поняття Геноцид

Термін "геноцид" увійшов у міжнародне право в 1948 р., коли Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього". Цей термін запропонував Рафаель Лемкін – виходець з Польщі, відомий знавець права, який з 1941 р. проживав у США, де викладав у Єльському університеті. У своїй праці "Axis Rule in Occupied Europe" (1944), Лемкін поєднав два слова: грецьке "Genos" (γένος) — "народ" і латинське "caedo" — "вбивати".

Геноцид — діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень або дій, що спричинили розумовий розлад,, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з такої групи в іншу.

До таких дій належать:

1. вбивство членів цієї групи;
2. нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;
3. навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;
4. дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;
5. насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.

В юридичній практиці поняття "геноцид" уперше використали на Нюрнберзькому процесі (1945–1946 рр.) – міжнародному воєнному трибуналі над головними нацистськими воєнними злочинцями. В той же час цей термін застосовано й у юридичній практиці окремих держав, зокрема – Польщі, яка притягла до кримінальної відповідальності одного з офіцерів вермахту, обвинуваченого в масових убивствах цивільного населення.

Міжнародне право трактує геноцид найважчим злочином проти людства. Така оцінка зумовлена тим, що геноцид – цілеспрямована кампанія, яка має за мету переривання існування групи, перешкоджає її природному відтворенню, збереженню генофонду, культурних основ тієї чи іншої спільноти загалом. З огляду на це різні аспекти норм про злочин геноциду фігурують (окрім Конвенції "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього") в Міжнародному пакті про громадянські й політичні права (1966 р.), Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинців і злочинів проти людства (1968 р.), проекті Кодексу злочинів проти миру, безпеки й людства (1991 р.), Римському статуті міжнародного кримінального суду (1998 р.).

Приклади геноциду ХХ століття:

• Геноцид гереро і нама (1904–1907)
• Геноцид ассирійців у Туреччині (1914–1925)
• Геноцид вірмен в Туреччині (1915–1923) під час та після Першої світової війни
• Геноцид понтійських греків у Туреччині (1914–1923)
• Геноцид українців (1932–1933) тоталітарним комуністичним режимом в СРСР
• Голокост (1939–1945) — геноцид євреїв нацистами Німеччини під час Другої світової війни
• Геноцид циган (1935–1945) під час Другої світової війни
• Героцид сербів (1941–1945) під час Другої світової війни
• Геноцид камбоджійців під час режиму червоних кхмерів (1975–1979)
• Геноцид у Руанді (тутсі та хуту) (1994) — найважчий після світових війн
• Геноцид у Сребрениці (1995) — злочин сербських сил проти боснійського мирного населення
• Геноцид у Дарфурі (Дарфур, Судан) — найновіша трагедія