Принципи функціонування ринку

Ринок — це організована структура, де зустрічаються виробники й споживачі, продавці й покупці, де в результаті попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються ціни на товари й послуги та обсяги продажів.

Ринкова економіка — це система економічних відносин, пов’язана з купівлею-продажем товарів і послуг, що здійснюється за допомогою грошей в умовах рівності всіх форм власності, вільної конкуренції та ціноутворення.

Основна характеристика ринкової економіки — це товарне виробництво.

Ринок — це відносини між людьми, що виявляються через обмін, організований за законами товарного виробництва й обігу.

Історично процесу обміну передувало натуральне господарство (спосіб господарювання, за якого продукти виробляються тільки для власного споживання, а не на продаж або обмін).

Недоліки натурального господарства пов’язані з низькою продуктивністю праці через відсутність розподілу праці між господарствами, адже час і сили людей обмежені, а здібності кожної людини дуже різняться між собою.

Переваги натурального господарства полягають у самостійності й незалежності господарства від інших людей. Крім того, до переваг натурального господарства варто віднести те, що людина не зосереджується на якійсь одній діяльності, вона може виконувати різні види робіт, а отже, розвиватися як особистість. Проте очевидно, що в сучасному світі людина не здатна самотужки забезпечити себе всім необхідним.

Основою виникнення товарного виробництва є поділ праці (вирізнення й відокремлення певних різновидів трудової діяльності) та спеціалізація (форма поділу праці, коли процес виробництва окремих продуктів зосереджується в уособлених господарських одиницях). Вигоди, які надають спеціалізація та поділ праці: окремій людині — можливість займатися улюбленою справою й удосконалюватися в чомусь одному; суспільству загалом — заощадження робочого часу та інших ресурсів завдяки більш доцільному їх використанню. Поділ праці та спеціалізація створюють умови для досягнення кожним учасником виробничого процесу високої майстерності в обраній ним справі, що забезпечує високу продуктивність його праці, тобто виробляється дедалі більше товарів якомога вищої якості. Цей чинник робить обмін можливим, оскільки створюється більше товарів, і необхідним, оскільки тільки обмін надасть можливість задовольнити безліч потреб. У межах товарного виробництва продукт праці стає товаром.

Продукти, вироблені не для власного споживання, а на продаж, мають назву товар. У ринковій економіці товарну форму мають і послуги, тобто всі економічні блага будуть реалізовані через ринковий кругообіг.

Ринки класифікують за різними критеріями.

Залежно від об’єктів ринкових відносин (угод) виділяють ринок факторів виробництва, ринок споживчих товарів та послуг, ринок цінних паперів, ринок інформації, ринок валют, ринок науково-технічних розробок тощо.

За критерієм суб’єктів виділяють: ринок покупців (ситуація, коли пропозиція перевищує попит) та ринок продавців (попит перевищує пропозицію), ринок державних організацій та установ (купують певні блага, що необхідні для виконання властивих їм функцій), ринок посередницьких організацій.

За типом власника товару: приватний, державний, комерційний.

За територіальною ознакою: місцевий ринок, регіональний ринок, національний ринок, світовий ринок.

За рівнем насичення товарами та послугами: рівноважний ринок, дефіцитний ринок та надлишковий ринок.

За обсягом ринкових угод: оптовий ринок та роздрібний ринок.

За відповідністю до чинного законодавства: легальний ринок та тіньовий («сірий» та «чорний») ринок.

За ступенем зрілості можна виділити такі типи ринку: нерозвинений, вільний, регульований і деформований ринки.

Нерозвинений ринок характеризувався тим, що ринкові відносини мали випадковий, найчастіше бартерний характер. Проте навіть такий ринок відіграє в суспільстві певну роль, сприяє диференціації членів суспільства, посилює мотивацію до розвитку виробництва різних товарів.

Вільний (класичний) ринок характеризується такими ознаками:

• необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

• абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

• повна мобільність факторів виробництва;

• необмежена свобода руху капіталу;

• наявність у кожного учасника повної інформації про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію);

• раціональна поведінка ринкових суб’єктів;

• повна однорідність товарів;

• встановлення цін стихійно в ході вільної конкуренції;

• відсутність монополії, монопсонії та державного регулювання.

Регульований ринок є результатом діяльності суспільства (держави), маючи на меті обмежити його негативні наслідки, але не знищити мотивації до творчої, ініціативної праці.

Так, вчені вважають, що ринок можна регулювати за допомогою:

• власного ринкового механізму, елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція тощо;

• держави прямо чи опосередковано через планування, державні замовлення, податки тощо.

У будь-якому випадку кожне суспільство намагається знайти оптимальне співвідношення ринкового та державного регулювання. Однак сьогодні немає жодної країни, яка б зробила це ідеально.

Так, надмірне державне втручання в ринкові процеси призводить до їх деформації. Основними ознаками деформованого ринку за умов адміністративно-командної або директивної системи господарювання с: відсутність численних суб’єктів господарювання різних форм власності, значна централізація товарних ресурсів та відсутність самостійності в комерційній діяльності; монополізм виробника й споживача; незбалансованість попиту та пропозиції; значне зростання цін, стрімка інфляція, порушення грошового обігу, бюджетний дефіцит; велика частка тіньової економіки, «сірого» та «чорного» ринку; розвиток бартерних угод, відсутність мотивації до ефективної праці, відсутність вибору в споживача.

Подолання деформації ринку та хвороб ринкової економіки (безробіття, інфляції, нестабільності) вимагає створення умов для виникнення в межах української економіки регульованого ринку. Необхідно забезпечити:

• наявність в економіці різних форм власності та різних форм господарювання, а також вільної конкуренції між ними;

• свободу господарської діяльності, вільний вибір партнерів у господарських зв’язках, самостійність, незалежність та відповідальність за господарські рішення;

• формування механізму вільного ціноутворення;

• вільне маневрування ресурсами (матеріальними, трудовими, фінансовими);

• можливість змінювати умови виробництва, його технологію;

• повний доступ до інформації про стан ринку для всіх учасників;

• збереження ринкової інфраструктури, тобто комплексу галузей, систем, служб, підприємств, що обслуговують ринок;

• збереження значного неринкового сектору економіки;

• послідовну інтеграцію національної економіки до системи міжнародних зв’язків;

• із боку держави — соціальні гарантії громадянам та підтримку непрацездатних та соціально незахищених верств суспільства.