Українська “РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ” завойовує нові території...

Ідея РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ, в концертному амплуа, сягає літа 2014 року, коли через руки активістів та волонтерів проходили маскувальні сітки та браслети виживання для воїнів АТО. У тих же творчих головах вимальовувалися картини, які згодом переросли у віршовані частини концерту. Спершу все бачиш в одному ракурсі, але коли до твоєї ідеї долучаються інші розумні та творчі голови звичайна ідея переростає у геніальну ціль, і це саме той випадок. Хтось відповідав за сценарій (Христина Білоус), хтось за пошук відео (Світлана Коляда), а хтось підбирав душевні вірші та музичний супровід(Ольга Коляда). Коли ж основа була промальована, тоді будували нові деталі, а саме сценічний інвентар. “Йолка”, барикади, шини, одяг для активістів, беркуту та медиків... здавалося найменша деталь, а вона додає сюжету реальності. І знову пошук обмундирування.

Але, як кажуть, світ не без добрих, і тим більше, творчих людей... Змайстрували ялинку, прикрасили її учнівськими малюнками (адже діти теж хотіли внести свою частку у історію на сцені), пошили балаклави, пофарбували щити, змайстрували кийки, назбирали шини. З кожним днем до проекту долучалося все більше людей, саме так, як було на євромайдані (фотограф, художник, священник, музиканти, медики...), і здавалося, що історія повторюється. І ось, цей день настав.

30 листопада 2014року — зала у Народному домі с.Забужжя заповнена усіма бажаючими поринути у спогади річної давності (історії), а за кулісами "вулик" артистів, які сповненні переживань за прем`єрний концерт. Але все вдалося і Революція Гідності пройшла на одному диханні. Студентський майдан із гарячим чаєм та болючими ударами від беркуту, палаючі барикади із шин та революційне весілля, душевні листи солдатам та дзвінки в реальну, зовсім не концертну, зону АТО. Музичним лейтмотивом концерту стала пісня “А я живий”, яку виконав о.Йосип Скоробагатий, а от художнім — картина “Єдина Україна”, яку малював художник Сергій Бенедишин (картина була неповторною (індивідуальною) для кожного концерту).

Вірші, пісні, відео сюжети — душевно підкреслювали моменти болючої історії та гіркого сьогодення. Каска по залу, у яку збирали гроші на підтримку української армії, стала невід`ємним елементом благодійних концертів, а їх на сьогоднішній день налічується вже дванадцять. Сума зібраних коштів сягнула сорока тисяч гривень, а продукти вимірювалися сотнями кілограм. Забужжя, Зубків, Комарів, Опільсько, Войславичі, Сокаль, Червоноград, Соснівка, Городок, Комарно, Львів, Томашув Любельський — георграфія маленької РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ. Нові зали, нові обличчя, нові Герої проте сльози на очах глядачів із однаковим присмаком болю пережитих подій. Кожен благодійний концерт, був по своєму особливим, щось змінювалося, щось додавалось, а щось було абсолютно імпровізовано. Саме таким чином відбувся виступ перед Оперним театром у Львові, де глядачами були звичайні перехожі.

Після року гастролей по Львівщині, організатори отримали запрошення на виступ у Польщі. Виникало багато труднощів, як з документами для перетину кордону, так із текстами по сценарію, адже потрібно було влучно передати сюжетну лінію польською мовою.

Але все вдалося, про це пише куратор-організатор Христина Білоус на facebook/

"Напевно, нічого в житті не відбувається без Божої на то волі, допомоги друзів та небайдужих людей. Може це і смішно, але ми йшли до цього рік маленькими кроками. Ніби і недалеко їхали, але кордон- велика перешкода для нас через стоси різноманітних документів і витрати, які вони тягнуть за собою. Щиро дякую всім, хто допоміг порадою, ділом, фінансами, хто вірив у нас. Велике спасибі Марціну Рехулічу, агенції розвитку Розточчя та товариству «Чайня» за проукраїнські погляди та щиру симпатію до українців, за сміливість показати своїм співвітчизникам те, на що у них може бути непередбачувана реакція, а також за можливість стати людям по обидві сторони кордону трохи ближчими один до одного, обмінятися культурними надбаннями та налагодити зв`язки для подальшої співпраці.

Можу сказати точно, що цього всього б не було, якби не Світлана Коляда та отець Йосип Скоробогатий, а також купка тих малих і великих артистів, які стали всі гуртом таким хорошим колективом. Спробую згадати всіх, хто був з нами:

• Друзі та колеги з ГО «Всеукраїнський волонтерський рух», ГО «Майстерня мрій», ГФ «самооборона майдану 10 сотня».

• Народні депутати Сергій Кіраль та Михайло Бондар – допомога у виготовленні віз.

• Депутат районної ради Віктор Притулко – озвучення двох роликів польською мовою;

• Депутат міської ради Ігор Кіраль – надав матеріали для виготовлення сценічного інвентаря;

• Приватний нотаріус Вікторія Ніткевич - нотаріальний супровід і волонтерські ціни на послуги;

• Володя Процюк – переклад відео на польську мову.

• Ольга Світуха - безкоштовні консультації з оформлення документів на візу.

• Ольга Ровецька - допомога у виготовленні сувенірів.

• Пан Генадій зі Львова, Федунь Надія – переклад сценарію на польську.

• Меценат Пребен Ван Нільсен – фінансова підтримка, оплата витрат на проїзд автобусом Сокаль-Люблін.

Захід підтримали: адміністрація Забузької ЗШ І-ІІІ ст., бібліотека с. Забужжя, Відділ з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігій, відділ освіти Сокальської РДА, будинок культури с. Забужжя, Сокальська міська рада.

Дякуємо за гарну роботу працівникам Томашівського дому культури, ведучій Олі Козері та хорошому адміністратору "Хутору Гораєц", де ми мали можливість казково відпочити "