План

1. Поняття економіки.

2. Предмет, завдання і методи економічної теорії.

3. Структура економіки

4. Сутність, структура, роль потреб в розвитку економіки

5. Економічні ресурси і фактори. Економічний продукт

6. Відтворення і відтворювальний процес

1. Поняття економіки

У розвитку і становленні економічної науки умовно можна виділити чотири фази:

- фаза донаучного розвитку – до вісімнадцятого століття.

- фаза зародження економічної науки – 1750-1870 рр.

- фаза відкриття і розробки основних теоретичних принципів – 1870-1930 рр.

- фаза сучасних теоретичних досліджень і розробок – після 1930 рр.

Слово "економіка" прийшло до нас із Давньої Греції, як поєднання слів "ойкос" - будинок, господарство і "номос" - закон, і спочатку означало "мистецтво ведення господарства". З плином часу зміст терміну змінювався, ставав все більш широким.

Економіка – це сукупність всіх коштів, предметів, речей, субстанцій матеріального і духовного світу, які використовуються людьми з метою забезпечення умов життя, задоволення потреб (система життєзабезпечення, відтворення життя, підтримки і поліпшення умов існування).

Економіка - це наука, яка вивчає взаємодію людей в процесі пошуку ефективних шляхів виробництва матеріальних благ і послуг в умовах рідкості і обмеженості ресурсів з метою максимального задоволення постійно зростаючих і необмежених потреб людини і суспільства.

Економіка - це відносини, що виникають між людьми в зв'язку з процесами виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів в ході цих процесів.

Основною економічною проблемою є обмеженість ресурсів і обумовлена цією обмеженістю проблема необхідності вибору.

Головна функція (призначення) економіки полягає в створенні продуктів, необхідних для життєдіяльності суспільства. При цьому виготовляються два види економічних благ:

а) предмети споживання

б) засоби виробництва (умови творчої діяльності).

2. Предмет, завдання і методи економічної теорії

Економічна теорія - це наука, яка вивчає взаємодію людей в процесі пошуку ефективних шляхів виробництва матеріальних благ і послуг в умовах рідкості і обмеженості ресурсів з метою максимального задоволення постійно зростаючих і необмежених потреб людини і суспільства.

Економічна наука - це сукупність знань, які дозволяють відповісти на ряд основних питань:

Що слід виробляти і в якій кількості (СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА).

Як треба виробляти товари, хто їх повинен виробляти, з якими операційними системами, за допомогою яких технологій (ТЕХНОЛОГІЯ).

Для кого або кому призначаються вироблені товари, як вони розподіляються між споживачами (СФЕРА СПОЖИВАННЯ).

Як розподіляти Як споживати і використовувати продукт виробництва

Основні завдання сучасної економічної науки полягають у тому, щоб описати, проаналізувати і пояснити динаміку економічних процесів, що відбуваються у виробництві, при розподілі виробленого продукту і його споживанні. Висновки економічної науки необхідні для встановлення економічної поведінки суспільства.

Економічна теорія являє собою складну систему наук. Існують різні варіанти класифікації економічних наук. Найбільш поширеним серед них є та, відповідно до якої економічні науки поділяються на загальні, спеціальні та галузеві.

Розгляд та вивчення економічних питань ведеться на рівнях макроекономіки і мікроекономіки.

На рівні макроекономіки вивчається поведінка економічної системи в цілому.

На рівні мікроекономіки вивчаються закономірності і наслідки функціонування окремих суб'єктів в ринковій економіці (наприклад, фірми, банки, домашні господарства).

Також можна виділити мезоекономіку (поведінка певних підсистем національної економіки або галузей народного господарства) і супермакроекономіку (поведінка світової економіки в цілому).

Найважливішими методами дослідження в економічній теорії є: метод наукової абстракції, аналізу, індукції і дедукції, системный підхід, метод функціонального аналізу, історичний і логічний, економіко-математичне моделювання, економічний експеримент та ін.

Економічні принципи:

- допущення «за інших рівних умов»;

- принцип «витрати-вигоди», що вимагає економічно раціонального вибору з цілого ряду альтернатив;

- принцип «після цього, не означає внаслідок цього», який вимагає не змішувати в аналізі кореляцію (залежність) з причинністю.

При вивченні економічних проблем часто використовують позитивний і нормативний аналіз.

3. Структура економіки

Функціональна структура

1. Економіка — це перш за все людина, люди.

Праця як доцільні дії проявилась перш за все в господарюванні.

Людина являє ціль економіки. В той же час люди є засобом економіки.

Людина як частина економіки і її учасник виступає в трьох особах:

- людина-виробник;

- людина-споживач;

- людина-управлінець (координування та узгодження дій).

2. Друга частина економіки — природа. Природа - середовище проживання людей (навколишнє середовище).

3. Третя складова частина економіки — «штучна (антропогена) природа» - все, що створено людиною, виникло в результаті діяльності людей (включає матеріально-речову, енергетичну, інформаційну частини).

4. Інфраструктура - це сукупність об'єктів, що забезпечують функціонування виробництва (виробнича інфраструктура) і умови життєдіяльності людей (соціальна інфраструктура).

5. Предмети споживання (споживчі товари) - все, що покликане задовольняти особисті потреби людей.

6. Інформація – це знання, інтелектуальний продукт, представлені переважно у формі застосовуваних у виробництві результатів наукових досліджень, проектів, а також інформація, споживана людьми.

Економічні процеси і економічні об'єкти мають дві сторони: матеріально-речову (кількісні, об'ємні або натуральні показники) і вартістну.

Подвійна природа економіки, яка виявляється в наявності в ній взаємопов'язаних сторін у вигляді матеріально-речового і грошового початків, є фундаментальною ознакою і принципом економіки.

Галузева структура економіки

Галузь - частина економіки, виробничо-економічна область, в яку входять об'єкти, що володіють єдністю виконуваних функцій, видів і призначення продукції, що випускається, застосовуваних технологічних процесів.

У галузевій структурі економіки - дві групи галузей: галузі матеріального виробництва і галузі соціально-культурної сфери (нематеріального виробництва).

Сфера матеріального виробництва: промисловість (добувна, переробна, машинобудівна, легка) сільське і лісове господарство, будівництво, транспорт і зв'язок, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення.

Соціально-культурна сфера (нематеріальне виробництво): культура, освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, наука, управління, житлово-комунального господарства, побутове обслуговування населення.

Територіальна структура економіки

Територіальна економіка — це економічні об'єкти, розташовані на даній території.

Територіальність економіки треба розуміти і мати на увазі в суто географічному, державно-націоному і природному сенсах.

4. Сутність, структура, роль потреб в розвитку економіки

Потреби – об'єктивна потреба людей в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, розвитку особистості, що вимагає задоволення.

Найбільшого поширення набула теорія американського вченого А. Маслоу, згідно з якою всі потреби за принципом ієрархії розташовуються в наступному висхідному порядку від "нижчих" матеріальних до "вищих" духовних:

1) фізіологічні;

2) в безпеці;

3) в соціальних зв'язках;

4) самоповага;

5) в розвитку.

За суб'єктами (носіями потреб):

- індивідуальні, групові, колективні, громадські.

По об'єкту (предмету, на який вони спрямовані):

- матеріальні, духовні, етичні (пов'язані з моральності) і естетичні (що стосуються мистецтва);

За сферами діяльності: 

потреби праці, спілкування, рекреації та економічні.

Цю класифікацію потреб можна доповнити виділенням потреб раціональних і ірраціональних, абсолютних і дійсних, усвідомлених і не усвідомлених, помилково понятих та ін.

Швидше за все насичуються і мають певну межу збільшення потреби нижчого порядку. По суті, безмежні запити вищого порядку - соціальні та інтелектуальні.

Економічні потреби - це частина людських потреб, для задоволення яких необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ і послуг. Саме вони беруть участь в активній взаємодії між виробництвом і незадоволеними запитами людей.

Тільки при усвідомленні потреб виникає мотивація до праці. В цьому випадку потреби набувають конкретну форму - форму інтересу. Всі інтереси існують в єдності, але між ними є і протиріччя.

5. Економічні ресурси і фактори. Економічний продукт

Виробничо-економічна діяльність - це перетворення деяких видів економічних ресурсів в певний економічний продукт.

До економічних ресурсів відносять: працю, природні ресурси (прийнято називати всі природні ресурси єдиним терміном «земля»), засоби виробництва, грошові засоби, інформаційні ресурси.

В економічній практиці всі види які використовуються в економіці матеріально-речових ресурсів - матеріальні ресурси.

Відтворювані і невідтворювані ресурси.

Призначені для економічної діяльності матеріальні і грошові ресурси називають капіталом.

Фізичний капітал (засоби виробництва) і виділений на їх придбання грошовий капітал.

Інвестиції.

Особливий (невідтворюваний, обмежений) економічний ресурс - час. Ресурси - це те, що надходить, входить в економіку. Фактори - те, що задіяно в виробничо-економічних процесах, використовується в них. Фактори виробництва: земля, праця, капітал.

Економічний продукт - те, що виробляється, створюється, використовується в економіці.

Продукція - матеріально-речовий продукт, створений в процесі матеріального виробництва.

Товар- об'єкт купівлі і продажу, тобто економічний продукт, який після свого створення підлягає продажу або призначений для продажу.

Робота - трудова діяльність, існування якої розглядається як продукт діяльності, як корисний і потрібний її результат, який підлягає оцінці і оплаті.

Проміжний і кінцевий продукт.

6. Відтворення і відтворювальний процес

Відтворювальний цикл (процес) охоплює період від створення продукту до його повного споживання, за яким слідує відтворення, новий цикл виробництва і споживання.

Будь-який економічний продукт в своєму русі по життєвому шляху проходить стадії свого відтворювального циклу: виробництво, розподіл, обмін, споживання (виробниче, кінцеве споживання).

Розрізняють звужене, просте і розширене відтворення в залежності від того, як змінюється кількість виробленого і спожитого продукту від циклу до циклу.

У відтворювальних процесах поряд з факторами виробництва значну роль відіграє зовнішнє середовище.

Взаємне узгодження процесів виробництва, розподілу, обміну, споживання здійснюється за допомогою системи управління економікою.