Жовті в полі колоски,

Синє небо там, де вись.

Волошкові паростки - 

Ой, яка ж краса, дивись!

Рідна наша вся земля,

Вся країна - калинова.

Все до тебе промовля, 

Все проймає рідне слово!

Синє й жовте повсякчас,

Попри нелегку дорогу

Буде, друзі, поміж нас,

Не злякаємось нікого!

6 січня 2023 р.

Віталіна Ганзина

Щось змушує тікати від людей,

Чекати мить, і  стишувати крок.

Не потонувши від палких ідей,

Запам'ятати цей новий урок.

Хтось рамками спиняє повсякчас

Твоє натхнення бігти до мети.

Та безліч спроб у кожного із нас,

Бодай дійти...а  може - доповзти...

Це не фінал, це сходинка нова,

Хоч втоми вже струна в душі бринить,

А ти карбуй, карбуй оті слова:

"Натхненних не можливо зупинить!"

27 січня 2023 р.

Віталіна Ганзина

Шумить гілля

Шумить кленових віт гілля,

В степу, над прірвою неначе.

В тривожнім шепоті поля:

"А може, то Вкраїна плаче?"

- А може, плаче то дитина,

Що батька втратила давно?

А може, мати, що у сина

Вкладала мудрості зерно ..

А може, може, може...

Чи

Ми станем на нову дорогу, 

І гордо, вільно живучи,

Прибуде наша ПЕРЕМОГА!

28 січня 2023 р.

Віталіна Ганзина

Ти останній, місяце Лютий?

Ти останній в зимі чи війні?

Вже вартує весняний майбутній,

Простягає думки мовчазні.

Забирай за снігами печалі,

Цю велику "війну майже рік",

І неси у незвідані далі

Де нещастям вже зведено лік.

4 лютого 2023 р.

Віталіна Ганзина

Ти пам'ятаєш її очі?

Ти пам'ятаєш її сміх?

Примхливі вибрики дівочі,

Що часто дивували всіх.

Її такою пам'ятаєш?

Давно вже ж бачились отак.

В кишеньку фото заховаєш,

Щоб не спаплюжив її всяк.

Вона давно не є дзвінкою,

Не має в мові звичних фраз.

Ти ж все одно її такою

Нестямно любиш повсякчас.

Вона вже жінка. Мужня й тиха.

Чекає й молить кожну ніч,

Щоб оминуло тебе лихо,

І втома спала з мужніх пліч...

Народилось сьогодні, 14 лютого... день кохання? Але воно щодня всередині нас! У наших вчинках і думках. А до Вас - наші мужні захисники - тільки найтепліші слова подяки.

Віталіна Ганзина

А як же вкласти в риму ці рядки?...

Щоб не плести з минулого нитки,

Щоб із частинок кожен день у рік

Не будувати пожиттєво лік?...

Хай зійде сонце завтра ізрання,

Хай посміхнеться матері дитя,

Хай на землі простелиться зело,

Бо сонце ж в неї світло пролило ...

І буде вечір знову у зірках,

І будуть руки знову у руках,

Усе ще буде! Отже - будем ми!

Кінець війни?... чи знов, лише зими...

23.02.2023. (вечір перед роком восьмирічного "життя")

І київські качки на ставочку біля дому.

Віталіна Ганзина

А вже весна. Годину як весна.

Бажає землю вереском заслать...

Бажає вибить з-під землі зело,

Щоб рано-вранці у садах цвіло.

І завтра буде знову ще вона, 

І після, й потім. Рідна сторона

вбереться в барви кольорових снів,

Щоб вітер в піднебессі гомонів.

Щоб сонце полонило і пекло, 

Щоб нам усім так хороше було...

А від тепла, що маєм навесні -

Співа душа лиш радісні пісні.

1 березня, 2023 рік

Віталіна Ганзина

Все прокинеться знову.

Не скоро

Все забуде стражденна земля.

Підготуй переможну промову 

В ту пору

Вже хліба проростуть на полях..

18 березня 2023 р.

Віталіна Ганзина

Туга

Туга за тобою нереальна 

Хоч я була не ідеальна

Тебе кохала до нестями

Плачу кожними днями та ночами

Багато чого не встигла сказати

Не прийдеш вже до моєї хати 

Будеш ти у моїх снах

Обіймати мене на руках

Тебе забрали небеса 

Та на могилі буде мокра роса

У серці моєму ти не згаса 

Не сказали ми обітниці перед Богом

І не будеш ти перед моїм порогом 

Спи сонце вічним сном

Але я завжди буду під твоїм крилом.

21 березня 2023 р.

Віталіна Ганзина

Герой

Ти у мене у серці

Ще трішки і будеш поряд

Та спілкуємось ми поки по зорях

Кохаю тебе до нестями 

Молюся кожними ночами 

Якби не ця клята війна

Обирали б вже імена 

Та витирали слинки

У нашої, нашої дитинки

Ти б розказував мені всякі смішинки

Поки у мене це у мріях

Та я завжди при надіях

Ще трішки і будеш поряд

Не підеш більше у наряд

Та не прилетить до нас снаряд

А поки сніг під ногами тріскоче

Побажаю тобі спокійної ночі.

21 березня 2023 р.

Віталіна Ганзина

І знов дощить. Весна ще трохи вперта.

Не розуміє натяків тепла.

Десь в глибині, говорячи відверто,

колюча квітка душу обплела.

Вона так прагне вже цвісти нарешті

Без колючок, що знов і знов ростуть.

Та де ж свободи ті пагінця перші,

Що днів без бурі відчайдушно ждуть?

10 квітня 2023 р.

Віталіна Ганзина

Ніде не добре так, як тут.

Тут бджоли з вулика гудуть,

Тут свіже сіно у купкАх,

Калач у маминих руках...

А на городі - буряки, 

Що спритно стали у рядки

Розлогим листям - на морквицю...

Сусіди он, кладуть копиці, 

Коти мишей між них чекають:

"Вони - у сіні", добре знають.

Десь за лозою - бреше пес, 

А сонце - котиться з небес,

І вечір пада на село...

Згадалось вам? У вас було?

У діда кінь зірвавсь навтік,

Бабуня зводить гусам лік, 

До столу вже готує мама,

Та ти вже хутко пирогами,

Собі вечерю перебив...

Узваром теплим все запив, 

І - милуватися селом,

Хоч там чекають за столом, 

А ти стоїш біля воріт,

Біля ноги муркоче кіт,

І до спочинку соловей

Забрав своїх дзвінких пісень.

І застигаєш на хвилину - 

Усе твоє! До всього линеш!

І рідна кожна пшеничИна, 

До школи - лиш одна стежина, 

До ставу, де верба крислата, 

До тих воріт... де мама й тато ...

Зозулі де в ліску кують,

А поки - йди, вечерять ждуть....

(Моєму рідному селу, яке люблю і любитиму завжди..)...

12 травня 2023 р.

Віталіна Ганзина

Не забудеться, певно, ніколи,

Не зітреться із пам'яті вік,

Що не вернуть додому соколи,

Не зведуть своїм посмішкам лік.

Не зустріне матуся з порогу,

І не буде до ранку прощань.

Батько, з наміром добрим, в дорогу

Не плекатиме більш сподівань.

Не збереться роса з винограду,

Що посаджений був, як малим

Ти ще бігав без капців до саду,

Був проворним, веселим, прудким...

Виріс сокіл, і рушив до зброї,

А батьки залишились одні.

Не хотіли ж бо долі такої,

Не для того ростили синів.

"Ще чекати, чи більше не треба?

Ще надіятись, чи полишить?"

Ті соколи вже високо в небі,

Ну в нас - задля пам'яті жить...

*У мами в саду. Там. Де дім.

10 липня 2023 р.

Віталіна Ганзина

Йдемо повз школу. Чути юний гомін:

-Там учні, мамо! Учні в школі є!

Стискаю найдорожчі пальчики в долоні,

Як пояснити, що «навчання» тут вже не твоє?

Можливо, треба дихати рівніше,

Щоб голос впевнено лунав, неначе сталь.

Відповіла: «Ми ве́рнемось сюди. Пізніше», -

А на очах замерехтів кришталь.

-А вчителька ж, не наша там із ними?

Про місто ми учили тут пісні.

-Не ваша, доню, ще настане днина,

Вона приїде, поки ж – точно ні.

І як сказати, чом вона не в школі,

Що «носить» прапор інший, і пісні?

Щодня без зміни, ходимо по колу,

Шукаєм вісті добрі, осяйні́.

А ранком тихо, щоб не знав сусіда,

Вмикаю доньці вчительку щодня.

На мові рідній, чемно, до обіду,

Про Україну всотує знання.

Питає, чую: «А коли ми з Вами,

До моря підем, чи у парк гулять?»

І вчителька, досвідчена роками

Не зна так само, що на те сказать.

«Вже скоро, - мовить до дітей так щиро, -

Вже скоро, любі, будемо разом»,

І час уроку закінчивсь за хвилю,

І вже «за кадром», сльози – рукавом...

Така вийшла дуетна робота... вірні батьки сьогодні прислали шматочок, і я дописала цю "сповідь". Ми віримо, мої любі учні, я чекаю на вас завжди.... Болить.

12 вересня 2023

Віталіна Ганзина

Пішов героєм, пам'ять - у віки.

Не надто думав, що там завтра буде...

Зім'яті болем промайнуть роки, 

А скільки ж ще отут поляже люду?!

Нехай лунає слава поміж нас,

Про кожного, хто боронив країну.

Про пекло, що проніс крізь себе час,

Про кожне серце, що не б'ється нині...

8 жовтня 2023

Віталіна Ганзина

Осінь простелила

Осінь простелила

Листя край доріг.

«Ковдрою» прикрила

Ґанок і поріг.

Павутинки білі

Сонця, певно, ждуть. 

Хмари сизокрилі

Десь собі пливуть.

Сутеніє рано…

Осінь вже от-от

Доплете старанно 

Килим з позолот.

Завтра вже листопад. Останній осінній. А далі барв вже буде менше...

31.10.2023, Віталіна Ганзина

Велике переселення 

Її крила 

Срібна павутинка 

ВГ вірші 2022 

ВГ 2024 

Ганзина Віталіна