Embedded Files
Вивела Ґава одне-єдине пташеня - Ґавеня. Вона любила своє дитя,
частувала його смачними черв'ячками.
Та ось полетіла Ґава по їжу
й пропала. Уже й сонечко піднялося вище за дерево, на якому вони жили, а матері все нема.
Заплакало Ґавеня. Плаче, сльози струмками ллються додолу. Чимало пташок притихло, жаль їм бідолашного малого.
Почув Соловей плач Ґавеняти. Затремтіло з жалощів солов'їне серце. Залишив своє гніздо Соловей, прилетів до ґавиного, сів поруч із пташеням і заспівав свою чудову пісню.
Аж вітер притих, заслухався. А Ґавеня, мов і не чує солов'їного співу, плачем заливається. Та ось почуло Ґавеня - десь удалині пролунав материн голос: кра, кра... Умить перестало воно плакати й каже:
- Чуєш, це моя мама співає! Замовкни, будь ласка, не пищи! - Кра, кра-кра... - залунало поблизу, і Соловей замовк. Він перелетів на сусіднє дерево й задумався... Того вечора ліс не чув солов'їного співу.
Page updated
Google Sites
Report abuse