«Спустошення країни було значним, проте цьому ще можна було зарадити. На жаль, не було ніяких ліків для того, щоб виправити зіпсовані звички та низьку мораль людей. Римляни набагато більші вороги самі собі, ніж їхні зовнішні вороги. Сумно описувати те, свідком чого я був сам. Правителі міста об’їдалися, вони розкисли від пияцтва і бенкетували з божевільними криками та словами. У них голова йшла обертом від гулянки, і вони втратили здоровий глузд. А може, навпаки, це і був їхній нормальний стан? Ніхто не повірить, що це місто загинуло від нашестя варварів, оскільки загибель римлян настала раніше за їхню загибель від варварів».