Група здобувачів освіти поділена на три відділи:

1.      Відділ основних засобів

2.      Відділ оборотних засобів

3.      Експерти-практики

З «відділу основних засобів» та «відділу оборотних засобів» запрошуються по одному представнику для економічної розминки. Для цього викладачем представлені картки з надписами понять:

-локомотив

-вагон

-будівля залізничної станції

-стрілочний світлофор

-мостовий кран

-будівля диспетчерського пункту

-грошові кошти

-руда

-концентрат

-незавершене виробництво

-готова продукція

-грошові документи

-паливо.

         Здобувачі освіти повинні визначити, які з представлених засобів відносяться до основних засобів підприємства, а які – до оборотних.

         Група експертів може запропонувати обґрунтування здобувачами освіти свого вибору, а також дати визначення «оборотних та основних засобів підприємства».

Основні фонди – це засоби праці які використовуються в процесі виробництва тривалий час (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натурально-речовинну форму, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі, і переносять її на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

До основних фондів відносять: (на приклад)

-локомотив

-вагон

-будівля залізничної станції

-стрілочний світлофор

-мостовий кран

-будівля диспетчерського пункту.

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою ватрість на вартість цієї продукції.

До оборотних фондів відносять:

-грошові кошти

-руда

-концентрат

-незавершене виробництво

-готова продукція

-грошові документи

-паливо.

Ознаки за якими класифікують основні фонди підприємства:

За участю у виробничому процесі: виробничі, невиробничі.

За ступенем участі у виробничому процесі: активна частина, пасивна частина.

Залежно від прав власності: власні, орендовані.

За цільовим призначенням: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструменти та інше.

Залежно від джерел фінансування: внесені до статутного фонду підприємства його засновниками, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів, придбані за рахунок довгострокових кредитів банків, безкоштовно отримані.

Для визначення наявності та руху основних фондів використовують оцінку основних фондів.

Оцінка основних фондів – це грошовий вираз їхньої вартості. Види вартості основних фондів:

-первісна; відновлена; дооцінена; залишкова; ліквідаційна; амортизована; балансова; середньорічна.

Натуральні показники (площа, об’єм, потужність, продуктивність обладнання, кільеість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначені виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів і т.п.

         Існують два види зносу основних фондів:

Фізичний знос – втрата основними фондами технічних властивостей та характеристик в результаті експлуатації, атмосферних впливів, умов збереження.

         Моральний знос – знецінення вартості основних фондів до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу.

         Амортизація – це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості основних фондів. Амортизаційні відрахування відносяться н витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства. Який і використовується для відновлення основних фондів.

         Існують наступні методи амортизації основних фондів підприємства:

Прямолінійний (рівномірний)

Метод зменшення залишкової вартості

Метод прискорення зменшення залишкової вартості

Кумулятивний метод

Виробничий метод

Податковий метод зменшення остаточної вартості.

         Види відтворення основних фондів:

Розширене відтворення, під час здійснення якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає. Здійснюється шляхом:

Технічного переоснащення підприємства;

Реконструкції діючого підприємства;

Розширення діючого підприємства;

Нового будівництва;

Модернізації діючого виробничого обладнання.

Просте відтворення, під час якого досягається збереження споживчої вартості основних фондів. Здійснюється шляхом проведення відповідних ремонтів (поточного, капітального, відновного) та зміни застарілих об’єктів.

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію.

Основні риси, які відрізняють оборотні фонди від основних фондів підприємства.

Основні риси – це те, що основні засоби приймають участь у виробництві продукції протягом довгострокового періоду, а оборотні засоби – одного технологічного циклу. Основні засоби переносять свою вартість частково на вартість виготовленої продукції у вигляді амортизаційних відрахувань, а оборотні – кожного технологічного циклу повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції.

         До складу оборотних фондів підприємства входять:

виробничі запаси: необхідні для забезпечення процесу виробництва сировиною та матеріалами;

незавершене виробництво: предмети праці, які ще не пройшли всі стадії обробки;

витрати майбутніх періодів: нематеріальні елементи оборотних фондів, які включають витрати на підготовку та освоєння нової продукції, які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному році.

Сутність оборотних коштів підприємства

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Де хто з економістів трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів:

Оборотні кошти – це грошові ресурси, що їх вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції;

Оборотні кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

Класифікаційні ознаки оборотних коштів підприємства:

За місцем та роллю в процесі виробництва: оборотні фонди, фонди обігу

За джерелами формування оборотних коштів: власні, позикові

За способами планування та нормування: нормовані, ненормовані.

Важливим показником ефективності використання оборотних коштів є оборотність. Оборотність оборотних коштів – тривалість повного кругообігу засобів з моменту придбання оборотних коштів до виходу та реалізації готової продукції. До показників оборотності оборотних коштів відносяться:

-коефіцієнт оборотності – показує, скільки оборотів можуть зробити оборотні кошти за певний розрахунковий період часу;

-коефіцієнт завантаження – показує, скільки оборотних коштів підприємства приходиться на 1 гривню реалізованої продукції;

-тривалість одного обороту – показує тривалість одного обороту оборотних коштів у днях.

Мета нормування оборотних коштів полягає у визначені раціонального розміру оборотних коштів, що відновлюються на певний строк у сферу виробництва та сферу обігу.

Існують три методи нормування оборотних коштів:

Метод прямого розрахунку гронтується на розрахунках нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів: виробничими запасами, незавершеним виробництвом та іншими.

Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в плановому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства порівняно з попереднім.

Коефіцієнтний метод: норматив визначається на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків.