Урок № 8. Поняття підприємства та його принципи

Хід уроку

І. Організаційний момент

1. Облік відвідування

2. Перевірка домашнього завдання

3. Повідомлення теми й мети уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь здобувачів освіти

Запитання до здобувачів освіти. Поясніть нижче наведіні вислови:

1. Не підприємець платить зарплату - він лише вручає гроші. Це товар платить зарплату. Б. Франклін

2. Будь-яка комерція - це спроба передбачити иайбутнє. С. Батлер

3. Бізнес, який не робить нічого, крім грошей, - це бідний бізнес. Г. Форд

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності здобувачів освіти

Настрій на позитив - інтерв’ю у бізнесмена.

«Сер, у чому секрет вашого успіху?» - запитав репортер успішного бізнесмена.

·         Всього два слова!

·         І які ж, сер?

·         Правильні рішення.

·         І як же ви приймаєте правильні рішення?

·         Одне слово.

·         І що це за слово?

·         Досвід!

·         І як ви отримуєте цей самий досвід?

·         Два слова.

·         І які ж?

·         Неправильні рішення.

IV. Вивчення нового матеріалу.     

Записуємо у конспект   

План уроку:

1. Сутність, принципи та функції  підприємництва.

2. Форми підприємницької діяльності в Україні:

А) за формами власності;

Б) за сферою підприємницької діяльності;

В) за кількістю працюючих.

3. Суть та види господарських товариств в Україні.

4. Кругообіг фондів підприємства та їх структура.

5. Витрати підприємства та їх класифікація. Поняття собівартості.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Підприємець – особа, яка поєднує новаторські, комерційні й організаторські здібності, застосовує їх для пошуку і розвитку нових видів та методів виробництва, нових сфер використання капіталу, отримання нових благ та нових якостей.

Суб’єктами підприємництва можуть бути: громадяни України, інших держав, юридичні особи всіх форм власності.

Об’єкт підприємництва – певний вид діяльності (виробництво, торгівля, посередництво, операції з цінними паперами, інноваційна справа), що матеріалізується у вироблюваній продукції або благах, у вигляді послуг, інформації.

Підприємництво як тип господарської поведінки ґрунтується на: 

-          самостійності та незалежності стосовно вибору: що, як, для кого виробляти;

-          повній відповідальності за прийняті рішення та їх наслідки; 

-          спрямуванні діяльності на досягнення комерційного успіху.

Підприємництво як економічна категорія виражає відносини і зв’язки, що складаються між суб’єктами, спрямовані на забезпечення такої комбінації економічних ресурсів, яка дає змогу досягати їм комерційного успіху, що виявляється у максимізації доходу та прагненні підірвати монополію своїх конкурентів. Як метод економічного мислення – властивий людям, здатним до підприємництва, які мають грамотні підходи щодо вирішення господарських проблем.

Принципи підприємництва: 

-          вільний вибір видів підприємницької діяльності; 

-          вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється; 

-          встановлення цін відповідно до закону; 

-           вільний найм підприємцем працівників; 

-           комерційний розрахунок та власний ризик; 

-          вільне розпорядження прибутком після сплати податків; 

-          самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Функції підприємництва: 

1) інноваційна – генерування та реалізація нових ідей, здійснення техніко -економічних розробок, проектів; 

2) організаційна – поєднання ресурсів виробництва в найоптимальніших пропорціях, контроль за їх використанням; 

3) ресурсна – найефективніше використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів унаслідок застосування досягнень науки і техніки; 

4) мотиваційна – формування мотиваційного механізму ефективного використання ресурсів, максимальне задоволення потреб споживача.

Підприємство – господарська ланка, якій властиві такі риси: наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу; певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція); технологічна зумовленість факторів виробництва; певне місце в соціумі.

Види підприємництва за формами власності та організації:

1) індивідуальне – засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери,  ремісники) без постійного застосування найманої праці;

2) сімейне - ґрунтується на приватній власності громадян - членів  однієї сім’ї з можливим використанням найманої робочої сили;

3) приватне (партнерське) – юридичні особи з обмеженою  відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи), які використовують найману працю;

4) акціонерне – засноване на власності акціонерів – власників цінних паперів(фізичні та юридичні особи);

5) орендне – власність береться у користування на певний час за відповідну плат, що дає орендарю право бути власником результатів праці, доходів та розпоряджатися майном;

6) колективне – передбачає власність трудового колективу на майно, продукцію,доходи; 7) інноваційне – ґрунтується на інтелектуальній праці;

8) спільне – створюється об’єднанням майна різних власників.

Види підприємств за формою власності:

1) одноосібне володіння – підприємство, майно якого належить одному суб’єкту, що самостійно веде справу, одержує весь дохід і несе відповідальність за ризик від бізнесу;

2) партнерство (товариство) – форма організації, що ґрунтується на об’єднанні(пайовому) майна різних власників;

3) корпорація (акціонерне товариство) – юридична особа, що утворюється внаслідок об’єднання на пайових засадах капіталу своїх членів і належить до товариств з обмеженою відповідальністю; 4) державні підприємства – ґрунтуються на державній власності, яка має два рівні:– загальнодержавний і комунальний, відповідно до яких існують два види підприємств.

Види підприємств за кількістю працюючих та обсягом валового доходу: малі (кількість працюючих до 5 осіб), середні, великі.

Акціонерне товариство має статутний фонд (капітал), поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, які визначають частку їх власника в акціонерному капіталі. Акціонери несуть відповідальність по зобов’язаннях товариства в межах належних їм акцій. АТ бувають відкритого і закритого типу.

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, який утворюється вкладами учасників. Відповідальність по зобов’язаннях для учасників обмежується їх паями, а товариство відповідає за свої борги тим майном, яке є в його активі.

Повне товариство - основою його створення є договір учасників (громадян, підприємств), в якому визначається розмір і вид внесків. Учасники несуть необмежену і солідарну відповідальність по зобов’язаннях товариства (не лише своїм паєм, а й усім особистим майном).

Командитне товариство має дійсних членів і вкладників. Дійсні члени несуть відповідальність по зобов’язаннях товариства усім своїм майном (як учасники повного товариства), а вкладники - лише в межах їх власного паю (як учасники товариства з обмеженою відповідальністю).

В Україні відповідно до діючого законодавства підприємства можуть поєднуватися в:

 – асоціації – договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу й комерційну діяльність кожного з її учасників;

– корпорації – договірні об'єднання, створені на основі об'єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

– консорціуми – тимчасові статутні об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети;

– концерни – статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі й т.п. на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців; об'єднання за галузевим, територіальним і іншим принципами;

– фінансово-промислові групи (ФПГ) – організаційна форма об'єднання більших промислових фірм із банківськими структурами, у яких кожний  член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не зневажає при цьому інтересами групи.

Капітал підприємства - вартість, яка приносить додаткову вартість; ресурси тривалого використання (матеріальні, трудові, фінансові), які приносить його власнику регулярний доход. Він існує у трьох функціональних формах: грошовій, виробничій, товарній

Г – Т < ЗВ,  РС - стадія 1 (грошовий капітал);

…В… - стадія 2 (виробничий);

Т* - Г * - стадія 3 (товарний капітал),

де  Г * - авансовані гроші із приростом на величину прибутку.

Кругооборот капіталу – рух його через три стадії: обіг, виробництво і знову обіг, в якому він відповідно перетворюється з однієї функціональної форми на іншу, аж до повернення (з прирощенням) до початкової грошової форми.

Фонди (капітал) як економічна категорія відображають відносини, що складаються на рівні підприємства щодо використання ним в процесі виробництва товарів (надання послуг), відповідних ресурсів (матеріальних, грошових) з метою отримання прибутку (доходу).

Виробничі фонди (фізичний капітал) - будівлі, споруди, обладнання, сировина, виробничі запаси. Вони поділяються на основні та оборотні.

Основні виробничі фонди (основний капітал) - переносять свою вартість на готовий товар по частинах , поступово фізично та морально зношуються. За натуральною формою - засоби праці.

У процесі виробництва основні фонди поступово зношуються і втрачають свої корисні споживчі властивості. При цьому їхня вартість переноситься на створювані товари. Сума перенесеної вартості основних фондів, призначена для її наступного відшкодування і називається амортизаційним фондом. Частина амортизаційного фонду може використатися на потреби капітального ремонту, тобто часткового відновлення споживчих властивостей основних фондів. 

Амортизація основних фондів – це процес поступового переносу вартості основних фондів на вироблений товар. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основних фондів називають амортизаційними. З них створюється фонд амортизації – засобу, призначеного на відновлення зношених основних фондів. Існують два види зношування: фізичне і моральне.

Моральне зношування основних фондів – це передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або зменшення її. Є два види морального зношування. Перший вид морального зношування пов'язаний з підвищенням ефективності виробництва даного засобу праці, що призводить до його здешевлення, тобто машини, прилади й установки, аналогічні виробленим раніше стають дешевше. Другий вид морального зношування пов'язаний з появою якісно нових засобів праці, які мають більше високі конструктивні характеристики й експлуатаційні якості. Їхнє використання здешевлює вироблену продукцію або зовсім витісняє її з ринку. Технічні властивості наявних фондів у результаті цього не міняються, але вони втрачають свою споживчу вартість через конкуренцію з боку більш досконаліших засобів праці.

Оборотні виробничі фонди (оборотний капітал) - повністю споживаються за один виробничий цикл, переносить свою вартість на готовий товар цілком і повертається після реалізації продукту. За натуральною формою - предмети праці.

Фонди обігу - готова продукція, яка вже покинула стадію виробництва, і грошові кошти у касі, банку, на рахунках підприємства. Фонди обігу забезпечують процес реалізації товарів, а основні виробничі та оборотні виробничі фонди - процес виробництва товарів.

Економічні витрати - виплати, які фірма повинна зробити постачальникам ресурсів для власного виробництва товарів для того, щоб відволікти їх від використання у альтернативних виробництвах. Вони поділяються на зовнішні і внутрішні, постійні, змінні, альернативні, граничні. 

1. Зовнішні (явні) витрати - грошові виплати за ресурси самостійним (зовнішнім) постачальникам (витрати на сировину і матеріали, оплату праці, транспортні послуги, банківські проценти). 

2. Внутрішні (неявні) витрати – витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів.

3. Постійні витрати – не залежать від зміни обсягу виробництва (затрати на утримання будівель, машин, обладнання, адміністративного апарату, страхові внески, орендна плата, банківський процент).

4. Змінні витрати - величина залежить від зміни обсягу виробництва (витрати на сировину, паливо, транспортні послуги, заробітну плату основних працівників).

5.Сукупні (валові) витрати виробництва - сума постійних та змінних витрат.

6. Граничні витрати - приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції.

7. Альтернативні витрати – вартість, яку можна отримати від використання ресурсів найбільш вигідним способом. Причина їх виникнення – обмеженість ресурсів та вибір їх використання фірмою.

Залежно від строку, упродовж якого можлива зміна економічних ресурсів розрізняють:

-     витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

-  витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид  ресурсів залишається незмінним).

Незворотні витрати – збитки, які відшкодовуються за рахунок прибутку – помилкові управлінські рішення, псування продукту чи ресурсу, крадіжки, усушка.

Собівартість - витрати виробництва на одиницю продукту у грошовій оцінці.

Склад витрат, які включають до собівартості, розглядається у двох площинах: за елементами витрат – характеризує загальний економічний стан підприємства, дозволяє визначити джерела перевитрат або економії і включає: 

-          матеріальні витрати, 

-          витрати на оплату праці персоналу, 

-          відрахування на соціальні потреби, 

-          амортизацію основних фондів, 

-          інші витрати. 

За статтями калькуляції – дозволяє визначити вплив на величину собівартості різних чинників і включає:  сировину та матеріали,  напівфабрикати,  витрати на оплату праці,  відрахування на соціальні потреби,  цехові витрати,  інші виробничі витрати.

V. Закріплення нових знань і вмінь 

Запитання до здобувачів освіти.

1.  Чому виникла потреба розвитку підприємства?

2.  Що таке підприємство?

3.  Які функції виконує підприємницька діяльність?

4.  На яких принципах будується підприємство?

5. Що таке економічні витрати?

6. Які є види підприємств?

7. Опишіть види підприємст за формою власності.