Економіка будь-якої країни має бути організована таким чином, щоб найповніше задовольняти потреби громадян і суспільства загалом. Утім, потреби населення постійно зростають, змінюються якісно, тоді як ресурси для їхнього задоволення є обмеженими й вичерпуються - це головна проблема будь-якої економіки. «Що виробляти?», «як виробляти?», «для кого виробляти?» - хто має давати відповіді виробникам? Як спрямовувати дефіцитні ресурси на виробництво лише тих товарів і послуг, що мають найвищий попит? За всі часи розвитку людської цивілізації знайдено лише один спосіб організації економічного життя, який ефективно розв’язує ці питання, - ринкова економіка.

Ринкова економіка - спосіб організації економічного життя (економічна система), за якого узгодження інтересів учасників економічних відносин і отримання відповідей на питання «що виробляти?», «як виробляти?», «для кого виробляти?» відбувається на ринках

ПРИНЦИПИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ:

• Економічна свобода - базується на приватній формі власності; означає вільний вибір видів діяльності, напрямів витрат і споживання.

• Конкуренція - мирне змагання за повноту реалізації власних інтересів.

• Автоматизм регулювання - узгодження інтересів продавців і покупців здійснюється завдяки добровільним ринковим угодам і вільному ціноутворенню.

Відповідно до принципів ринкової економіки основними власниками всіх ресурсів є населення, яке в економіці представлено домогосподарствами. Підприємства мають залучити ресурси для виробництва товарів і послуг. Перша взаємодія домогосподарств і підприємств відбувається на ринках виробничих ресурсів, на яких домогосподарства виступають продавцями, а підприємства - покупцями. На ринку, внаслідок здійснення продавцями і покупцями добровільних угод купівлі-продажу, ресурси переходять у розпорядження підприємств, а домогосподарства отримують доходи. Гроші, які підприємства платять за ресурси, є їхніми витратами й одночасно - доходами домогосподарств. Так завершується перше півколо кругообігу.

Економічний кругообіг у ринковій економіці

Далі підприємства за допомогою залучених ресурсів виробляють товари та послуги, які потрібні споживачам - домогосподарствам.

Друга взаємодія виробників і домогосподарств відбувається на товарних ринках, де підприємства виступають продавцями, а домогосподарства - покупцями. Домогосподарства витрачають свої доходи на придбання різноманітних товарів і послуг для задоволення своїх потреб, а підприємства отримують грошові доходи.

Унаслідок руху грошових коштів формуються:

- прибутки або збитки підприємств;

- заощадження або борги домогосподарств.

Водночас певні проблеми ринок неспроможний розв’язати, наприклад, приватному сектору невигідно виробляти блага колективного споживання, тобто суспільні блага; з часом конкуренція внаслідок злиття і поглинання компаній може затухати й утворюються монополії; у результаті спадів та економічних криз підприємства можуть масово банкрутувати, що призводить до безробіття й зубожіння частини населення; підприємці з метою економії на витратах не прагнуть піклуватися про довкілля. Саме для подолання цих вад ринкової економіки суспільство потребує участі держави.

Соціальна держава являє собою тип такої держави, яка прагне створити кожному громадянинові максимально сприятливі умови існування, можливості для реалізації його індивідуальних талантів і здібностей, забезпечити високий рівень соціальної захищеності.

Сьогодні йдеться про те, що держава має брати на себе турботу зі створення умов для формування матеріального добробуту громадян, забезпечувати регулювання економіки з огляду на необхідність збереження екологічних умов існування, захищати економічні й соціальні права людини.

Метою соціальної держави є забезпечення гідного існування всіх громадян. Фактично для такої держави діє гасло: «Держава існує для людини, для захисту її загальновизнаних прав і свободи.