Як хлопці мед поїли

Мати послала Олега і Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе. Зраділи хлопці: давно не були в дідуся.

У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо, думають. Принесли дідусеві нову вишиту сорочку, що мати передала.

Подякував дідусь і каже: - Ідіть, діти, в садок, ласуйте яблуками. Побігли хлопці у садок, наїлися яблук.

Дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше.

Зібралися хлопці додому. Дав дідусь баночку меду й каже: - Хай і мама покуштує. Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти. Сіли під вербою, з’їли трохи меду. Та й знову йдуть.

Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з’їли, а меду лишилося тільки на денці. Ще раз сіли… Баночка стала порожня. Підійшли до хати, сіли під явором та й думають: “Що ж мама скаже?”

Вийшла мама з хати, дивиться – хлопці плачуть. - Чого це ви плачете? – стривожилася мати. Розповіли сини, як мед поїли. Мама зраділа, сміється. Хлопці дивуються, питають: - Мамо, чого ви радієте? - Того, що ви плачете…