Хід уроку

І. Організаційний момент

1. Облік відвідування

2. Перевірка домашнього завдання

3. Повідомлення теми й мети уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь здобувачів освіти

Запитання до здобувачів освіти. Поясніть нижче наведіні вислови:

1. Не підприємець платить зарплату - він лише вручає гроші. Це товар платить зарплату. Б. Франклін

2. Будь-яка комерція - це спроба передбачити иайбутнє. С. Батлер

3. Бізнес, який не робить нічого, крім грошей, - це бідний бізнес. Г. Форд

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності здобувачів освіти

IV. Вивчення нового матеріалу.     

Записуємо у конспект 

Бригадна організація праці. Класифікація і чисельний склад бригад

Бригада - це кооперація праці кількох робітників, що виконують загальну виробничу задачу, колективно відповідають за результат роботи і розподіляють заробіток за коефіцієнтами трудовитрат.

Бригадний працю в умовах сучасного виробництва - об'єктивне соціально-економічне явище.

Бригада є такою формою організації та стимулювання праці, при якій вона являє собою первинний осередок трудового колективу. Бригадам планують основні кількісні та якісні показники роботи, встановлюють нормативи всіх витрат на виробництво продукції. У бригаді забезпечується матеріальна зацікавленість у результатах колективної праці на основі застосування оплати за кінцеві результати роботи.

Бригадна форма організації праці може і повинна застосовуватися в рамках виробничого циклу, скрізь, де традиційно використовувалася індивідуальна форма організації праці.

Бригадне поділ праці доцільно створювати в наступних випадках: при обслуговуванні великих і складних виробничих агрегатів; на потокових лініях для дотримання ритму роботи (бригада на складальних конвеєрах); виконанні комплексних робіт, які не можна враховувати окремо (вузлова збірка і загальний монтаж виробу при відсутності коопераційного складального процесу).

Основними передумовами організації бригадного праці є: необхідність колективних одночасних зусиль робітників для забезпечення нормального виконання технологічних процесів та отримання додаткового ефекту в порівнянні з індивідуальною організацією праці.

Якщо перша умова в чому зумовлюється технічними та технологічними особливостями виробничих процесів, то друге відноситься до сфери соціально-економічних та організаційних аспектів праці. Виробничі та соціально-економічні особливості виробництва обумовлюють необхідність і можливість створення бригад різних видів. В основі класифікації видів бригад лежать організаційні, технічні, технологічні та економічні ознаки.

Найбільш численна і представницька група організаційних ознак, від їх правильного обліку залежить ефективність функціонування бригад.

За організаційною ознакою виділяють бригади:

• а) в залежності від форм розподілу і кооперації праці:

  • • професійного - спеціалізовані та комплексні бригади;

  • • функціонального - ІТП і робітники; тільки основні та допоміжні робітники; тільки основні робітники; тільки допоміжні робітники;

  • • кваліфікаційного - робітники однієї кваліфікації; робітники різних кваліфікацій;

• б) за ступенем поділу і кооперації праці - з повним поділом праці; частковим поділом праці; повної взаємозамінністю робітників;

• в) чисельним складом - малочисельні (до п'яти чоловік); середньої чисельності (6-20 чоловік); укрупнені (від 20 до 50 чоловік, понад 50 осіб);

• г) режиму роботи в часі - змінні (всі члени бригади працюють в одну зміну), наскрізні (члени бригади працюють в дві і більше зміни).

За технологічною ознакою розрізняють бригади:

• а) в залежності від характеру обслуговуваних процесів - обслуговуючі машинні; апаратурні (машинно-апаратурні); складальні процеси;

• б) за ступенем безперервності обслуговуваних технологічних і трудових процесів - обслуговуючі безперервні; переривані (періодичні чи циклічні) процеси;

• в) технологічному поділу і кооперації праці - виконують окрему операцію; комплекс операцій; окрему стадію, переділ; кілька стадій, переділів; закінчений цикл виготовлення продукції (єдина або наскрізна по технологічному процесу бригада);

• г) тривалості технологічного циклу виконуваної роботи - з тривалістю циклу більше тривалості зміни; менше тривалості зміни; кратної тривалості зміни; некратними тривалості зміни.

За технічним ознакою виділяють бригади:

• а) за типом обслуговується бригадної техніки - обслуговуючі однотипне, спеціалізоване або універсальне устаткування; різнотипова обладнання;

• б) ступеня механізації і автоматизації робіт - виконують роботи тільки вручну; виконують роботи частково вручну, частково за допомогою машин і механізмів (машинно-ручні);

• в) обслуговування обладнання - здійснюють обслуговування тільки механізоване; частково механізоване; частково автоматизоване; комплексно-механізована; автоматизоване; комплексно-автоматизоване.

За економічною ознакою розрізняють бригади, що знаходяться на повної або часткової самоокупності залежно від повноважень і відповідальності бригади, вибору форм власності, методу нарахування заробітку та ін.

Перераховані організаційні, технологічні, технічні та економічні ознаки мають велике значення при формуванні бригад, впливаючи на їх тип, склад, структуру.

Професійний склад робітників, що визначається характером (ступенем технологічної однорідності) виробничого процесу, передбачає ділення бригад на спеціалізовані та комплексні. Спеціалізовані бригади включають в себе групу робітників однієї професії, спеціальності, однієї або різної кваліфікації, що працюють за одним нарядом з виконання заданого технологічного процесу в одну зміну. В основі створення таких бригад лежить технологічний принцип. Це відповідає принципу побудови виробничої структури підрозділу підприємства. У міру вдосконалення виробничої структури підприємства більшого значення набувають предметна і подетальная форми спеціалізації об'єктів управління. У цехах і на дільницях, організованих за предметнозамкнутому принципом, професійний склад бригад змінюється - вони трансформуються в комплексні, тобто включають в себе робітників різних професій, які працюють в одну зміну, для виконання комплексу різнорідних технологічних робіт, що охоплюють весь виробничий Никл або частину його. У деяких випадках комплексні бригади можуть складатися тільки з основних робітників, зайнятих реалізацією технологічного процесу, і нс включають в себе допоміжних робітників. Ці бригади створюються при виконанні технологічно однорідних робіт і широко поширені на підприємствах масового виробництва.

За ступенем розподілу праці розрізняють три різновиди бригад: з повним поділом праці, частковим поділом праці, повної взаємозамінністю робітників. Як в комплексній, так і в спеціалізованій бригадах може бути присутнім та чи інша ступінь поділу праці. Повне розділення праці, без суміщення професій або виконання робочим яких-небудь допоміжних робіт, призводить до придбання робочим високих професійних навичок і зростанню продуктивності праці (до відомих меж) . Найтиповішим є поділ праці в масовому виробництві на основі синхронізації потокових і автоматичних ліній з регламентованим тактом. Достоїнствами повного поділу праці слід вважати оплату праці за кінцевим результатом і високий рівень механізації. Однак така форма організації призводить і до негативних наслідків: зниженню змістовності праці, її монотонності, обмеження можливостей підвищувати кваліфікацію і, як наслідок, до плинності кадрів. Тому більш ефективною є організації праці з частковим поділом, освоєнням суміжних операцій, епізодичним поєднанням професій, виконанням ряду допоміжних робіт.

Повна взаємозамінність робітників у бригадах забезпечується в умовах спеціалізованих бригад, проте вона значно складніше у комплексних бригадах.

За змінності роботи розрізняють змінні і наскрізні бригади. Змінні бригади працюють в одну зміну і не передають свої завдання в інші зміни. Така форма організації праці малоефективна, хоча полегшує облік виробітку і оперативно-виробниче планування. Наскрізні бригади формуються з робітників, запитах в декількох змінах. У них забезпечується скорочення часу на міжзмінного перерви, переналагодження обладнання, підготовку роботи змінникові. Тому наскрізні бригади, незважаючи на складність оцінки результатів роботи по змінах, значно ефективніше змінних бригад.

Визначення чисельності робітників у бригаді є складною виробничо-технологічної та соціально-економічної завданням. У рекомендаціях, наприклад для машинобудування і металообробки, великої вважається бригада з чисельністю понад 10 чоловік, де можуть бути ланки (не менше 5 осіб), очолювані ланковим (старшим робочим). Практика показує, що бригади можуть бути малими (3-5 чоловік), середніми (6-9 чоловік), великими (20 осіб і більше). На деяких машинобудівних підприємствах має місце тенденція до укрупнення бригад до 50-70 чоловік. Це обумовлено прагненням орієнтувати на кінцеві результати, забезпечити єдність виробничої структури і форми організації праці, скоротити цело- і внутрішньозмінні втрати, шлюб. Однак управління такий бригадою утрудняється й знижується рівень безпосередніх контактів у праці, а отже, знижуються згуртованість і синергічний ефект (додатковий ефект, що виникає в результаті взаємодії елементів системи). Це протиріччя може бути дозволено двома шляхами: створенням бригадно-виробничих комплексів, тобто шляхом об'єднання бригад різних цехів, зайнятих випуском одного виду продукції (по-справжньому наскрізних); розрахунком деякої оптимальної чисельності робітників у бригаді.

Існує деяка зона максимальних значень продуктивності праці залежно від чисельності робітників у комплексних бригадах, причому вона залежить і від розряду робітників. При середньому розряді робітників від 4-го до 5-го ця зона відповідає чисельності від 9 до 14 осіб, при розряді від 1-го до 4-го - приблизно від 13 до 16 осіб.

Чисельність бригади повинна визначатися не тільки з урахуванням організаційних та економічних умов виробництва, але і соціально-психологічних вимог. Орієнтовні кордону чисельності виробничої бригади: нижня межа становить 10 осіб, а верхній - 30. Всі ці умови і особливості необхідно враховувати при дослідженнях.

V. Закріплення нових знань і вмінь 

Виконайте кросворд.

https://learningapps.org/create?new=40&from=ps95cu7ma22#preview