План уроку:

1. Монополія, її суть, причини виникнення та форми.

2. Конкуренція її функції та види.

Монополія — це ринок з настільки обмеженою кількістю продавців, що кожен з них може впливати на загальний обсяг пропозиції, а значить, і ціну товару або послуги. Ця здатність називається ринковою владою. Крайній приклад — коли в галузі діє лише одна фірма, що представляє собою чисту (абсолютну) монополію.

Таким монополістом може бути держкомпанія або приватна фірма, міжнародна організація. У сучасному світі частіше зустрічається ситуація, коли монополіст контролює не 100% ринку, але домінує на ньому. Наскільки такі компанії можна вважати монополіями, зазвичай законодавчо регулюється в кожній країні.

Форми і різновиди монополії

В економічній науці описуються, хоча і досить умовно, кілька форм монополій:

Природна монополія зазвичай складається історично, коли задоволення попиту на будь-якому ринку ефективніше за відсутності конкуренції з-за технологічних особливостей виробництва, при яких витрати істотно знижуються зі збільшенням пропозиції. Товари та послуги, що виробляються суб'єктами природних монополій, як правило, не можуть бути замінені аналогами. Приклади: залізні дороги, газові та електромережі, мережа провідного телефонного зв'язку і т.д.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів та проявляється в наданні окремим господарюючим суб'єктам (зазвичай державним) виключного права на виконання певного роду діяльності.

Економічна монополія виникає в умовах ринкової конкуренції. Ринкову владу завойовують ті гравці ринку, які успішніше за інших розвивали бізнес, збільшували його масштаб, концентрували капітал і/або вивели на ринок новий продукт, розробили унікальну технологію. В останньому випадку компанія може тимчасово стати ексклюзивним постачальником. Приклади: копіювальні апарати фірми Xerox, завдяки яким ми досі називаємо "ксерокс" будь-копір; безпечна бритва зі змінним двосічним лезом Gillette, винайдений Кінг Кемп Жиллетт. Ще один шлях досягнення ринкової монополії — добровільне об'єднання підприємств або поглинання переможцями банкрутів. Дана ситуація іноді може становити загрозу ринку, тому уповноважені органи влади (типу українського АМКУ) дають або не дають дозвіл на подібні дії.

Розрізняють і види монополістичних об'єднань:

• Картель (від французького слова "союз"). Вхідні в картель компанії за договором між собою ("картельна змова") ділять ринки збуту, встановлюють ціни, узгоджують норми ("квоти") виробництва і збуту продукції. При цьому учасники картелю зберігають виробничу і комерційну самостійність.

• Синдикат (від грецького слова "згода"). Відрізняється від картелю тим, що компанії, які входять до нього, втрачають свою комерційну самостійність. Тобто якась єдина для всіх структура займається закупівлею сировини, збутом товарів, визначенням квот і т.д. Кожен учасник синдикату отримує від цієї єдиної структури свою частину прибутку, яка залежить від квоти виробництва та інших умов.

• Трест (від англійського слова "довіра"). Ще більш централізована монополія: учасники тресту не мають ні комерційної, ні виробничої самостійності. Керує всіма процесами правління тресту, а підприємства, що увійшли до нього, просто залишаються у власності своїх власників (акціонерів), які отримують певну частину прибутку відповідно вкладеного капіталу.

• Концерн (від англійського слова "підприємство"). В цьому випадку всі формально залишаються самостійними підприємства (часто з різних сфер бізнесу), проте їх контрольні пакети акцій належать одному власнику. Це може бути холдинг, банк або просто головне підприємство.

Приклади монополій

АТ "Укрзалізниця" — єдиний залізничний перевізник в Україні; "Енергоатом" — державне підприємство, оператор усіх діючих АЕС України; "Бєлавіа" — єдиний (і належить державі) пасажирський авіаперевізник в Білорусі; Deutsche Bahn AG — залізничний перевізник в Німеччині, Facebook — найбільша соціальна мережа в світі (не є абсолютним монополістом, але контролює левову частку ринку); операційна система Windows від корпорації Microsoft — під її управлінням працює 90% персональних комп'ютерів у світі.

У чому різниця між монополією і олігополією?

Олігополія — ситуація, коли на ринку домінує не одна компанія, а кілька великих (виробляють ідентичний товар або надають аналогічні послуги), які конкурують між собою, але не дозволяють "вирости" дрібним гравцям. Саме наявність конкуренції всередині олігополії, але повна або часткова відсутність зовнішніх конкурентів дозволяє їй виживати і розвиватися.

При цьому конкуренція всередині олігополії часто буває досить умовною. Причина в тому, що співпраця компаній-олігополістів, їх узгоджена поведінка приносять кожної з них більше вигоди, ніж повністю незалежні дії. Так що в рамках олігополії, скажімо так, не вітаються відверті "цінові війни".

Приклади олігополій: в Україні на ринку поштових послуг — "Укрпошта" і "Нова пошта", на ринку стільникового зв'язку: "Київстар", Vodafone і lifeсell. У світі: на ринку великорозмірних літаків для пасажирських і вантажних перевезень домінують два виробники: Boeing і Airbus — основна конкуренція йде між ними. На ринку операційних систем для смартфонів залишилися два великих гравці: iOS і Android.

Шкода від монополій

У сучасній економіці монополії, в тому числі природні, вважаються деструктивною силою, яка руйнує ринкові механізми, а значить, і економіку в цілому. Оскільки монополії не вигідно підтримувати конкуренцію, вона починає гальмувати всі — від розвитку ринку і до технічного прогресу в своїй галузі. Замість розвитку нових технологій, зниження витрати і розширення збуту, монополія починає все більш бюрократизовуватися і встановлювати монопольно високі ціни, нав'язуючи їх споживачам.

В результаті монополії роблять економіку країни неефективною, поглинають невиправдано багато матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

Втім, треба сказати, що у монополій є і свої плюси — це можливість бути більш ефективними за рахунок ефекту масштабу, особливо яскраво вони проявляються при відкритті будь-якою компанією нового ринку. Втім, зменшення витрат при відсутності ефективного державного контролю монополії конвертують не в зниження цін, а в надмірне збільшення своїх же прибутків.

Конкуренція - форма економічних відносин між суб’єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товару та отримання найвищих прибутків. Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні здійснювати вплив на умови реалізації (на ціни). Чим менше окремі фірми впливають на ринок, тим більше конкурентним вважається ринок.

Функції конкуренції: 

1) регулювання – підприємці спрямовують капітал в ті галузі, де можливий найвищий прибуток; 

2) мотивації – ті, хто виготовляють продукцію з меншими виробничими витратами, одержують винагороду у вигляді прибутку; 

3) розподілу – активізує стимули до вищої продуктивності, дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску; 

4) контролю – обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства.

Види конкуренції: досконала, недосконала (монополістична, олігополія), цінова, нецінова, нечесна, внутрішньогалузева, міжгалузева.

Конкуренція вільна (досконала) - відповідає такій моделі ринкових відносин, коли є велика кількість підприємств, які пропонують стандартизовану, однорідну продукцію. Частка кожної фірми в загальному обсязі виробництва галузі є незначною і тому жодна з них не може впливати на рівень ринкової ціни; вільний доступ до ринку нових учасників і вільний вихід з нього. Недосконала - представлена двома формами: монополістичною конкуренцією та олігополією, тобто вона виникає в сучасних умовах, коли товари на ринках пропонуються обмеженим числом фірм.

Монополістична конкуренція - така модель ринку, за якої відносно велика кількість невеликих виробників пропонують подібну, але не ідентичну продукцію. Продукт кожного продавця є диференційованим. Диференціація продукту означає, що товар не є стандартизованим і має відмінності (ринки одежі, пральних порошків, взуття). Обсяги кожного продавця відносно невеликі, тому фірма має обмежений контроль над ринковою ціною; можливий відносно легкий вступ до галузі нових виробників.

Олігополія - така модель ринку, яка характеризується обмеженою кількістю (3-8) великих, пануючих у ключових галузях виробництва підприємств, що виробляють як стандартизований (сталь, алюміній), так і диференційований товар (автомобілі, побутові електроприлади). 

Конкуренція цінова – головними методами боротьби з конкурентами є ціна (зменшення витрат виробництва, наукова організація праці, підвищення її продуктивності).

Конкуренція нецінова – використання будь-яких засобів, крім зниження цін, з метою залучення нових споживачів (використання реклами, надання додаткових послуг, упаковка, тара, поліпшення якості продукції).

Нечесна – діяльність, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, яка не виключає обман споживачів, партнерів, державних органів (використання товарного знака, поширення неправдивих відомостей, порушення законів, переманювання провідних спеціалістів конкурентів, дезінформація з боку виробника споживачів). 

Внутрішньогалузева конкуренція - відбувається між виробниками однорідної продукції (галузі) або фірмами, що надають однакові послуги (банки, страхові компанії) і передбачає пошук джерел зниження індивідуальних витрат виробництва і таким чином шляхів зниження ринкової ціни. 

Міжгалузева конкуренція - відбувається між виробниками різних галузей за найбільш вигідне застосування капіталів та більш високий рівень прибутку. Сприяє міжгалузевому переливанню капіталів і переміщенню ресурсів у більш прибуткові галузі і сфери виробництва. 

7. Підведення підсумків уроку, виставлення оцінок. 5 хв.

Домашнє завдання: 

Пройдіть тест за посиланням (максимальна оцінка 11 балів):  https://onlinetestpad.com/3wgvk7jgd3itm