Праведники народів світу

1. Реакція країн і народів на Голокост.

США, як і більшість інших країн, не надавали допомоги євреям, які намагалися втекти з нацистського пекла. Винятку не було зроблено навіть для дітей. Але на шляху геноциду встало багато чесних людей з різних країн. Шведський дипломат Рауль Валленберг у 1944 р. врятував життя 100 тисячам угорських євреїв. Я. Корчак опікувався своїми вихованцями з Дому сиріт у Варшавському гетто, добував для них їжу, медикаменти. Під час депортації євреїв до табору смерті Корчак відмовився від можливості врятувати своє життя, до останнього залишався з дітьми і загинув з ними в газовій камері Треблінки.

В окремих випадках допомагали євреям також і високо-посадові німці. З цих рятівників найвідомішим є Оскар Шиндлер, німецький бізнесмен, який врятував тисячі євреїв з табору Пласов (Plaszow), влаштувавши їх працювати на свою фабрику.

Є серед "праведників світу" дипломати і цивільні чиновники. Серед найбільш відомих — Арістідес Соуса Мендес (Португалія), Тіуне Сугіхара (Японія) і Пауль Грунінгер (Швейцарія) ризикували своєю кар'єрою заради спасіння євреїв. Співробітник іранського посольства в Парижі Абдул-Хусейн Садрі також рятував євреїв в окупованому нацистами місті, видавши їм близько трьох тисяч іранських віз.

Багатьох євреїв врятували уряди і населення Данії, Швеції. Датчани не тільки попередили 7 000 датських євреїв про арешти, що готувалися, але і допомогли їм врятуватися, переправивши морем у нейтральну Швецію. У Голландії на знак солідарності з євреями був оголошений загальний страйк, що переріс в антинацистське повстання, придушене гітлерівськими військами.

Незгода з нацистським геноцидом була навіть у країнах-союзницях Німеччини. Фінляндія не виконала вимоги гітлерівців видати євреїв – жителів країни. Фашистська Італія не перешкоджала в’їзду біженців у країну, вживала заходів з порятунку не тільки італійських, але й болгарських євреїв. Навіть іспанський диктатор Франко, вірний прихильник Гітлера, наказав надавати право на іспанське громадянство багатьом євреям Європи, що врятувало їх від смерті.

Пересічні громадяни Польщі, Голандії, Франції, України, Росії, Білорусії та багатьох інших країн, ризикуючи своїм життям, рятували і врятували життя багатьом євреям. Без допомоги місцевого населення – українців, росіян та інших – євреї не мали шансів на порятунок. У сучасному Ізраїлі їх, представників багатьох народів, називають Праведниками народів світу.

2. Праведники народів світу.

Саме в період Другої світової війни з'являються люди, які ставлячи під загрозу власне життя та життя своїх родин, рятували євреїв. Сьогодні таким людям присуджують почесне звання Праведників народів світу державою Ізраїль. Сам вислів "праведник народів світу" є раввіністичним терміном, який взято з єврейського закону (Талмуду та ін.)

Праведники народів світу – почесне звання, що присуджується державою Ізраїль тим, хто в роки Другої світової війни в окупованій нацистами Європі, рятував євреїв від знищення. 1953 року під юрисдикцією Верховного суду Ізраїлю, було створено комісію, в обов'язки якої входить надання почесного звання праведника народів світу. Комісія керується певними критеріями, які були визначені в 1963 році, а саме:

1. Намагалася врятувати хоча б одного єврея незалежно від того, чи вдалося їй це зробити.
2. Акт порятунку мав місце в роки Голокосту, коли євреям не було куди діватися і ні на кого було покластися.
3. Порятунок євреїв був для самого рятівника ризиком для власного життя.
4. Допомога надавалася безкоштовно та безкорисливо, без зайвих умов.
5. Рятівник при врятуванні виявляв гуманне ставлення до врятованого.
6. Під час, до і після порятунку рятівник не знущався та не завдавав зла євреям.
7. Наявність достовірних посвідчень (посвідчення врятованих або документи, що підтверджують факт порятунку євреїв) [20]

Комісія розглядає кожен окремий випадок рятування, приймає відповідне рішення та несе повну відповідальність щодо присвоєння цього звання. Визнані Праведники народів світу отримують медаль та Почесну грамоту, а їхні імена увічнюють у Яд Вашем на Горі Пам’яті в Єрусалимі.

Праведники народів світу, які відчувають матеріальну скруту, незалежно від місця їхнього проживання отримують фінансову підтримку від Єврейського фонду Праведників (спеціально організованої для цієї мети добровільної організації із штаб-квартирою в Нью-Йорку). Фонд Анни Франк, що знаходиться в Базелі (Швейцарія), фінансує надання медичної допомоги Праведникам народів світу. Праведники, які обрали за місце проживання Ізраїль, отримують державну пенсію [20]. Таким чином Держава Ізраїль від імені єврейського народу намагається повернути належне тим неєвреям, які вчинили безсмертний подвиг самопожертви. Яд Вашем вважає, що увіковічення подвигу Праведників народів світу є моральним боргом єврейського народу і має величезне виховне значення.

6 березня 2013 року в країнах Європи вперше відзначали День пам’яті Праведників. Це свято у 2012 році встановив Європейський парламент на знак визнання заслуг тих людей, які в роки Другої світової війни, ризикуючи власним життям, рятували євреїв від цілковитого знищення нацистами. На 2017 – звання праведників народів світу отримали 2515 громадян України.

Рятування євреїв відбувалось різними методами:

• переховуванням від нацистів та колаборантів;
• наданням фальшивих (чи справжніх чужих) документів або видачею посвідчень зі зміненими іменами представниками Церкви; організацією втечі з гетто або таборів;
• переправленням євреїв до партизан. загонів та в безпечні місця.

За попередніми даними, на теренах України представниками різних національностей було врятовано понад 17 тис. євреїв. На відміну від Західної Європи, де за допомогу євреям загрожувало ув’язнення в концентраційному таборі, на теренах Східної Європі та СРСР окупаційний режим був значно жорстокішим у покаранні тих, хто був звинувачений у наданні допомоги євреям. За переховування єврея окупанти загрожували розстрілом не лише рятівникові, але подекуди й усій його родині.

У німецьких зверненнях до населення, що їх розклеювали скрізь на вулицях і площах, на огорожах, будинках, попереджувалося про заходи, що будуть вжиті до українців і євреїв:

• Кожен українець, який впустить в свій будинок жида, заховає його, укриє його майно або надасть будь-яку допомогу – буде розстріляний.
• Члени сім’ї, що порушили наказ будуть розстріляні.

Всі знали як небезпечно переховувати євреїв. Навіть за те, що українці дозволили єврею увійти в хату і переночувати, нацисти розстрілювали всю родину. Для того, щоб впустити в дім голодних, замерзаючих, нерідко роздягнених і поранених євреїв, які дивом вижили і вибралися після розстрілу із ровів, необхідно мати не абияку мужність і здатність до жертовності. І незважаючи на це, знаходилися люди, які нехтували загрозою, ризикували життям своїх близьких і рідних заради порятунку єврея, часто зовсім незнайомого рятівникові.

Аналізуючи різні категорії людей, які рятували євреїв в роки Голокосту, кандидат історичних наук Ігор Щупак, виділити наступні групи:

• Місцеві мешканці (українці, росіяни, поляки тощо), які мали єврейських родичів;
• Люди, яких пов'язували з євреями спільне життя, робота чи сусідство;
• Віруючі рятували євреїв через свої релігійні переконання та християнське ставлення до переслідуваних.
• Через релігійні переконання.

Серед рятівників євреїв часто були люди різних політичних переконань і представники різних релігійних конфесій, набожні й атеїсти, чоловіки і жінки, люди різного віку і усіх професій, освічені та неписьменні селяни, заможні та бідні. Серед них є робітники, викладачі, лікарі, партизани, поліцейські, священникі. Також необхідно виділити дві сторони спасіння: матеріальну і духовну. Матеріальною стороною було бажання піддатися якомога меншій небезпеці за допомогу та полегшити собі умови спасіння, тобто природнє прагнення вижити, але тим не менше надати допомогу. Однак саме завдяки моральності та духовності люди ризикували власним життям, в ім'я високих людських ідеалів, заснованих на високих моральних якостях і гуманістичних принципах.

Висновок: отже, у справі рятування євреїв як правило присутні кілька мотивів, але один з них домінуючий. Не дивлячись на різні мотиви рятівників євреїв, їх соціальний статус, очевидним є той факт, що це були високоморальні, з глибоким почуттям альтруїзму, здатні до співчуття люди, які довели своїми вчинками, що вибір є завжди: змиритися з ситуацією або ж чинити опір.