Уривок зі статуту монастиря св. Бенедикта про чернече життя (VI ст.)

«…Особливо твердо треба з корінням вирвати з монастиря жагу до власності, щоб ніхто не мав права нічого ні дати, ні взяти… не мати нічого власного, жодної речі, ні книги, ні дошки, ні грифеля, зовсім нічого: бо ніхто з братів уже не має у своїй власності ні тіла свого, ні волі своєї…

Вважаю, що достатньо буде пропонувати дві страви на усіх трапезах… якщо вдасться роздобути фрукти чи овочі, то подавати і цю третю їжу… Від м’яса чотириногих усі категорично мають утримуватися, крім… хворих.

Монастир треба організувати так, щоб усе необхідне, наприклад вода, млин, сад, пекарня, різні майстерні, були на території монастирського двору, аби монахи не мали необхідності виходити за стіни монастиря, бо це не дуже корисно для їхніх душ…»