Жакерія

Війна лягла тягарем на плечі французьких селян: збільшилися податки та повинності, через воєнні дії було знищено частину врожаю, до того ж у країні лютувала чума.

Із «Хроніки» ченця Жана де Венетта. XIV ст.

У цьому 1358 році багато неукріплених сіл перетворили свої церкви на справжні замки. Їх обкопали ровами, встановили на баштах і дзвіницях воєнні машини, аби захищатися в разі нападу, а це, здається, траплялося дуже часто.

У цьому році виноградники не обробляли, поля не засівали і не орали, бики та вівці не ходили пасовиськами. Церкви й будинки всюди постраждали від пожеж або перетворилися на руїни. Розпачлива убогість панувала всюди, і особливо серед селян, бо сеньйори посилювали їхні страждання, відбираючи в них і майно, і їхнє бідне життя.

У цей час ті, хто повинен був би захищати народ, гнобили його не менше за ворога.

У 1358 р. на північ від Парижа спалахнуло селянське повстання, яке отримало назву Жакерія[1]. Очолив його селянин Гільйом Каль. Повстання швидко охопило всю Північно-Східну Францію.

[1] Назва "Жакерія" походить від зневажливого фр. Jacques bon homme — Жак-добродій, так феодали називали селян. Сучасники називали повстання «війною нешляхтичів проти шляхти», назва «Жакерія» з'явилася пізніше.

Повстанці захоплювали замки, знищували документи, в яких вівся облік податків та повинностей, жорстоко розправлялися з феодалами, бо ті, на їхню думку, зрадили короля. Лише після підступного вбивства Гільйома Каля повстання було жорстоко придушене. У ході розправи з повстанцями було вбито близько 20 тисяч селян.