сформувати уявлення здобувачів освіти про фактори виробництва;
розвивати пізнавальні інтереси у здобувачів освіти, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки;
виховувати творчу активність, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації здобувачів освіти.
Прочитайте матеріали до уроку. Зробіть опорний конспект.
Дайте відповіді на запитання? (Письмово).
Записати виділенні поняття в "Економічний словник".
Опишіть фактори суспільного виробництва.
Фото виконаного завдання надішліть викладачу: sukhanova.tetiana@kpel.kiev.ua
План уроку:
1. Суспільні потреби, економічні ресурси. Крива виробничих можливостей.
2. Класифікація факторів суспільного виробництва.
3. Елементи та моделі економічних систем.
Економічні потреби – це потреби в економічних благах (споживчі блага – товари та послуги; виробничі блага – товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ; матеріальні блага – товари та послуги сфери матеріального виробництва; нематеріальні блага – створюються у сфері нематеріального виробництва). Матеріальні потреби людей безмежні та зростаючі. Потреби як визначальний чинник цілеспрямованої поведінки економічних суб’єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.
Потреба – це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збуджувач активності.
Класифікація економічних потреб:
1. За характером виникнення: – первинні (базові), пов'язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо; – вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.
2. За засобами задоволення: – матеріальні (потреби в матеріальних благах); – нематеріальні (духовні потреби).
3. За нагальністю задоволення: – першочергові (предмети першої необхідності); – другорядні (предмети розкоші).
4. За можливостями задоволення: – насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення); – ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).
5. За участю у відтворювальному процесі: – виробничі (потреби у засобах виробництва); – невиробничі (потреби у споживчих благах).
6. За суб'єктами вияву: – особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда); – колективні, групові (потреби групи людей, колективу); – суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).
7. За кількісною визначеністю та мірою реалізації: – абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку); – дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду); – платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом); – фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).
Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.
Прагнення задовольнити на кожний момент часу зростаючі потреби, однак, наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Вирішення протиріччя між невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору й визначає мету економічної діяльності. Вибір складається з відповідей на наступні питання:
1. Які блага, якої якості і в якій кількості виробляти?
2. Які ресурси та технології використовувати для виробництва благ?
3. Кому дістануться вироблені блага і в якій кількості?
Економічні ресурси (фактори виробництва) – земля, праця, капітал, підприємницькі здібності (або засоби праці, предмети праці, робоча сила) рідкісні або обмежені. Кожна точка на кривій виробничих можливостей показує максимальний обсяг виробництва будь-яких двох продуктів при досягненні повної зайнятості та повного обсягу виробництва. Саме тому, необхідно вибирати, які товари і послуги виробляти, а від яких відмовитися.
Економічна система - сукупність економічних відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, спрямовані на регулювання економічної діяльності відповідно до мети суспільства. Вирішує три проблеми: що, як і для кого виробляти? Основними ланками (підсистемами) економічної системи є: продуктивні сили (засоби виробництва плюс робоча сила); виробничі відносини (відносини власності); господарський механізм (сукупність різних форм і методів управління господарською діяльністю на макрорівні).
Речовий фактор (засоби виробництва) - засіб оснащення трудової діяльності людини, примноження її продуктивної сили.
Особистий фактор (робоча сила) – безпосередній працівник, функція якого полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці як діяльності, спрямованої на зміну предметів i сил природи з метою задоволення своїх потреб.
Робоча сила – це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці.
Предмет праці — об’єкт, на який людина діє в процесі праці i якай є матеріально - речовою основою майбутнього продукту (сировина, матеріали).
Засоби праці – річ, або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці, перетворюючи їх у таку форму, яка здатна задовольняти їх потреби (обладнання, устаткування).
В сучасних умовах до факторів виробництва відносять:
Технологію – особливий процес поєднання усіх факторів з метою досягнення конкретного кінцевого результату.
Науку – це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.
Інформацію – система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері. Підприємницькі здібності – особливий, специфічний фактор виробництва, що характеризує діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.
Екологічний фактор виробництва – система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.
1. Ринкова. Характерні риси: різноманітні форми власності при домінуванні приватної; панування товарно-грошових відносин; свобода підприємництва; конкурентний механізм господарювання; матеріальне стимулювання; вільне ціноутворення , що ґрунтується на взаємодії попиту і пропозиції; держава не втручається в перебіг економічних подій.
2. Адміністративно – командна. Характерні риси: монополія державної власності; відсутність конкуренції; директивне планування; неринкові господарські зв’язки; зрівняльний характер розподілу; хронічний дефіцит товарів і послуг; централізований розподіл всіх видів ресурсів та результатів виробництва.
3. Перехідна економіка – це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (від еволюції до зрілого урівноваженого стану) і реформування (від еволюції до нової економічної системи, до нового урівноваженого стану). При цьому про перехідну економіку можна говорити, спираючись на різні класифікації економічних систем, тому що перехідна економіка – це проміжний стан економіки, період перетворення, трансформації.
4. Змішана. Характерні риси: різноманітність форм власності та господарювання; пріоритет приватної власності; конкурентний механізм; урядовий вплив на економіку; застосування менеджменту та маркетингу; посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.
5. Традиційна – має місце в слаборозвинених країнах. Її риси: багатоукладність економіки; значна частка натурального господарства; відстала техніка; бідність населення; визначальний вплив на господарське життя мають традиції, звичаї та культурні цінності.
Формаційний підхід до періодизації суспільного розвитку: первіснообщинний; рабовласницький; феодальний; капіталістичний; соціалістичний; комуністичний.
Виконайте завдання: