ВВП – це вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що належать як резидентами, так і іноземцям.

За допомогою валового внутрішнього продукту вимірюють ринкову вартість вироблених у країні за рік товарів і послуг. Але є три застереження щодо обчислення ВВП.

1.  Для того, щоб правильно визначити сукупний обсяг виробництва треба, щоб усі продукти й послуги, вироблені протягом року, були враховані лише один раз.

2.   Більшість продуктів, перш ніж потрапити на ринок, проходять через декілька стадій виробництва.

3.  При обчисленні ВВП враховують тільки ринкову вартість кінцевих товарів.

Кінцеві товари – це товари і послуги, які купують для споживання, а не для подальшої обробки чи переробки.

Щоб при обчисленні ВВП уникнути подвійного рахунку, необхідно врахувати тільки додану вартість, створену кожною фірмою.

Додана вартість – це різниця між виторгом фірми та вартості сировини й матеріалів, які вона придбала в постачальників.

Під час обчислення ВВП не враховують продаж речей, які зносились, врахування продажу товарів, вироблених декілька років тому. Невиробничі операції фінансові, що здійснюють економіці, не враховують у ВВП.

ВВП обчислюється за сукупними витратами та сукупними доходами.

Розрізняють номінальний і реальний ВВП. Номінальний, або абсолютний ВВП визначається в поточних (фактичних) цінах даного року. Реальний ВВП (з поправкою на інфляцію) визначається в цінах попереднього (або будь-якого іншого базового) року. У реальному ВВП, таким чином, враховується, в якій мірі зростання ВВП виявляється реальним зростанням виробництва, а не зростанням цін. ВВП країни при необхідності може бути довідково перерахований в іноземну валюту (найчастіше в долари США).

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:

Номінальний ВВП = pi Ч qi ,

Де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році; pi – ціна i-го товару в поточному році. Отже, на величину номінального ВВП впливають два чинники:1) динаміка обсягу виробництва; 2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

Реальний ВВП = р Ч qi.,

Де рo – ціна i-го товару в базисному році. Реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін (Ip):

Реальний ВВП =  

Звідси випливає, що

Зміна реального ВВП, % – Зміна номінального ВВП, % = Зміна індексу цін, %.

Якщо величина індексу цін менша за одиницю (Ip < 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням (рис. 1). Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (Ip > 1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

Для здійснення названих коригувань використовують ціновий індекс (ціновий дефлятор). Індекс цін, який розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Дефлятор ВВП = .

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін. Наряду з дефлятором ВВП розраховується індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін – індекс цін, що розрахований для фіксованого кошика споживчих товарів і послуг (q K):

Фіксований споживчий кошик складається приблизно із 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудовано так, що ціна кошика в базисному періоді береться за 100%, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів – компонентів споживчого кошика у поточному періоді в порівнянні з попереднім.

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:

  дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а індекс споживчих цін – тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;

  дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;

  дефлятор ВВП є поточно зваженим, а індекс споживчих цін є базисно зваженим.

Валови́й вну́трішній проду́кт – один із найважливіших показників розвитку економіки, що становить сумарну ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених економічними резидентами країни на її території за певний період. Екон. резиденти – екон. особи або одиниці (незалежно від нац. приналежності), пов'язані з економікою даної країни своїм екон. інтересом не менше року. Система нац. рахунків подає ВВП у трьох вимірах: за доданою вартістю (вироб. метод), за доходами (розподільчий метод) і за витратами (метод кінц. використання).

При застосуванні вироб. методу сумуються вартісні обсяги продажів підпр-в з вирахуванням вартості матеріалів і послуг, придбаних у ін. орг-цій. Аналіз показника ВВП за цим методом дає змогу виявити співвідношення і роль окремих галузей в утворенні заг. ВВП, а зіставлення показників за декілька років – виявити зміну його структури та динаміку розвитку окремих галузей нац. економіки. Отримані у такий спосіб результати свідчать про характер не лише структурно-інвестиц., а й всієї екон. політики, яка здійснюється в тій чи ін. країні.

У розрахунку ВВП за доходами сумуються усі види фактор. доходів, а також амортизац. відрахування та непрямі податки на бізнес: оплата праці найманих працівників; податки (окрім субсидій на вироб-во та імпорт); валовий прибуток і змішаний доход (див. Табл. 1).

Розподільчий метод розрахунку ВВП має самостійне значення в екон. аналізі, насамперед в аналізі доходів та їх структури, у характеристиці податк. навантаження, частки валового прибутку у ВВП. Якщо від ВВП відняти споживання осн. капіталу (амортизації), залишиться чистий внутр. продукт, який точніше характеризує зростання нац. економіки. У 2021 споживання осн. капіталу в Україні склало 38 885 млн грн, а чистий внутр. продукт становив 228 459 млн грн.

У розрахунку ВВП за витратами сумуються витрати усіх екон. агентів, що використовують ВВП – домашніх госп-в, фірм, держави та іноз. екон. агентів, тобто ВВП = C + G + I + NX, де C – особисті споживчі витрати, які включають витрати домашніх госп-в на товари тривалого і короткочас. користування, а також на послуги (окрім витрат на купівлю житла); G – держ. витрати на утримання армії, органів МВС, освіти, науки, культури, охорони здоров'я, апарату упр. тощо (окрім трансферт. платежів – допомог, пенсій, виплат за соц. страхуванням); І – валові інвестиції, які включають витрати фірм на буд-во, купівлю устаткування, створ. товарно-матеріал. запасів, заміну зношеного устаткування, а також витрати домогосподарств на купівлю житла; NX – чистий експорт товарів і послуг (сальдо експорту та імпорту), оскільки частина створюваного ВВП спрямовується на експорт, а частина коштів країни витрачається на імпортні товари і послуги.

До складу ВВП не включають витрати на придбання товарів, вироблених у попередні роки. ВВП розраховується як у поточ., так і у постій. цінах будь-якого року, обраного за базовий. ВВП, розрах. у поточ. цінах, називають номінальним. Він оцінює вироблені протягом певного періоду товари і послуги без урахування зміни цін. Реал. ВВП відбиває вплив цінових змін, оскільки його розраховують у зіставлених (базисних) цінах за допомогою корегування номінал. ВВП – діленням його на дефлятор ВВП. Реал. ВВП є основним індикатором, на основі якого визначають рівень і темпи екон. розвитку країни. Зростання ВВП (особливо у розрахунку на душу населення) супроводжується підвищенням рівня життя, що виражається у зростанні споживання товарів і послуг. Зниження ВВП на душу населення і, відповідно, життєвого рівня означає, що економіка переживає спад виробництва.