Координаційний комітет благодійних товариств Паризького району - Освенцим - Нюрбергські закони - Погром у Єдвабному - "Декрет про євреїв" - нацизм - айнзацгрупи - повстання в Варшавському гетто - "Кришталева ніч" - "остаточне вирішення єврейського питання" - гетто в Будапешті - Синя поліція - трагедія Бабиного Яру.
"Соктогол" – катастрофа, нещастя) – загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок організованого знищення євреїв нацистами та їх посібниками у Німеччині та на захоплених нею територіях.
"Симетизантим" – ідеологія і політика боротьби з єврейством, форма ворожого ставлення до єврейського народу.
"Тотег" – ізольована частина міста в християнських країнах, відведена владою для проживання євреїв.
Свідчення очевидця. Марія Гуц, м. Мізоч Рівненської обл.
"Марія Гуц, м. Мізоч Рівненської обл. Йдучи в місто, ми брали в кишені або в полотняні торбинки картоплю, яблука і підкидали за огорожу. Може, когось хтось навчив з дорослих, а може додумалися самі, адже в гетто були діти нашого віку, яких ми добре знали, з якими спілкувалися. Іноді, граючись, хтось казав: «Давайте понесем жидам картоплю». Усі розбігались по домах, хтось не приходив, а більшість приходили з картоплею та яблуками». Хлопці винайшли ще один оригінальний спосіб допомоги: стріляли в гетто з рогаток маленькими яблуками та грецькими горіхами. На такі пустощі з охорони ніхто не звертав уваги. Не дивлячись, що німецька адміністрація під страхом смерті заборонила надавати євреям будь-яку допомогу (тим паче — продуктами харчування) — знаходилися такі, які на свій страх і ризик нехтували указами окупантів. Один із таких — Терентій Парфенюк. Він нелегально займався поставкою яловичини (корів) в Гетто. Тож коли попався на гарячому, вирок був такий: смерть. Саме цієї кари заслужили ще два євреї, які йому допомагали. Спочатку Терентія водили вулицями з великими дошками на спині та грудях, де було написано, що його покарають смертю за зв’язок з євреями. Потім мала бути показова смерть. Для цього в центрі Мізоча на площі змайстрували шибеницю й примусово зігнали всіх людей щоби подивилися, навіть дітей зі школи поприводили. Лише завдяки слізному вмовлянню доньки Парфенюка — Ніни, що просила за батька в ногах німців, його відпустили. А євреїв, усе-таки, повісили. За той час Терентій весь посивів. Коли стали накидати петлі, я закрила очі, а коли відкрила — тіла євреїв погойдувались, а Терешко, все ще з петлею на шиї стояв живий, але посивілий".
ЗАВДАННЯ
"Роза Лiндвар, 15 років (1941 р.)
У 1941 році, коли почалася війна, вони прийшли до МогильовПодільського i відправили всіх євреїв до табору Печера Тульчинського району. Вони знущалися над нами, а моїх батьків вони застрелили. Нас відправили на роботу. Дівчата добували торф руками. Ми працювали з 4 ї ранку до пізньої ночі <…> вони казали, що закінчиться літо i тоді всіх «юдов» уб’ють. Ми втекли, куди очі дивилися <…> За нами бігли i багатьох з нас повбивали. Мене врятував українець, він взяв мене до себе i сховав. Його сусід розповів німцям, що «у дворі жидівка». Німець прийшов, щоб мене застрелити, але українець почав з ним битися, а я в цей час втекла на румунську територію <…>".
(Джерело: Подольський А. Ю. Уроки минулого. Історія Голокосту в Україні [Текст] : навч. посібн. для учнів 10–11 кл. середніх загальноосвітніх закладів України / Анатолій Подольський. — К. : Сфера, 2007. — С. 70.)