Гуманісти були переконані, що щастя людина може досягнути сама, а не через Божу милість. Для цього їй потрібно використовувати розум та творчість. Саме ці якості ставлять людину на вищий щабель порівняно з усім іншим у світі. При цьому походження людини не має значення. Таким чином, у людини визнавалися два обов’язки: розвивати розум шляхом освіти та корисної діяльності й бути доброчесною (тобто помірною, хороброю, щедрою, скромною, милосердною). Гуманісти висловлювали думку про те, що обов’язковим складником життя має бути активна громадська позиція на благо суспільства. Часто вони ставали педагогами.