Ураганно – чудовий день!

Грудень. Через пару днів уже буде середина першого місяця зими… Але, приазовська зима дуже хитрий предмет, начебто і є, а начебто й немає… Приазовська зима, це коли замість снігу йде дощ і замість морозів, таке легке похолодання +5 - +10 градусів ... І начебто все добре, і тепло ... але, на рибалку хочеться. А з цими дощами не особливо те й дістанешся. А тут промайнула слабка надія – за прогнозом, буде ураганний вітер 10-14 м/с. Так це чудово – такий вітер обов'язково підсушить розмиті дощем ґрунтові дороги.

І ось, неділя, 6 ранку, і я кручу педалі… Проти вітру… І хоч велосипед з електромотором, але в деяких місцях вітер настільки роздмухується, що доводиться йому допомагати… Я їду на Бердянське водосховище… Сьогодні другий день ураганного вітру і є непогані шанси прорватись до води. Ось поворот на ґрунтовку… Не дуже обнадійлива калюжа… Але далі дорога накатана… Толі рибалками, хоч швидше мисливцями, адже раз у раз чуються постійні постріли.

І ось я на місці… А місце те зайняте…

- Клює?

- Вже годину сиджу поки що нічого ...

Ну гаразд, шукаю щастя в іншому місці...

Перший закид… чекаю… Другий, третій… Тиша… Ан ні, ось клювання та перша сьогоднішня риба на березі – окунь. Але я радий і йому… А ось і друге клювання та образливий схід великої плотви під берегом…

І знову тиша…

Піду як я схожу, дізнаюся, що там у сусіднього рибалки... А в нього клює...

- А можна я поруч закину?

- Звичайно, щоб перехлестів не було…

Швиденько перебрався на нове місце. Закид... І поки розплутую другий фідер, на перший уже клює... Дрібний підліщик... Знову закид... І проміряюсь другою палицею...

Все... Наче трохи заспокоївся... І тут загинув... Ух ти!.. Оце красноперища!..

Знову закид. А на іншому фідері теж клює... Підіймаю, а там щось важке... Зачеп?.. Ні! Риба… Обережно вимотую… І ось під берегом майнув бронзовий бік… Невже карась?.. Нема, це підліщик, але вже дуже пристойного розміру!

12.12.2021, Володимир Приварніков

Кінець року

Новий рік… Скоро… І начебто час підбивати підсумки… Але… Але водночас можна й трохи відпустити себе та поекспериментувати. Адже через тиждень все що є зараз залишиться в тому, старому, і якомусь далекому році.

Ті, хто мене давно знають, знають мої захоплення. У тому числі захоплення великим мистецтвом кулінарії. Точніше лише малою її частиною. Тієї, що належить до готування на відкритому вогні. У тому числі й копченням... І якщо з готуванням на грилі знайомі багато хто, то копчення, при всій його простоті, що та здається, таїть в собі багато таємниць і загадок. Підготовка продукту, вибір спецій, підбір дерева для копчення.

Але кулінарію недарма названо мистецтвом – адже ароматом дубового диму можна натякнути на силу звіра… або посипавши перцем, показати злу гостроту літньої спеки… А можна створити складну суміш спецій, та так, щоб кожен, за майже непроникною ковдрою диму відчував своє – хто легкі солодощі томату, хто терпкість паприки, а хто й гостроту часнику… Але це все лише перші кроки на шляху великого мистецтва… Адже найшик обійтися лише двома мінімально потрібними складовими – продуктом та димом. Так щоб після першої проби відкривався весь задум кулінарного твору…

Це як чорно-біла фотографія, незважаючи на весь кольоровий світ, вона спочатку зняла його, а потім перейшла в розряд мистецтва. Так і тут – починали коптити просто м'ясо, що першим попалося димом… Потім спеції… І ось, настав час і мені спробувати створити щось чорно-біле… Адже кінець року це лише початок нового кроку на нескінченному шляху світобудови…

26.12.2021, Володимир Приварніков

Ось і закінчився 2021 рік

 І хоча він не приніс видатних трофеїв, але радості від риболовлі й від того, що вийшло задумане, він приніс дуже багато...

4.01.2022, Володимир Приварніков

Перша крижана…

Січень, мороз, завтра буде сонячно. Та й вітру майже не обіцяють… Чи не привід з'їздити, провідати рибку. Як вона там, під водою, не мерзне.

І ось, субота, ранок, а ми вже виходимо на лід… Лід Бердянського водосховища. Світанок ще, десь там, далеко… за річкою… за обрієм…

Перші кроки та перший хрускіт льоду під ногою... І як завжди несподіваний... Та так, що часом серце пропускає удар... Хоча знаю, що лід надійний, ходибельний... але... серцю не розкажеш і не накажеш... І все одно йдемо вперед, до розвіданих, минулого разу, місцям…

Сьогодні нас вибралася на тверду воду, компанія більша. А це означає, що й шансів більше, ніж спокусити, примхливу після нічної імли, рибку.

Одна лунка. Друга. А за ними й десята... А покльовок все нема і нема. Невже окунь ще не прокинувся... І начебто там, за прибережною скелею, вже здалося сонце... але тут, під льодом ще ніч... Адже світанок, він різний... Варто зробити всього кілька кроків у бік протилежного берега... і там тепле і лагідне сонечко загортає. тебе м'якою ковдрою майбутнього дня... А тут, під скелею, ще панує морозна ніч. А вже під крижаним панциром… там, напевно, ніч плавно перетікає у світанкові сутінки, і знову повертається, ніколи не залишаючи ці підлідні простори назовні… І лише свіжо пробурені лунки стовпами світла пронизують цей світ зимової води…

Гей, клюнуло! Це друзі розловилися. Настав час і мені... Бурю чергові п'ят лунок. Ось нарешті клювання і в мене. А за клюванням і результат, правда, поки що дрібнуватий. Але нічого, головне встигнути до обіду наколядувати трохи риби, адже сьогодні нас зібралася гарна і добра компанія… А це не головний інгредієнт для рибальської юшки.

24.01.2022, Володимир Приварніков

Захотілося літа...

Адже людина істота непостійна. Зима. Мороз. Але, визирнуло сонечко, і попри холод, одразу ж зачиркали пташки, а за ними і коти почали виводити свої березневі пісні. Весна скоро...

Весна. Перші квіти, і перші перелітні птахи... А там, ще трохи і перші солов'їні ночі... Неспішна риболовля, коли не треба поспішати, а можна посидіти з почуттям, з толком... Посидіти з друзями та під тихий тріск вогнище... Що б несподіваним поривом вітру пахнуло на тебе димом... Димом змішаним з ароматом пряних степових трав...

І хочеться чогось легкого, як ніжний подих літньої ночі з її ароматами. І в той самий час, хочеться чогось терпкого і гострого, як смак диму вечірнього багаття.

А якщо дуже хочеться, то можна і спробувати, відчути цей смак. Всього-то й потрібно, що невеликий шматочок смачного та найніжнішого м'яса індички. Правильно його засолити (три дні в розсолі, а потім 6:00 відмочувати) приправити літніми травами (майоран, розмарин, чабер, трохи насіння гірчиці, трохи кмину і багато часнику), дати трохи обсохнути, і на пару годин залишити його в гарячій коптилці. ..

Захотілося літа...

27.01.2022, Володимир Приварніков

Запахло весною

На пару днів до нас заглянуло сонце, і під його теплими променями почав танути сніг. І з-під його білого покриву визирнула перша зелень. Нехай поки це тільки мохи та лишайники, але око вже радіє, такому кольоровому розмаїттю))).

2.02.2022, Володимир Приварніков