Носаченко Людмила
Носаченко Людмила Михайлівна,
учитель української мови та літератури:
Мені важко визначити одне слово минулого 2022 року, у мене їх кілька: страх, паніка, гнів, біль, сподівання та віра! А цьогорічні слова, на жаль, також не радісні: є віра, надія й біль від втрат! Тримаймося!
6 січня 2023 р.
Творчість Людмили Носаченко до 2022 р.
Творчість та роздуми з лютого 2022 р.
Ділюся особистим, розуміючи, що сьогодні тисячі жінок відчувають подібні емоції.
Людмила Носаченко
Герої не вмирають - я це знаю...
Герої не вмирають - я це знаю,
Але не легше на душі мені!
Герої не вмирають - я це знаю,
Але лежить коханий у труні.
Герої не вмирають - я це знаю,
Але руки не подаси мені!
Герої не вмирають - я це знаю,
Але загинув милий на війні!
Герої не вмирають - я це знаю,
Але вночі та вдень на самоті.
Герої не вмирають - я це знаю,
Але душа заклякла в німоті!
Герої не вмирають - я це знаю,
Але гіркую спити лиш мені!
Герої не вмирають - я це знаю,
На посмішку чекаю уві сні!
18.11.2022
Людмила Носаченко
Ти ВОЇН СВІТЛА, мужній захисник!
Ти ВОЇН СВІТЛА, мужній захисник!
Ти мій ГЕРОЙ, залізний чоловік!
Ти мій МУЖЧИНА, КОТИК ніжний мій!
Ти нас покинути не смій!
Ти ВОЇН СВІТЛА, служиш ти добру!
Твою любов безмежну я прийму!
Ти мій ГЕРОЙ великої війни,
Ти в ЗАСВІТИ від нас НЕ СМІЙ піти!
Ти ВОЇН СВІТЛА, і ЛЮБОВ твоя
Зійшла у серці, як яснА зоря!
Ти ВОЇН СВІТЛА, ПРАВДИ і ДОБРА,
Душа твоя повік ЖИВА!
06.12.2022
Людмила Носаченко
Мабуть, ми надто довго жили в МИРІ
Мабуть, ми надто довго жили в МИРІ, що не помітили, як ВІЙНА прийшла в наш дім!
Мабуть, ми надто безпечно жили та забули справжню ціну МИРУ!
Нашим мужчинам хотілось драйву: вони могли ночами сидіти перед моніторами ПК та гратися в "танчики" або дивитися до ранку бойовики, інтелектуали із захватом читали гостросюжетні книги, шкодуючи, що часи героїчних подвигів минули!
Але колесо історії невпинне - і ось воно повернулося до нас так, щоб і ми заплатили власну ціну за МИРНЕ ТА ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ!
Колись на антивоєнну тему писала сценарій виховного заходу "Література проти війни" та конспект уроку за твором Григора Тютюнника "Климко", проводила виховні заходи, запрошувала на урок дітей війни, тієї війни - Другої світової! Ми бачили сльози в очах уже літніх людей, у яких війна забрала дитинство, забрала батьків! Дехто з тих, хто пережив війну, зміг поділитися жахливими спогадами ( дехто - це одна колега, хочу ще раз подякувати за щирість), а інші не змогли: на відстані понад 65 років цим літнім людям боліло!
Сьогодні всі наші діти - ДІТИ ВІЙНИ! Кожен українець - ЛЮДИНА ВІЙНИ! Як нам нині болить! Особливо, на мій погляд, жінкам: матерям, дружинам, нареченим, які чекають своїх ЗАХИСНИКІВ - ВОЇНІВ СВІТЛА!
Сьогодні кожна українська мати - Марія, адже віддає свого сина заради нашого спасіння!
Пишаємося нашими мужчинами! Вони мужні, безстрашні, рішучі! Щире захоплення викликають ЖІНКИ - ЗАХИСНИЦІ, безмежна вдячність нашим БЕРЕГИНЯМ!
Ми живемо у вік ЛИЦАРСТВА! Кожен і кожна із наших ЗАХИСНИКІВ і ЗАХИСНИЦЬ - ГЕРОЙ і ГЕРОЇНЯ ОКРЕМОГО РОМАНУ!
Дай нам, БОЖЕ, дожити до ПЕРЕМОГИ, до МИРНИХ ЧАСІВ!
9.12.2022, Людмила Носаченко
ГІРКО
Гіркая, гіркая, гіркая вода,
Нехай поцілується пара молода.
Українська народна весільна пісня
Я пам'ятаю, як вперше зустрілася з тобою поглядом!
Це було потрясіння!
Так! Нікого не пам'ятаю! Нікого не бачу! Тільки тебе! Цей блиск в очах, цей погляд, ця усмішка, ця радість від зустрічі! Цей козацький чуб! Ця легкість у спілкуванні, у рухах, у танці... І відчуття моєї важливості для тебе!
Так, ми танцювали, спілкувалися, гуляли вулицями студентського міста, сповненого юнацьких амбіцій, мрій, романтики, кохання ...
Ти казав, що ставився до мене, як до сестри...
А я була закохана! Я пам'ятаю силу тяжіння до тебе! Пам'ятаю, як паморочилося в голові, як тремтіла від бажання!
Мабуть, це і є ПРИСТРАСТЬ! Пристрасть, яка переросла в КОХАННЯ! Пристрасть, яку я мала вгамувати!
- Таке життя, сонечко! - ти цією фразою відповідав на всі мої "ЧОМУ?"
З роками ти, мабуть, з'їв зуби в стосунках з жінками!
Напевно, неодноразово довелося тобі братися за чуби!
- Таке життя, котику! - відповім твоєю улюбленою фразою.
Через роки розлуки я зустріла тебе виснаженого, змученого (я побачила це в погляді).
Але ти мужчина! Мій мужчина, який потрясає навіть через роки!
Багато років!
Навіть без козацького чуба!
Можливо, тому, що довелося в певний час вгамувати свою пристрасть, вона пробудилася з новою силою!
Пам'ятаю, як заморочилося знову в голові, як затремтіла від бажання! І це було неймовірне відчуття! Ми настільки сповнені кохання!
Ми такі спраглі! Такі пристрасні!
- Солодка парочка! - несподівано назвав нас перехожий!
Так, нам було солодко!
Ніколи не розуміла, чому на весіллях молодим кричать: "ГІРКО!"
Мені нині ГІРКО!
А у мене НЕ ВЕСІЛЛЯ!
- Таке життя, сонечко! - прошепочеш ти вітром!
17.12.2022, Людмила Носаченко, епітафія
Позаду рік
Позаду рік, який приніс нам повномасштабну війну! Війну, яка постукала в наші двері ще в 2014! На жаль, ми не усвідомили глобальності катастрофи, яка насувалася на нас, тому й маємо такі жахливі наслідки! Зустрічаючи Новий 2023 рік, ми щиро віримо в Перемогу! Але, на жаль, це залежить не від сили нашого бажання! Маємо пам'ятати про ціну, яку ми вже сплатили й ще маємо сплатити за нашу Перемогу й можливість жити в мирі!
А це життя тисяч людей! Маємо бути гідними пам’яті тих, хто поклав своє життя на шляху до Перемоги!
01.01.2023, Людмила Носаченко
Я щаслива.....
Я щаслива, що ти був у моєму житті! Вдячна за кожен проведений разом день! Вдячна за те, що засинали й прокидалися із солодкими поцілунками. Навіть перебуваючи на відстанні, ми були подумки разом! Ми не могли наговоритися: ранкові привітання й вечірні годинні телефонні розмови про пережите, про літературу й історію, про мову! Ти так любив дізнаватися щось нове! Ти такий наполегливий у вивченні мови! Ти мій найвідданіший співрозмовник! Найкращий слухач! Ти любив слухати моє щебетання, яке часом було як колискова! Так, я тебе заколисувала! Я чула в слухавку твоє тихе сопіння! Забувши денні клопоти, ти засинав у моїх обіймах, незважаючи навіть на те, що між нами були сотні, а часом і тисячі кілометрів!
Дякую, коханий, за підтримку, за крила, які ти мені дав! Я щаслива, що була твоїм сонечком! Тішуся тим, що ми змогли зігрити одне одного! Це неймовірне щастя! Дякую, котику, що ти подарував мені щасливу посмішку, радість спілкування, райську насолоду! З яким трепетом я чекала нашої зустрічі! Я ніколи не забуду ці відчуття!
Я дуже скучила за тобою, твоїми міцними обіймами, лукавою посмішкою, рідним хриплуватим голосом....
Пишаюся, що ти мій ГЕРОЙ!
Дякую за твою мужність, громадянську позицію, відданість Батьківщині! Я така горда, що була поруч із тобою! Мені неймовірно боляче, що ти пішов у засвіти!
Я сумую без тебе! Знаю, що ти не хочеш, щоб я плакала! Ти любиш, коли я посміхаюсь!
Тепер ти мій Янгол-охоронець!
06.01.2023, Людмила Носаченко, епітафія
ДВА КОЛЬОРИ МОЇ, ДВА КОЛЬОРИ!
ЖИВУ ІЗ КОЛЬОРОМ ЖУРБИ,
але
КОХАННЯ НАЗАВЖДИ
В МОЄМУ СЕРЦІ
Чи має мені бути соромно, що моя психіка не витримує свисту сирен, що я боюся лишатися сама під час тривоги, що я стомилася відчувати себе персонажем серіалу "Гра в кальмара", що я часом ненавиджу оточуючих за те, що серед них я не можу знайти тебе й обійняти?! Я знаю, що ти не хочеш, щоб я плакала! Ти любиш, коли я посміхаюся! Ти хочеш, щоб я продовжувала жити звичним життям, у якому, на жаль, тебе уже немає! Це так боляче! Але я вчуся жити в нових умовах! Я посміхаюся для тебе! Знай, що ти завжди в моєму серці!
23.06.2023, Людмила Носаченко
Бердянськ
Бердянськ, ти кращий на землі –
Натхнення наше та надії,
Вітрила чудодійні, кораблі
І шлях у світ, і крила нашій мрії!
К. Мазенко «Гімн Бердянську»
Ти місто здійснення дівочих мрій:
Не я одна зустріла тут кохання!
В обіймах сонця, в піні ти морській,
Усім даруєш ніжні сподівання.
Тут вітер заспіває про любов
І поцілунок хвиля нагадає –
Невтомне сонце збурює нам кров,
Безмежний простір думи навіває.
Тут синє море вабить в далину,
Причал усіх запрошує в гостину…
В шовкові літні ночі – не до сну:
У небі зорі вишили картину.
Таїш в собі секрети давнини
І молодістю світлою вражаєш.
Ти – місто моря, щастя і весни!
Ти таємниці всі мої вже знаєш!
Відредагований у 2017 р.
варіант вірша, написаного у 2015 р.
Людмила Носаченко
Ти РОЗУМІВ, що буде ВІЙНА!
Я СПОДІВАЛАСЯ, що цього НЕ БУДЕ!
Ти попереджав, що підеш ЗАХИЩАТИ!
Я прийняла твій ВИБІР!
Ти чітко знав, що робити 24 лютого!
Я ЗАЦІПЕНІЛА!
Ти сказав, що ГОТОВИЙ!
Я НЕ ПЛАКАЛА!
Ти ОБІЙНЯВ - І ПІШОВ!
Я знала, що тебе НЕ СПИНИТИ!
***
Я запитувала: "Як жити далі?"
Ти відповів: "Звичним життям".
***
Ти зазначив, що ГОТУВАВСЯ все життя!
Я ПИШАЮСЯ ТОБОЮ!
Ти усе робив, щоб ЗУПИНИТИ ВОРОГА!
Я ДЯКУЮ ТОБІ БЕЗМЕЖНО!
Ти ЖИТТЯ ВІДДАВ, щоб КРАЇНА ЖИЛА!
Я МОЛЮСЯ ЗА ТЕБЕ!
Ти НАВІЧНО в моєму серці!
Я крізь СЛЬОЗИ ПОСМІХАЮСЬ тобі!
29.09.2023
Людмила Носаченко
На сайті Берда Ліра літературна спадщина Бердянщини, починаючи з початку 20 століття і до 24 лютого 2022 року.
Сайт Бердянського клуба садівників-городників ім. Я. Й. Левіна. Тут усі події з 1990 по 2023 р., відео та фотографії за цей період: Клуб садівників-городників Левіна
На этом сайте Бердянского клуба садоводов-огородников им. Я. И. Левина собраны рецепты за 30 лет: Сад Левина рецепты