Ідеї Раннього Відродження вплинули також на розвиток живопису. Зачинателями мистецтва Раннього Відродження називають художників Джотто, Мазаччо, Сандро Боттічеллі. Їхня діяльність пов’язана з італійським містом Флоренція, яке вважається батьківщиною Відродження. Справжніми шанувальниками мистецтва та щедрими меценатами були члени родини Медичі, представники якої неодноразово ставали правителями Флоренції.

Першим художником, який вийшов за межі середньовічного канону, був Джотто ді Бондоне (1266–1337). Він відійшов від аскетизму та строгості в зображенні людей і наповнив свої образи почуттями й емоціями.

Ще один видатний художник Раннього Відродження – Мазаччо (1401‑1428). Він був одним із представників реалістичного напряму у флорентійському мистецтві. Для його картин характерні об’ємність фігур та лінійна перспектива. У лінійній перспективі люди та об’єкти зображуються на картині так, як їх сприймає людське око: на першому плані – більші, а на другому – менші.

Вершиною в образотворчому мистецтві Раннього Відродження стала творчість Сандро Боттічеллі (1445–1510). Він писав картини як на релігійну тематику, так і на міфологічну, створював чудові портрети. До найзнаменитіших творів тієї епохи належать його картини на міфологічні теми: «Весна», «Паллада і Кентавр», «Народження Венери», «Венера і Марс».

Дослідники його творчості зазначають, що персонажам і сюжетам цих картин притаманні чарівна грація, краса, співучість і пластика ліній, музикальність колориту, почуття ритму і гармонії.