Багатство і влада зосереджувалися в руках придворних вельмож, яких називали майордомами. А король мусив задовольнятися своїм титулом і створювати позірність влади, коли, сидячи на троні, патлатий і довгобородий, вислуховував він іноземних послів і відповідав їм нібито від себе, а насправді –– продиктоване й завчене. Крім титулу, за яким нічого не стояло, та убогого утримання, наданого йому майордомом, він мав лише один, та й то невеличкий маєток, у якому проживав і тримав нечисленну прислугу. Хоч куди б король вирушав, він їхав у візку, запряженому, як це було заведено на селі, парою волів, керованих пастухом. Так їздив він у палац, на щорічні народні збори… і так самісінько повертався додому.