13 гр. ІІ сем.
Урок № 8. Валовий внутрішній продукт України
Урок № 8. Валовий внутрішній продукт України
дізнатись суть відтворення валовий внутрішнього продукту;
дізнатися які є види ВВП.
Прочитайте матеріали до уроку. Зробіть опорний конспект.
Дайте відповіді на запитання? (Письмово).
- Дайте визначення поняттю (Валовий внутрішній продукт – це…)? 2 бали
- Які є види ВВП, опишіть їх. 3 бали
- Охарактеризуйте валовий внутрішній продукт України за період 2012 р. по 2021 р. 5 балів
Фото конспекту надішліть викладачу sukhanova.tetiana@kpel.kiev.ua
ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (скор. ВВП, англ. Gross Domestic Product, GDP) — макроекономічний показник, що показує ринкову вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених за рік у всіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту та накопичення, незалежно від національної приналежності використаних факторів виробництва.
Валовий внутрішній продукт України в 2021 р. (млн. грн.)
Розрізняють номінальний і реальний ВВП. Номінальний, або абсолютний ВВП визначається в поточних (фактичних) цінах даного року. Реальний ВВП (з поправкою на інфляцію) визначається в цінах попереднього (або будь-якого іншого базового) року. У реальному ВВП, таким чином, враховується, в якій мірі зростання ВВП виявляється реальним зростанням виробництва, а не зростанням цін. ВВП країни при необхідності може бути довідково перерахований в іноземну валюту (найчастіше в долари США).
Валовий внутрішній продукт України з 2012 по 2021 рр. (млн. грн.)
Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:
Номінальний ВВП = pi Ч qi ,
Де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році; pi – ціна i-го товару в поточному році. Отже, на величину номінального ВВП впливають два чинники:1) динаміка обсягу виробництва; 2) динаміка рівня цін.
Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:
Реальний ВВП = р Ч qi.,
Де рo – ціна i-го товару в базисному році. Реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін (Ip):
Реальний ВВП =
Звідси випливає, що
Зміна реального ВВП, % – Зміна номінального ВВП, % = Зміна індексу цін, %.
Якщо величина індексу цін менша за одиницю (Ip < 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням (рис. 1). Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (Ip > 1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.
Для здійснення названих коригувань використовують ціновий індекс (ціновий дефлятор). Індекс цін, який розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:
Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін. Наряду з дефлятором ВВП розраховується індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін – індекс цін, що розрахований для фіксованого кошика споживчих товарів і послуг (q K):
Фіксований споживчий кошик складається приблизно із 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудовано так, що ціна кошика в базисному періоді береться за 100%, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів – компонентів споживчого кошика у поточному періоді в порівнянні з попереднім.
Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:
дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а індекс споживчих цін – тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;
дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;
дефлятор ВВП є поточно зваженим, а індекс споживчих цін є базисно зваженим.
Валови́й вну́трішній проду́кт – один із найважливіших показників розвитку економіки, що становить сумарну ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених економічними резидентами країни на її території за певний період. Екон. резиденти – екон. особи або одиниці (незалежно від нац. приналежності), пов'язані з економікою даної країни своїм екон. інтересом не менше року. Система нац. рахунків подає ВВП у трьох вимірах: за доданою вартістю (вироб. метод), за доходами (розподільчий метод) і за витратами (метод кінц. використання).
При застосуванні вироб. методу сумуються вартісні обсяги продажів підпр-в з вирахуванням вартості матеріалів і послуг, придбаних у ін. орг-цій. Аналіз показника ВВП за цим методом дає змогу виявити співвідношення і роль окремих галузей в утворенні заг. ВВП, а зіставлення показників за декілька років – виявити зміну його структури та динаміку розвитку окремих галузей нац. економіки. Отримані у такий спосіб результати свідчать про характер не лише структурно-інвестиц., а й всієї екон. політики, яка здійснюється в тій чи ін. країні.
У розрахунку ВВП за доходами сумуються усі види фактор. доходів, а також амортизац. відрахування та непрямі податки на бізнес: оплата праці найманих працівників; податки (окрім субсидій на вироб-во та імпорт); валовий прибуток і змішаний доход (див. Табл. 1).
Табл. 1. Розподіл ВВП України
Розподільчий метод розрахунку ВВП має самостійне значення в екон. аналізі, насамперед в аналізі доходів та їх структури, у характеристиці податк. навантаження, частки валового прибутку у ВВП. Якщо від ВВП відняти споживання осн. капіталу (амортизації), залишиться чистий внутр. продукт, який точніше характеризує зростання нац. економіки. У 2021 споживання осн. капіталу в Україні склало 38 885 млн грн, а чистий внутр. продукт становив 228 459 млн грн.
У розрахунку ВВП за витратами сумуються витрати усіх екон. агентів, що використовують ВВП – домашніх госп-в, фірм, держави та іноз. екон. агентів, тобто ВВП = C + G + I + NX, де C – особисті споживчі витрати, які включають витрати домашніх госп-в на товари тривалого і короткочас. користування, а також на послуги (окрім витрат на купівлю житла); G – держ. витрати на утримання армії, органів МВС, освіти, науки, культури, охорони здоров'я, апарату упр. тощо (окрім трансферт. платежів – допомог, пенсій, виплат за соц. страхуванням); І – валові інвестиції, які включають витрати фірм на буд-во, купівлю устаткування, створ. товарно-матеріал. запасів, заміну зношеного устаткування, а також витрати домогосподарств на купівлю житла; NX – чистий експорт товарів і послуг (сальдо експорту та імпорту), оскільки частина створюваного ВВП спрямовується на експорт, а частина коштів країни витрачається на імпортні товари і послуги.