Передумови, причини, етапи Голокосту

1. Передумови Голокосту. Антисемітизм.

Словник:

Голокост (англ. Holocaust – усеспалення; Шоа (іврит) – катастрофа, нещастя) – загибель значної частини єврейського населення Європи (близько 6 мільйонів чоловік) внаслідок організованого знищення євреїв нацистами та їх посібниками у Німеччині та на захоплених нею територіях у 1933-1945 рр. (в нацистській фразеології – “остаточне вирішення єврейського питання”).

Антисемітизм – ідеологія і політика боротьби з єврейством, форма ворожого ставлення до єврейського народу.

Гетто – ізольована частина міста в християнських країнах, відведена владою для проживання євреїв. Перші гетто виникли в Італії в XVI столітті. Гетто, створені нацистами в роки Другої світової війни, були задумані як «проміжні станції» на шляху євреїв у табори смерті.

У Європі здавна існувало упередження проти єврейського народу, антисемітизм.

Передумови Голокосту:

1. Релігійний антисемітизм почався з моменту виникнення християнства почався його конфлікт з юдаїзмом і відігравав значну роль у свідомості людей і в ХХ столітті. Лише нещодавно Папа Римський Іоанн Павло II зняв обвинувачення з євреїв у «боговбивстві» та інших «гріхах».
2. Невдоволення євреями було викликано вузькістю внутрішнього ринку в середньовіччі, коли євреї конкурували з європейськими ремісниками і купцями, а також економічним суперництвом в епоху розвитку капіталізму.
3. Політичний антисемітизм. Починаючи з кінця XIX століття деякі євреї почали відігравати важливу роль у ліберальних, соціал-демократичних і комуністичних партіях. Частина євреїв виступила в ролі руйнівників старих порядків. Деякі політичні сили використовували це для «аргументації» політичного антисемітизму.
4. Антисемітизм був однією з найважливіших складових нацистської ідеології, яка «обґрунтувала» здійснення Голокосту.

Лідери ряду партій і рухів Німеччини прагнули використовувати антисемітизм для створення в особі євреїв образу «внутрішнього ворога», зображуючи їх джерелом усіх лих. Партії, котрі проголошували прості шляхи вирішення всіх проблем у країні шляхом знищення «внутрішнього ворога», домагалися зростання своєї популярності, маніпулювали свідомістю широких мас.

Нацисти у своїй ідеології і політиці відводили важливу роль «єврейському питанню». Нацисти звинувачували євреїв у підриві німецьких національних традицій, німецької державності й основ економічного життя німецької нації.

Вороже ставлення до євреїв з боку НСДАП посилювалося ще й тим, що єврейський капітал складав часом серйозну конкуренцію німецькому національному капіталу, представники якого, як і праві політичні кола Німеччини, були зацікавлені в усуненні суперників.

Підприємці і політики єврейського походження мали широкі міжнародні зв’язки, у тому числі з промисловими і політичними колами країн, оголошених нацистами ворогами Німеччини. Це використовувалося НСДАП для обґрунтування боротьби проти міфічної «всесвітньої жидо-масонської змови», що нібито прагнула до встановлення єврейського панування над усім світом.

Расова теорія, покладена в основу нацистської ідеології, стверджувала, що німецький народ є народом вищої, арійської раси, і тому він нібито має право на панування над іншими народами. Відповідно до цієї теорії, слов’яни як «нижча раса» мали бути поневолені, а євреї як «недолюди» – винищені в першу чергу.

2. Властиві риси Голокосту.

На відміну від інших трагедій людства, Голокост мав декілька властивих рис, які відрізняють його від попередніх.

• На відміну від голокостів минулих століть, під час нацистського Голокосту було знищено мільйони людей на великому географічному просторі. Для цієї мети було збудовано табори смерті в багатьох країнах Європи, де запроваджувалась система винищення.
• Іншою властивою рисою Голокосту є використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія т. зв. «соціального дарвінізму» — твердження що винищування людей було продовженням Теорії Еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природньо прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути й поступитись життєвим простором сильним расам.
• Для здійснення Голокосту використовували ефективні та нові на той час методи знищення. До прикладу, нові види хімічних та механічних засобів вбивства, будували крематорії, використовувалися рахувальні машини з перфокартами для контролю над кількістю знищених тощо.
• Нацистський Голокост також відрізняється своєю жорстокістю. Існують численні приклади використання полонених для медичних експериментів, тортур тощо. Властивою рисою Голокосту є також терор проти всіх верств мирних мешканців і дітей також. У намаганні підтримувати «чистоту раси», терору та винищенню підлягали деякі види хворих, особи із психічними вадами та гомосексуали.

3. Етапи Голокосту.

Перший етап (1933–1939 рр.).

З установленням нацистської диктатури в Німеччині антисемітизм став державною політикою «третього рейху». Євреї планомірно виключалися з державного і громадського життя країни, їх економічна і політична діяльність заборонялася законами. Антиєврейська кампанія досягла апогею після прийняття в 1935 р. так званих Нюрнберзьких законів.

Приводом для початку масових антиєврейських акцій послужив замах на життя радника німецького посольства в Парижі Е. фон Рата, здійснений 17-річним польським євреєм Г. Гриншпаном, який прагнув у такий спосіб помститися за зло, заподіяне нацистами його батькам. За наказом міністра пропаганди Й. Геббельса і керівництва НСДАП 9–10 листопада 1938 р. у Німеччині були організовані єврейські погроми, що ввійшли в історію як «Кришталева ніч». Загони есесівців і юрби нацистів нападали на єврейські будинки, грабували, калічили й убивали. «Кришталева ніч» стала початком катастрофи європейського єврейства.

Другий етап (1939–1941 рр.)

Почався із завоювання Німеччиною Польщі. Нацисти примушували євреїв носити особливі знаки. Особливими наказами євреїв позбавили джерел прибутку, почали відправляти на примусові роботи, у трудові табори.

Третій етап (з 22 червня 1941 р.)

Почався разом з нападом гітлерівської Німеччини на СРСР. 20 січня 1942 р. у Берліні під головуванням шефа Головної канцелярії імперської безпеки Р. Гейдріха відбулася конференція з «остаточного вирішення єврейського питання». Учасники домовилися про виселення всіх євреїв з Європи на Схід. Виняток становили тільки євреї старше 65 років, тяжкопоранені, інваліди війни і євреї з бойовими нагородами. Хоча в протоколі конференції не зустрічалося слово «ліквідація», документ не залишав жодних сумнівів у тому, що «остаточне вирішення» означає поголовне фізичне знищення євреїв у Європі.

Етапи Голокосту на території СРСР:

• Російський дослідник історії Голокосту Ілля Альтман виділяє наступні етапи:

Перший етап 22 червня 1941 (напад на СРСР) - січень 1942 (Ванзейська конференція)

Другий етап лютий 1942 - осінь 1943 (ліквідація гетто і робочих таборів в німецьких зонах окупації)

Третій етап зима 1943/1944 - осінь 1944 (переведення уцілілих євреїв в концтабори і повне звільнення від євреїв окупованої території СРСР).

• Ізраїльський історик Іцхак Арад розглядає три етапи в наступних інтервалах:

Перший етап 22 червня 1941 (напад на СРСР) - лютий 1942. За цей час знищена більшість євреїв Литви, Латвії, Естонії, Молдавії, майже усі євреї східної Білорусії, східної України і зайнятих німцями районів РРФСР.

Другий етап весна 1942 - грудень 1942. Знищена більшість євреїв західної України і Білорусії, а також південних районів РРФСР, окупованих влітку 1942 року.

Третій етап січень1943 - кінець літа 1944. Знищення євреїв, що залишилися, на окупованих територіях перед відступом німців.

Висновок:

«Остаточне вирішення єврейського питання» поряд з територіальною експансією і поневоленням слов’янських народів було важливою політичною й ідеологічною метою нацистської Німеччини.

4. Методи «Остаточного вирішення єврейського питання».

• Розстріли. Криваві розправи проводили спеціально створені айнзацгрупи. Їм надавали підтримку війська СС, а також місцеві поліцаї. Масові вбивства здійснювалися за визначеним планом: у встановленому місці заздалегідь копали великий рів (часто його копали приречені на смерть), на краю якого гітлерівці вишиковували групи євреїв, змушували їх роздягнутися і потім розстрілювали кулеметними чергами. Поранених закидали землею разом із живими. У Литві, Білорусії, Україні з’явилися численні братські могили.

• Гетто. У деяких містах після першої хвилі вбивств були влаштовані гетто, куди на місце вбитих євреїв привозили інших. У гетто була величезна скупченість населення. Наприклад, у Варшавському гетто в кожній кімнаті мешкало в середньому по 13 чоловік, але багато тисяч не мали даху. В ізольованих від усього світу гетто панували безробіття, голод і хвороби. Найдовше існувало гетто в Лодзі – із квітня 1940 р. до його ліквідації гітлерівцями в серпні 1944 р.

• Табори смерті. Табори смерті Аушвіц-Біркенау (Освенцім), Белжець, Майданек, Треблінка, Собібор, Хелмно на території Польщі були створені спеціально для знищення в’язнів. Першими жертвами найбільшої «фабрики смерті» в Освенцимі стали польські патріоти, пізніше – радянські військовополонені, а згодом у газових камерах Аушвіц-Біркенау знищували євреїв, циган. Освенцім став страшним символом Голокосту: тільки тут загинуло більше мільйона євреїв. Всього в таборах смерті загинуло 2,7 мільйона євреїв.

За оцінками "Енциклопедії Голокосту" (видана музеєм Яд-Вашем), загинуло до трьох мільйонів польських євреїв, 1,2 мільйона радянських євреїв (енциклопедія наводить роздільну статистику щодо СРСР і країн Прибалтики), з них 140 тисяч євреїв Литви і 70 тисяч євреїв Латвії, у Білорусі було знищено понад 800 тисяч євреїв, в Україні - 1055000; 560 000 євреїв Угорщини, 280 тисяч Румунії, 140 тисяч Німеччини, 100 тисяч Нідерландів, 80 тисяч євреїв Франції, 80 тисяч Чехії, 70 тисяч Словаччини 65 тис. Греції, 60 тисяч — Югославії. Приблизно 1/3 частина проживаюча в той час єврейського народу була вбита при Голокості.