 уводять поняття «енергопрофіль організації» (energy profile) і вважають важливою насамперед ідентифікацію сьогоденних й минулих витрат енергії у ході так званої "базової оцінки" (baseline assessment). Так, організація повинна встановити, впровадити й підтримувати в робочому стані документовану процедуру розроблення й підтримки актуального енергопрофілю.

Він повинен:

• бути поєднаним з областю системи енергоменеджменту;

• обновлятися в певні інтервали й використовуватися при плануванні.

Первинний енергопрофіль (initial energy profile) є відправною точкою для всіх наступних дій. Він повинен визначити так званий енергобазис (energy baseline) для відповідного періоду часу, передбачати всі напрямки істотного використання енергії й фактори, що впливають на таке використання. Саме стосовно цього енергобазису повинні прослідковуватися енергоефективність, її зміни в гірший або кращий бік.

У ході базової оцінки організація повинна зокрема:

• ідентифікувати спорудження, устаткування, процеси й персонал, що працює для або від імені організації, які значною мірою стосуються енергоспоживання;

• ідентифікувати інші доречні зміни, що впливають на енергоспоживання;

• установити індикатори енергоефективності (EPI);

• вести записи методу(ів) для ідентифікації цих факторів;

• аналізувати на регулярній основі ідентифіковані фактори істотного використання енергії;

• ідентифікувати й розміщувати за пріоритетами можливості для поліпшення енергопараметрів.

Енергоцілі й показники (energy objectives and targets) залишаються значущим елементом системи енергоменеджменту організації. Вони повинні бути сумісні з її енергополітикою і включати зобов'язання з поліпшення енергоефективності, а також щодо виконання законодавчих та інших вимог, які організація погодилася виконувати добровільно.

Установлені енергоцілі й показники повинні бути:

• по-перше, вимірними;

• по-друге, документованими;

• по-третє, включати терміни для їхнього досягнення.

Для досягнення поставлених енергоцілей і показників стандарт ISO 50001 пропонує організації скласти й підтримувати в робочому стані плани дій у сфері енергоменеджменту (energy management action plans).